Зінов’єва А. В.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

СКЛАДОВІ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКИХ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Діяльність страхових компаній зумовлена бажанням людей уникнути ризику: згідно статистичних даних більше 90% людей є ризикоуникаючими , тому вони готові покупати страхові продукти, щоб отримати страховий захист і мінімізувати свої втрати при настанні страхового випадку. Метою діяльності страховика є отримання прибутку, тому важливою складовою його діяльності є обрання напрямів та складових фінансової політики, яку він обирає для максимізації свого прибутку та завоювання долі ринку.

Базовою особливістю страхових компаній є реалізація на ринку особливого товару – страхового захисту, за що вони отримують певну плату. При цьому страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, і лише після цього зазнає витрат, пов'язаних з компенсацією збитків за укладеними договорами страхування: існує розрив у часі між моментом одержання доходів і моментом надання страхової послуги. У зв'язку з тим, що страховик формує резерви, кошти яких слугують інвестиційним ресурсом, це перетворює його на потужного інвестора. Отже, діяльність страховика виходить за рамки страхування, що стало визначальним у віднесенні його до фінансових посередників [1] . Таким чином, страхові компанії є провідними гравцями вітчизняного фінансового ринку, але їх інвестиційну діяльність стримує відсутність довгострокових фінансових інструментів, в які вони могли б вкладати свої активи та невисокий рівень страхової культури населення.

Типи участі страховиків на фінансовому ринку можна розподілити на спекулятивний та інвестиційний. У загально ринковому вимірі превалювання того чи іншого типу залежить від співвідношення страховиків, що здійснюють ризикові види страхування і страховиків, що провадять страхування життя. З огляду на те що, в структурі страхових платежів в Україні за видами страхування переважають ризикові види, інвестиційна діяльність вітчизняних страховиків, у першу чергу, повинна забезпечувати можливість негайного відчуження коштів страху вальків з інвестиційного процесу [2] . Низька інвестиційна привабливість для страховиків набору інвестиційних інструментів та обмеженість їх вибору визначають стан не тільки страхування,а й економіки країни загалом. Страховий сектор за рахунок своєї стабільної інвестиційної політики дозволяє підтримувати здатність національної економіки до економічного зростання незалежно від циклічних коливань: в розвинених країнах від рівня розвитку страхування, особливо накопичувального, багато в чому залежить стан грошово -кредитної системи держави.

На ефективність діяльності страховика, окрім вибраної інвестиційної політики, впливають кадровий та комунікаційний компоненти політики компанії. На сучасному етапі розвитку страхування в Україні, страховики все більше уваги приділяють підвищенню рівня обслуговування та проінформованості своїх клієнтів. Кадрова політика страховика – це система поглядів керівництва компанії на специфіку кадрово-управлінських відносин, спрямованих на реалізацію цілей і стратегій розвитку її кадрового потенціалу [3]. Відповідно до принципів, на яких будується кадрова політика компанії, формується фірмовий стиль роботи страховика з персоналом, добираються методи реалізації кадрової роботи, створюється система регулювання і регламентації внутрішньо організаційних трудових відносин на рівні окремих структурних підрозділів, що створює умови для підвищення якості обслуговування клієнтів та формування корпоративної культури в компанії.

Комунікаційна політика страховика покликана налагодити взаємовідносини між страхувальником та страховиком, використовуючи маркетингові інструменти. Вітчизняні страхові компанії використовують багатофункціональний комунікаційний механізм: використовуються такі інструменти просування страхових продуктів, як зовнішня реклама (через ЗМІ, афіші, буклети) та зв’язки з громадськістю (організація конференцій та публікації в популярних виданнях), прямий маркетинг (використання пошти та Інтернет ресурсів) та стимулювання збуту продукції (з використанням системи бонусів та купонів на знижку). Провідним принципом комунікаційної політики страховика на вітчизняному ринку має бути комплексний підхід до ознайомлення населення з послугами компанії, можливість швидкого реагування на зміни вподобань клієнтів та змога оперативного корегування рекламної компанії. Дана політика має бути виваженою та спрямованою на певну аудиторію, компанії мають використовувати існуючий комплекс страхових маркетингових інструментів, якщо вони мають на меті завоювання сегменту страхового ринку та популяризацію свого страхового продукту.

Таким чином, отримання прибутку страховиком та його розвиток прямо пов’язані з комунікаційною та кадровою політикою, що обрала страхова компанія: об’єми залучених фінансових ресурсів, якими тимчасово розпоряджається страховик та має змогу інвестувати, прямо залежать від обізнаності клієнтів про страхові продукти, які пропонує компанія та від якості обслуговування (компетентності працівників та доступності інформації, виваженої та чітко спрямованої маркетингової політики). Інвестиційна політика страхових компаній повинна бути стратегічно направлена, страховики мають брати активну участь у створенні та перерозподілі ВВП в країні та розвитку її фінансового ринку. Дієвість просування страхових продуктів можлива лише при комплексному підході до формування всіх напрямків політики страховика та розробці стимулів для робітників сфери страхування.

Список використаних джерел:

1. Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник [Електронний ресурс] / О. Д. Вовчак. – К.: 2011. – С. 425. − Режим доступу: http:// www. pidruchniki.ws

2. Крейдич І. М. Інвестиційна діяльність страхових компаній / І. М. Крейдич // Фондовий ринок. – 2007. – № 48.

3. Стратегічний менеджмент: Кадрова політика страхової компанії [Електронний ресурс].− Режим доступу: http://www.bookbrains.com