Терещук Д.Г.

Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ МОВЛЕННЄВИХ СИМУЛЯЦІЙНИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Серед педагогічних засобів навчання у вищій школі особливе місце посідає симуляційна гра. Симуляція базується на моделюванні різних аспектів дійсності і, як імітаційна дидактична гра, передбачає заміщення реальних об`єктів, процесів та явищ їхніми моделями. Дидактична гра вважається цілеспрямованою організацією навчально-ігрових взаємодій студентів у процесі відтворення ними цілісної професійної діяльності фахівця [2, с. 293]. Симуляція ж у навчанні майбутніх вчителів ІМ передбачає організацію насамперед мовленнєвих взаємодій у процесі моделювання іншомовної діяльності. Даючи змогу студентам засвоювати соціальні та предметні дії в процесі вирішення ігрової проблеми шляхом імітації основних видів поведінки за визначеними, закладеними в умовах гри правилами, і на моделі професійної діяльності в умовних ситуаціях, дидактична гра дозволяє не боятися негативних наслідків якихось неправильних дій, а навпаки перетворювати їх на корисний досвід, прискорювати час протікання реальних процесів, закріплювати навички шляхом багаторазового повторювання, стимулювати студентів до більшої розкутості та пошуку найбільш ефективних рішень в обстановці модельної (умовної) реальності [2, с. 293]. Правильна організація мовленнєвих симуляційних ігор (тобто ігор, які спрямовані на моделювання видів мовленнєвої діяльності) створюють умови для досягнення основної практичної мети навчання іноземних мов студентів філологічного профілю: формування та розвиток іншомовної комунікативної компетенції, що в кінцевому результаті передбачає здатність користуватися мовою як засобом спілкування та виступати в якості суб`єкта спілкування в іншомовному середовищі. На наш погляд, найвищою ланкою у структурі комунікативної компетенції є стратегічна компетенція. Як компонента іншомовної комунікативної компетенції, стратегічна компетенція становить основу використання лінгвістичних знань в цілому, передбачає активізацію усіх ресурсів (знань, умінь та навичок) для здійснення успішного іншомовного спілкування, взаємопов`язуючи інші види компетенцій (в тому числі лінгвосоціокультурну, мовні та мовленнєві), відповідає за управління процесом іншомовного спілкування та контроль над ним.

Мовленнєва симуляційна гра – це складна варіативна багатоаспектна динамічна система, яка базується на прогностичній основі та контролюється викладачем, але може вийти за рамки прогнозованих результатів мовленнєвих дій студентів. Це – гра високого рівня складності, що вимагає від студентів інтегровано та цілеспрямовано використовувати увесь репертуар мовних та мовленнєвих засобів спілкування, умінь критично мислити, швидко приймати рішення, вчасно брати, перехоплювати чи віддавати ініціативу спілкування, висловлюватися у відповідності до норм мовленнєвого етикету та адекватно ситуації. Тому вважаємо, що мовленнєва симуляція є щонайефективнішим засобом оволодіння ІМ на найвищому стратегічному рівні.

Підготовка моделі симуляційної гри є багатоступеневою процедурою і залежить від низки факторів, властиві кожній дидактичній грі. У підготовці навчальної гри виділяють такі операції: вибір теми і діагностика вихідної ситуації; формування цілей і завдань; визначення структури; діагностика ігрових якостей учасників дидактичної гри [2, с. 296-297]. У підготовці симуляційної гри для майбутніх вчителів іноземних мов зазначені операції конкретизуються таким чином:

1. Вибір теми відбувається на основі тематик, запропонованих у Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти, а також узгоджується з темами програм для університетів та робочих програм на факультетах іноземних мов.

2. Мету і завдання формують з урахуванням теми та вихідної ситуації, а також комунікативних функцій стратегій, які заплановано відпрацювати (інформативна, конвенційна, регулятивно-спонукальна стратегія тощо). Вихідні ситуації повинні розроблятися на основі здебільшого автентичних текстів, які мають практичний вихід на мовленнєве спілкування, зокрема на ситуації передбачені темами та професійною діяльністю фахівця. До таких джерел відносимо: матеріали ЗМІ (зокрема інтернет видання та аудіо/відео матеріали: публікації відомих видань, репортажі, інтерв`ю, коментарі, повідомлення новин, телепередачі відомих каналів тощо), навчально-методична та наукова література, в якій розглядаються приклади конкретних ситуацій, проаналізовано конкретні події, явища, проблеми (особливо такі, що пов`язані з педагогічною діяльністю); художні та документальні фільми; підручники та посібники. Критеріями відбору мовленнєвого матеріалу (текстів) для розробки мовленнєвих симуляцій мають бути: сучасність; відповідність ситуаціям професійного спілкування; тематична відповідність; мовна насиченість (С1–С2 за шкалою Загальноєвропейських Рекомендацій) [1]; стилістична нейтральність.

3. Структура мовленнєвої симуляції включає три основні етапи [3]: брифінг/ інструктаж (підготовчий етап, на якому відбувається ознайомлення з матеріалами роботи, постановка завдання, розподіл ролей); власне симуляція (хід мовленнєвої взаємодії учасників гри з метою реалізувати свої стратегічні комунікативні цілі в обставинах конкретної вихідної ситуації, що включає складний комплекс реакцій та передбачає неодмінні зміни ситуацій); дебрифінг (етап обговорення результатів проведення гри). Специфіка структури мовленнєвих ситуацій полягає у тому, що для студентів – майбутніх учителів ІМ – найоптимальніше здійснювати усі етапи впродовж одного заняття (одна, дві чи більше пар впродовж одного і того ж робочого дня), або ж брифінг одного заняття, а власне симуляцію та дебрифінг – іншого (якщо студенти повинні виконати додаткову самостійну роботу з підготовки до гри). Дебрифінг – важливий етап симуляційної гри, який не варто відкладати на пізніше, оскільки на момент завершення власне симуляції у студентів зникає скутість, психологічний бар`єр спілкування, значно активізується мисленнєво-мовленнєва діяльність.

Загалом, розробка моделі мовленнєвої симуляційної гри – процес значно складніший і триваліший у порівнянні з самим проведенням гри, а від ретельності підготовки, врахування особливостей мовленнєвої діяльності майбутніх вчителів ІМ залежить ефективність іншомовного навчання та динаміка розвитку стратегічної компетенції студентів.

Список використаних джерел:

1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

2. Педагогіка вищої школи: Підручник / Д.В. Чернілевський, І.С. Гамрецький, О.А. Зарічанський, І.М. Луцький, О.В. Пшеничнюк; за ред. Д.В. Чернілевського. – Вінниця: АМСКП; Глобус-Прес, 2010. – 408 с.

3. Jones K. Simulations: a Handbook for Teachers and Trainers: 3rd ed / K. Jones. – London: Kogan Page Ltd.,1995. – 145 p.