II Всеукраинская научно-практическая конференция «Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения». Том 3

Цвєтаєва О.В.*, Хітрова Т.В.**

*Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна; **Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

АВТОРСЬКИЙ СКЛАД ГАЗЕТИ «THE WASHINGTON POST»

Найбільша газета столиці Сполучених Штатів Америки, що також входить до числа найстаріших – ‘‘Вашингтон пост” (англ. ‘‘The Washington Post”).

Ця газета вважається однією зпровідних щоденних американських газет, разом з “The New York Times”, яка відома своєю міжнародний спрямованістю, і “The Wall Street Journal”, яка відома завдяки бізнес-журналістиці. ‘‘Вашингтон пост” зарекомендувала себе як доповідач щодо політики Білого дому, Конгресу та американського уряду.

‘‘Вашингтон пост” є однією з небагатьох американських газет, яка має іноземні бюро у Багдаді, Пекіні, Берліні, Боготі, Ісламабаді, Єрусалимі, Йоганнесбурзі, Кабулі, Лондоні, Мехіко, Москві, Найробі, Нью-Делі, Парижі та Токіо.

28 січня 1999 р.“The Washington Post” вперше вийшов з кольоровою першою обкладинкою. Після цього поступово газета вся стала кольоровою.

У 1996 році в газеті було створено веб-сайт www.washingtonpost.com.

Протягом усієї своєї історії “The Washington Post” звинувачують в тому, що вона має певну політичну прихильність. В 2003 році газета підтримує вторгнення Джорджа Буша і вторгнення США в Ірак. Однак в 2010 році “The Washington Post” підтримала кандидатів у президенти від Демократичної партії Джима Керрі і Барака Обаму.

Після того, як Леонард Дауні-молодший був призначений виконавчим редактором в 1991 році, журналісти “The Washington Post” завоювали 25 Пулітцерівських премій, в тому числі шість окремих нагород в 2008 році.

Щоденні буденні випуски газети поділяються на основний розділ, що містить національні та міжнародні новини, бізнес, політику і редакційні статті та думки, та додаткові розділи: місцеві новини, спорт, поп-культура, кіно, мода, плітки і оголошення. Недільний випуск включає декілька додаткових секцій та розділів: Outlook (думка та редакційні статті), стиль і мистецтво, подорожі, комікси, програма ТБ тиждень. Є також щотижневі розділи, які з'являються в будні дні: Здоров'я і наука (у вівторок), їжа (в середу), будинок і сад (у четвер).

‘‘Вашингтон пост” має величезну кількість прихильників, можливо, й завдяки видатним колумністам, лауреатам Пулітцерівської премії, що співпрацюють з нею. Спортивні колумністи – Andrew Beyer (horse racing), Thomas Boswell, Walter Haight, Tony Kornheiser, Shirley Povich, Leonard Shapiro; телекритика – Lisa de Moraes, Stephen Hunter, та інші блискучі автори, що мають власні колонки за різними тематиками – Michael Wilbon, Richard Cohen, E.J. Dionne, Michael Dirda (Pulitzer Prize), Dan Froomkin, Robert Kagan, Charles Krauthammer (Pulitzer Prize), Howard Kurtz, Colman McCarthy, Tim Page (Pulitzer Prize), Matthew Parris, Eugene Robinson (Pulitzer Prize), George F. Will (Pulitzer Prize), Jonathan Yardley (Pulitzer Prize).

Юджин Робінсон – редактор і колумніст Вашингтон пост. Його колонка з'являється щовівторка і щоп'ятниці. За 25-річну кар'єру в газеті Робінсон був репортером мерії, редактором міського видання, іноземним кореспондентом в Буенос-Айресі і Лондоні. У 2005 році він почав вести колонку, тематика якої завжди цікава як пересічним громадянам, так і банкірам і політикам (‘‘The unemployment emergency” 6 липня 2010 р.; ‘‘Financial crisis? No, it's just ants” 2 липня 2010 р.;“Robert Byrd: A story of change and redemption” 29 червня 2010 р.; ‘‘Nation building in Afghanistan? That's Afghans' job” 25 червня 2010 р.).

Ген Вейнгартен веде гумористичну колонку, що називається “Щомісячно з Недоумкуватим”. Можливо, й не бажаючи когось образити, Ген кепкує майже з усього: чоловіків та жінок, релігії, етики, політики й економіки. Особливість цієї колонки й стиля роботи автора визначається специфікою читацьких замовлень, тобто читачі мають змогу написати або зателефонувати автору й підказати тему для наступної колонки.

Колонка Емілії Йоффе називається “Порада від Місіс Розсудливість” (“Advice from Slate's 'Dear Prudence'”). Місіс Розсудливість дає оглядачеві поради щодо манер та моралі. Емілія надасть відповіді на всі запитання про взаємини з партнерами, родичами, колегами.

Зовсім іншого плану колонка порад Карліни Хакс “Порадник намагається вирішити ваші проблеми” (“Advice columnist tackles your problems”). Вона пропонує псевдонаукові поради, засновані на дослідах читачів.

Лауреат Пулітцеровської премії Ліза де Мораес є авторитетною ведучою “Колонки про телебачення наживо з Лізою де Мораес” (“The TV Column Live with Lisa de Moraes”). Вона працювала впродовж десятиліття як телевізійний редактор в голлівудському “The Reporter” до того, як прийти в ‘‘Вашингтон пост” в 1998 році. Вона гостро та іронічно пише про драми, комедії та проблеми світу телебачення – як екранних подій, так і закулісних інтриг.

Трейсі Гамільтон працює в Вашингтон Пост з 1993 року. Кожен ранок “Першочергові справи спочатку" (“First Things First”) обговорює найяскравіші новини й поразки світу спорту.

Отже, сучасна персональна журналістика, що переживає нині пік актуалізації, – цікавий і багатоаспектний об’єкт наукового дослідження, що потребує більш ґрунтовного аналізу. Зростаючий інтерес науковців до персональної журналістики дає підстави розраховувати, що невдовзі з’являться праці, які деталізують теоретичні, практичні й методологічні акценти цього феномену.