К.філол.н. Тимошенко Ж.І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОДАЛЬНОСТІ ПРИ КОНТРАСТИВНОМУ ПОРІВНЯННІ НЕБЛИЗЬКО СПОРІДНЕНИХ МОВ

Функціонально-семантичний підхід до опису мови має велике значення для контрастивних досліджень, особливо для порівняння неблизько споріднених мов. Під час співставлення цих мов слід враховувати не співнадіння структурних засобів і ознак передачі схожих граматичних значень [1, c. 12]. Як відомо, контрастивне дослідження повинно містити систематичне порівняння форм і значень одиниць структури мов, які порівнюються, виходячи із базової схожості між мовами і враховуючи диференційні мовні ознаки [2, c. 29]. В граматичній традиції різних мов поняття модальності трактується як морфологічне явище,яке тісно пов’язане з категорією способу, так і синтаксичне, яке пов’язане з реченням.

Функціонально-семантичний підхід, який базується на семантичному принципі виділення мовних категорій і різних засобів їх вираження, дає можливість спростити розуміння категорії модальності.

Типи модальних відносин можуть бути такими як відношення змісту висловлювання до дійсності в плані реальності або ірреальності, відношення мовця до висловлювання в плані оцінки його достовірності або недостовірності [1, c. 19; 3, с. 13]. Отже, модальність це мовна категорія, яка виражає оцінку мовцем способу існування зв’язку між об’єктом дійсності і його ознакою, а також ступінню пізнання або бажання цього зв’язку мовцем. Модальність це також система граматичних значень, які виявляються на різних мовних рівнях. Своєрідність мовних засобів вираження визначає національну специфіку даної категорії в різних мовах [1, c. 9].

Модальність в англійській і українській мовах визначається різними засобами вираження. В англійській мові категорія питального речення, як правило, виражається порядком слів за рахунок винесення допоміжного дієслова у препозицію до підмета. Наприклад – «Do you like it?». Існує також і розмовна форма з прямим порядком слів, але з питальною інтонацією. Наприклад - «You probably like in?» Очевидно, що деякі типи питальних речень (загальний, розділовий) виражають не запитання на одержання інформації, а емоційну оцінку мовленевої ситуації, як от: «Він вже прйшов, так?», «Хіба він вже прийшов?».

Вибір та використання мовних одиниць в процесі комунікації неможливо розглядати у відриві від категорії модальності. Дослідження комунікативного аспекта будь якої мови є обов’язковим доповненням функціонально-семантичної моделі, яка служить для вираження певного семантичного змісту [1, c. 2]. Наприклад, загально-питальні речення з запереченням в українській мові, як правило, виконують функцію прохання, а не запитання про отримання інформації. Наприклад, «Не могли б ви сказати, котра година?», що означає: «Скажіть будь ласка, котра година». В англійській мові питальні речення з модальними дієсловами must i shouldможуть виражати окрім логічної необхідності дії ще й комунікативну функцію ввічливого спонукання. Наприклад: «Must you smoke so much?», «Stop smoking so much?», «Should you tell me the truth». «Please tell me the truth».

Отже, типи модальних відносин в мові, як граматичної категорії, так і в мовленні, як комунікативного акта тісно взаємопов’язані. Без урахування комунікативного аспекта в деяких випадках неможливо точно визначити семантичні відмінності між окремими одиницями, які мають подібне значення [1, c. 23].

Функціонально-семантичні особливості дієслів must i should створюють складність перекладу через різноманітність їх значень в різних функціях. В функції допоміжного дієслова must, окрім свого основного значення зобов’язаності, часто використовується у значенні припущення із значною часткою впевненості і перекладається словами імовірно, повинно бути, можливо. Перфектна форма інфінітива після must означає, що припущення відноситься до минулого часу. Наприклад: «They must have known about it for a certain time»- «Вони повинні були знати про це деякий час раніше».

Припущення з певною мірою впевненості, яке відноситься до минулого часу, може також передаватися дієсловом will з перфектним інфінітивом. Наприклад: «Some kind of decision will have been taken by now.» – «Дотепер імовірно якесь рішення вже прийнято» [4, c. 80].

Дієслово should окрім своєї основної функції модальності, тобто вираження рекомендації в плані поради або побажання, виконує ще й емоціонально-підсилюючу функцію,тобто підкреслює здивування, співчуття, підозру, незадоволення. Як правило, у цій функції дієслова should використовується в підрядних реченнях після словосполучень : it is strange that …, it is good that…, it is natural that… Оскільки в українській мові відсутні відповідні граматичні форми, ці фрази перекладаються взагалі лексично. Наприклад: «It is good that they should have discussed our proposals» – «Можна тільки вітати, що вони обговорили наші пропозиції».

Отже, функціонально-семантичний підхід до категорії модальності є логічною основою для контрастивного співставлення різних мов, в яких засоби вираження і відносини між ними диференціюються за мовними та мовленнєвими ознаками.

Список використаних джерел:

1. Беляева Е.И.Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках / Е.И. Беляева. – Воронеж, 1985.

2. Ярцева Н.В. Контрастивная грамматика / Н.В. Ярцева. – М., 1981.

3. Ермолаева Л.С. К вопросу о разграничении слов и частиц (на материале немецкого и английского языков) / Л.С. Ермолаева // Иностранные языки в высшей школе. – М., 1964. – Вып. 3.

4. Зражевская Т.А. Трудности перевода общественно-политического текста с английского на русский / Т.А. Зражевская, Т.И. Гуськова. – М., Высшая школа, 1986.