Станкевич І.Є.
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
ЧИ ІСНУЄ ЧУДОДІЙНА МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ?
«Ми всі можемо бути поліглотами – вважає Вальтро Легро, викладач з Франції. – Не завжди є потреба збільшувати кількість годин вивчення іноземної мови або перебування в країні, мову якої вивчаємо, для того, щоб добре опанувати мову» [2].
Європа побудована таким чином, що на сьогоднішній день володіння однією мовою або краще декількома стає вкрай необхідним. Починаючи з дитячих садків і закінчуючи університетами, можна простежити запровадження вивчення іноземних мов, створення мовних класів, вивчення загальноосвітніх дисциплін іноземною мовою. Учні, викладачі, батьки занепокоєні думкою, що іноземна мова є основним критерієм шкільної успішності, а володіння нею в майбутньому сприяє отриманню престижної роботи. Отже всі намагаються знайти якусь «чудодійну методику» вивчення мови, таку, якої ще не було. Але здоровий глузд підказує, що особливої методики не існує! Будь-яка з них, яка бере до уваги вік того, хто навчається, його здібності та зрілість, є хорошою. Якщо говорити про дитину дошкільного віку, то можна простежити таку картину: для неї мова нерозривно пов’язана з людиною. Це стосується дітей, які, ростуть в двомовних сім’ях. Дитина говорить спонтанно, в такій самій манері з близькою їй людиною, навіть не замислюючись над тим, що «те, як вона говорить» – є мова. Дітям цього віку не знайоме поняття мовного бар’єру. Можливо це через відсутність страху перед мовленням, а страх з’являється з досвідом, який набувається з віком. Отже чим молодша дитина, тим більше в неї внутрішніх резервів для оволодіння мовою. Вона чує, як хтось говорить, вона сприймає зміст того, про що йдеться, і повторює. Часто дитина (та і дорослі) супроводжує сказане жестами і мімікою, які допомагають запам’ятовувати. Вважають, що кожна дитина, яка народжується, має дар сприйняття і відтворення будь-яких звуків будь-якої мови світу. Отже всі мають здібності до вивчення мов!
«Тільки розмовляючи можна навчитись говорити, і так само, тільки використовуючи іноземну мову, можна вивчити її досконало» [1].
В початковій школі вивчення іноземної мови залишається на рівні усного вивчення. Дитина вже може уявити себе іншою особою та діяти відповідно запропонованої ситуації (запровадження елементів гри: уявити себе продавцем в магазині, поштарем). Але для того, щоб ця гра принесла користь і дитина захотіла бути втягнутою в цю гру, всі слова та вирази мають опиратися на її життєвий досвід. Це такий вік, коли дитина усвідомлює, що певні слова вживаються в певних ситуаціях, в певному контексті. У віці 9-10 років дитина вже опановує основи функціонування своєї рідної мови. Будучи навченою роздумувати, аналізувати, робити висновки у будь-якій шкільній дисципліні, є цілком природнім, що дитина опирається тому, що на уроках вивчення іноземної мови від неї вимагають «впасти в дитинство», тобто просто повторювати і вчити все напам’ять. Тому, що це вже вік, коли вона прагне знати «як це функціонує», чи мова йде про літак, чи про равлика, чи про мову. Існує думка, що складнощі мови (а саме складна граматика) можуть відлякати дитину, але насправді кожен отримує задоволення, коли долає перешкоду, певні труднощі. Вивчаючи мову кожен має право на помилку.
Щодо дорослого, невже для нього вже пізно, щоб надолужити? Зовсім ні! Оскільки, щоб вивчити мову, можна застосувати іншу методику: знайти зв’язок між мовою та культурою, зрозуміти, чим інша мова може допомогти у вивченні рідної мови, у розумінні самого себе.
Оптимізація вивчення іноземної мови відбувається, якщо брати до уваги тіло людини в цілому та використовувати паралінгвістичні засоби під час уроку. Цифрова методика вивчення іноземної мови, запропонована угорським науковцем Г. Макара ще у 2001 році, опирається на те, що, на противагу іншим методикам вивчення іноземної мови, розуміння є основною компетенцією, яку повинен опанувати той, хто вивчає мову, в першу чергу. Спочатку він чує фразу на рідній мові – а отже правильне розуміння смислу, гарантоване -, потім з’являється іноземний еквівалент (який можна побачити на моніторі), пізніше лунає звуковий сигнал, після якого є час повторити слово вголос на мові, яка вивчається. Отже, що відбувається? Одночасно використовуються візуальний, слуховий та кінестетичний канали, які посилюють дію один одного. Відчуття мови, як своєї рідної, приходить завдяки практичним вправам (граматично та лексично наповненим) побаченим, почутим, відтвореним, і, в кінці кінців, відбувається звикання до «звучання» мови, яке є першочерговим при усному розумінні. Ті, хто вивчають мову, із подивом відкривають для себе, що вони мають право залишити незрозумілим на деякий час те, що викликає в них труднощі, і, «не все розуміти» з першого разу. На думку доктора Г.Макара, в основі вивчення іноземної мови є тіло і розум в їх нерозривній взаємодії, а також наша природна здатність до вивчення мов, яка випливає з того, що кожному з нас вже вдалося вивчити одну мову, а саме – нашу рідну.
«Треба опановувати мову жестами, мімікою, всім тілом, дозволяючи мові проникнути в розум, в тіло, шляхом інтенсивного слухання іноземних текстів, повторювання вголос фраз, варіацій фраз, пісень, граматичних конструкцій, всього, що пов’язано із спілкуванням, культурою, життям мови» [3].
Список використаних джерел:
1. Une nouvelle méthode numérique d'enseignement des langues modernes [Електронний ресурс] / Rádi Ildikó. – Режим доступу: http://www.fiplv.org/WC06/documentation/French/ IldikoR.pdf
2. Legros W. Comment mieux parler une langue étrangère / за ред. Драненко Г. Ф. // DALF. Français niveau avancé: навч. посіб. для вищих навчальних закладів. – К.: ВТФ «Перун», 2001. – 230 с.
3. Makara G. Szіmu avagv Gyermekі kіváncsі sággal a vіlagról. / Dr. Györgu Makara. – Budapeps : Relaxa Kft., 2003. – 247 p.