Галема О.Р., к.філол.н. Солтис М.О.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ В УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ КАРЛА ФРАНЦА МІСТА ҐРАЦУ (АВСТРІЯ)

Мова як динамічна одиниця постійно розвивається. Її розвиток залежить від багатьох чинників, одним з яких є переклад. Відповідно зростає значенняперекладознавства як науки у глобалізованому суспільстві. Сучасне перекладознавство сформувалось як самостійна наукова дисципліна в основному в другій половині двадцятого сторіччя. У глобалізованому світі із цифровою та медіа технікою переклад потрібен скрізь для передачі даних, знань, досвіду, інформації тощо. У післявоєнному розширенні міжнародних контактів виникла потреба в перекладах і перекладачах, що стало могутнім стимулом для росту теоретичних досліджень перекладацької діяльності.

Сучасне перекладознавство – результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії). На міжнародному рівні перекладознавство є сьогодні дисципліною, яка характеризується великою кількістю різних поглядів, моделей та результатів досліджень. Такий розвиток починався у Європі з відносно простих моделей, які спочатку були запозичені зконтрастивної лінгвістики та теорії комунікації, і мав продовження у комплексних підходах до феномену перекладознавства, зорієнтованого на гуманітарні та соціальні науки.

“Західноєвропейські фахівці, маючи на увазі процес перекладу, здебільшого вживають термін «трансляція», оскільки при цьому слід чітко розрізняти його два види: усний та письмовий” [1, с. 11]. Термін «трансляція» ввів Отто Каде у 1963 році як узагальнюючий термін усного та письмового перекладу. Під процесом письмового перекладу розуміємо трансляцію фіксованого тексту вихідної мови, який може повторюватись різну кількість разів, у текст мови перекладу, який можна у будь-який час проконтролювати і скорегувати. Під процесом усного перекладу розуміємо одноразову трансляцію (як правило, усну) тексту вихідної мови в текст мови перекладу, який можна лише умовно проконтролювати і внаслідок браку часу важко відкоригувати [4].

Оскільки процеси трансляції тексту з вихідної мови у мову перекладу різняться, метод викладання цих видів перекладу повинен бути також різним. Вважаємо доцільним та цікавим підхід до викладання курсу теорії та практики перекладу в Інституті теоретичного та прикладного перекладознавства університету імені КарлаФранца міста Ґрацу (Австрія).

Викладання усного та письмово перекладу можна проілюструвати схематично (див. рис. 1):

Рис. 1. Загальна схема викладанн

я усного та письмового перекладу

в університеті м. Ґрацу

Викладання письмово перекладу базується на вивченні теоретичних засад курсу теорія і практика перекладу та набуття практичних навиків письмового перекладу. До переліку предметів входять: машинний переклад, аналіз техніки перекладу, переклад фахових текстів, переклад літературних текстів, субтитрування та інші предмети.

Особливу увагу хочемо звернути на викладання усного перекладу, яке, на нашу думку, не надто широко представлене у вищих навчальних закладах України. Предмет переклад розмовної мови (Gesprächsdolmetschen) передбачає набуття студентами навиків та вмінь перекладу ситуацій з життя, які виникають при приїзді закордонних делегацій та окремих гостей. Особливістю є усний переклад великих уривків тексту, який вдається запам’ятати завдяки використанню технікизанотовування [6]. Акцент робиться на етиці перекладача, його поведінці під час усного перекладу, зовнішньому вигляді, вмінні вийти із скрутних ситуацій, тренуванні пам’яті й вмінь не перебивати мовця. На заняттях з перекладу конференцій (Konferenzdolmetschen) студенти вправляються в синхронному та послідовному перекладі промов. На таких парах активно використовуються технічні засоби: звуконепроникні кабінки, комп’ютерна техніка, магнітофони тощо. Аналізується підготовка до такого виду перекладу: підбір інформації на відповідну тему, даних про учасників конференції, лексичного запасу та збір історичних фактів. Відзначається особливістю переклад у комунальній сфері (Kommunaldolmetschen), який передбачає знання не лише термінології, а й загального розуміння реалій, ситуацій, законів, норм та їх відповідників у мові перекладу.

На нашу думку, у ході викладання курсу теорії та практики перекладу особливо важливим є вироблення у студентів навичок оволодіння техніками не лише письмового, а й усного перекладу, оскільки діяльність усного перекладача набуває все значнішої ваги у сьогочасному суспільстві.

Список використаних джерел:

1. Кияк Т.Р. Теорія і практика перекладу / Т.Р. Кияк, А.В. Науменко, О.Д. Огуй. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 586 с.

2. Kade O. Zur Frage der Gesetzmäßigkeit im Übersetzungsprozeß / Otto Kade // Aufgaben der Übersetzungswissenschaft. Fremdsprachen. – 1963. – Nr. 7/2. – S. 83–94.

3. Kade O. Kommunikationswissenschaftliche Probleme der Translation / Otto Kade // [herausg. von Wilss] Übersetzungswissenschaft. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft. – 1981. – S. 199–218.

4. Kade O. Kommunikationswissenschaftliche Probleme der Translation / [herausg. vonSnell – Hornby, Mary, Hönig, Hans G., Kußmaul, Paul, Schmitt, Peter A. ] // Handbuch Translation. Tübingen: Stauffenburg. – 2003.

5. Koller W. Einführung in die Übersetzungswissenschaft. / Koller Werner. Wiesbaden: Quelle und Meyer. – 1992. – 343 p.

6. Matyssek H. Handbuch der Notizentechnik für Dolmetscher / Heinz Matyssek. Heidelberg: J. Groos. – 2006.

7. Prunč E. Entwicklungslinien der Translationswissenschaft. Von den Asymmetrien der Sprachen zu den Asymmetrien der Macht / Erich Prunč. – Berlin: Verlag für wissenschaftliche Literatur, 2007. – 441 s.