К.філол.н. Попович Р.Г.

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна

МОДЕЛЮВАННЯ НОМІНАТИВНО-ВАРІАНТНОЇ ТЕРМІНОПАРАДИГМИ

Спеціальні найменування, об’єднані тотожністю їх номінативної функції, що відрізняються способами та засобами реалізації цієї функції, ми називаємо номінативними термінологічними варіантами. Сукупність цих найменувань утворює номінативно-варіантну термінопарадигму (НВТП).

Моделювання НВТП передбачає встановлення відношень між варіантами, що детермінують структурацію парадигм даного типу.

При дослідженні ономасіологічного варіювання вважаємо за доцільне виділення та аналіз відносин, зумовлених можливостями та специфікою самого номінативного процесу, що враховують такі параметри номінації, як: мотивованість, джерело номінації, номінативні ознаки, тип та спосіб номінації, номінативні засоби.

Врахування цих параметрів дозволяє встановити, які типи ономасіологічних структур представлені тими чи іншими варіантами, в яких термінотвірних структурах вони реалізуються і як ці останні зв’язані з поняттям-інваріантом, навколо якого об’єднуються варіанти.

Певна послідовність аналізу дозволяє виявити опозиції, сукупність яких і моделює внутрішню структуру НВТП. Ця структура має ієрархічний характер, оскільки відношення кожного рівня моделі являє собою підпарадигму, що включає, крім спільних інваріантних ознак, також диференціюючі ознаки, які деталізують варіативні кореляції попередніх рівнів.

Перш за все слід визначити відношення того чи іншого варіанта до мотивованості, оскільки лише мотивовані терміни можна проаналізувати за виділеними нами параметрами.

Опозиція немотивовані – мотивовані терміни-варіанти виникає, насамперед, завдяки входженню у НВТП запозичених найменувань, оскільки останні у більшості випадків є з точки зору мови-рецептора немотивованими найменуваннями. Тому такі кореляції найчастіше представлені як автохтонний-запозичений термін, хоча немотивованими можуть бути і автохтонні назви.

Внаслідок представлення різних сторін об’єкту номінації варіюють ономасіологічні структури, що формуються на базі поняття-інваріанта. В результаті цього виникають різноаспектні варіанти номінації. Варіювання у цьому випадку зумовлене можливістю маніфестації в структурі терміна ознак двох типів: власних, що відображають зовнішні особливості об’єкту (розмір, вигляд, форма, колір, структура і т.п.) та відносних, що відображають відношення даного предмету до інших (функція, призначення, місцезнаходження та ін.), відповідно до чого розрізняють кваліфікативні та релятивні номінації.

Номінативні варіанти, що об’єктивують одні й ті ж ознаки концептуальної структури терміна, можуть відрізнятись типом репрезентації інваріантних ознак, що відбувається внаслідок використання різних типів номінації – первинної (прямої) і вторинної (непрямої та опосередкованої). Це сприяє виділенню наступної опозиції – різнотипні варіанти.

У випадку прямої номінації інваріантна ознака передається словом, в основне значення якого входить вказівка на цю ознаку. Мотивованість таких членів НВТП формально-зумовлена, тобто має формальне (словотвірне чи синтаксичне) відображення. При вторинній номінації вказівка на виділену ознаку здійснюється шляхом порівняння з іншим предметом, що володіє тією ж ознакою. Тому у варіантах такого типу ознака іменується словом, що вказує на неї лише частиною свого значення (семантична мотивованість).

Різнотипні варіанти характеризуються однаковими ономасіологічними структурами. Вони не вносять будь-якої додаткової інформації про об’єкт номінації.

Варіанти термінологічної номінації, що відносяться до одного і того ж типу номінації, можуть відрізнятись способом об’єктивації інваріантних ознак. У результаті цього в НВТП виникають опозиції різноспособових варіантів.

Серед таких опозицій найчастіше представлені кореляції: словосполучення – афіксальний термін, словосполучення – складне слово, словосполучення – абревіатура.

При співвідношенні варіантів: словосполучення – афіксальне найменування термінотвірні структури відрізняється тим, що вони зберігають відповідно або лексичне або категорійне значення відповідної ономасіологічної бази.

Для варіантів: словосполучення – складне слово, що мають однакову ономасіологічну структуру, характерний певний ізоморфізм термінотвірних структур, проте показники синтаксичних відносин (прийменники, флексії) у складних термінах відсутні. Тому, відображаючи наявність зв’язку між відповідними предметами, вони не вказують на характер цього зв’язку. При включенні у склад слова скорочених основ варіанти не тільки відрізняються порядком слідування компонентів та ступенем розчленуванням, а й характеризуються різним співвідношенням експліцитно та імпліцитно виражених компонентів концептуальної структури.

У кореляціях: словосполучення – абревіатура – остання є варіантом, маркованим «по часовій шкалі», тобто повторною номінацією. Абревіатури сприяють забезпеченню однієї з вимог, що ставиться до терміна – короткості, проте лише імпліцитно виражають певні компоненти концептуальної структури, знаходячись через це на межі між мотивованими та немотивованими знаками.

Терміни, що належать до одного й того ж типу номінації і однакового способу номінації та маніфестують одні й ті ж аспекти об’єкту, можуть утворювати у НВТП кореляції, члени яких характеризуються використанням ізофункціональних терміноелементів. Такі опозиції, що відрізняються лише своїми термінотвірними структурами, ми називаємо різноструктурними варіантами. Основою таких варіантів є наявність семантичного зв’язку між варіативними терміноелементами, що виступають компонентами термінів-варіантів.

У випадку вторинної номінації для варіативних терміноелементів характерна наявність лиш однієї спільної ознаки, що лежить в основі найменування об’єкту.

При прямій номінації цей тип варіювання пов'язаний, насамперед, з можливістю передачі інваріантних ознак синонімічними засобами мови. При цьому використовується синтаксична синонімія, лексична синонімія, синонімія словотвірних суфіксів.

До членів НВТП ми відносимо також кореляції, що являють собою варіанти одного й того ж терміна (це опозиції внутрітермінових варіантів). Найчастіше вони представленні морфологічними (граматичними) варіантами, для яких характерні модифікації граматично-релевантних частин терміна (закінчень роду та числа, варіювання чи факультативне включення прийменника, факультативне включення артикля).

До внутрітермінових варіантів відносяться також фонетичні варіанти, тобто вокальні, консонантні, акцентологічні модифікації терміна, в яких відображаються загальномовні тенденції варіювання звукового складу мови: монофтонгація, дифтонгація, асиміляція, дисиміляція, метатеза та ін.

Особливі кореляції утворюють всередині НВТП варіанти, що репрезентують одну й ту ж ономасіологічну структуру, проте відрізняються кількістю компонентів терміна. Це – квантитативні варіанти. Співіснування повного та короткого варіантів номінації зумовлює варіювання ступеня репрезентації ознак відповідного поняття, а отже, ступеня мотивованості термінів-варіантів.

Сукупність та певна послідовність виділених типів варіантних відношень являє собою гіпотетичну модель НВТП, яка у кожному випадку номінативно-функціонального варіювання отримує свою конкретну реалізацію.