К. політ. н. ЯрошкоО.З.

Інститут соціальної та політичної психології НАПНУкраїни, м. Київ

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА ЯК ПРЕДМЕТ ДОВІРИ УКРАЇНЦІВ

Довіра слугує лакмусовим папірцем ефективності функціонування владних та суспільних інститутів.

Мета цього дослідження – визначення особливостей феномену довіри громадян України до Генеральної прокуратури.

Для цього ставляться такі завдання: а) з’ясування стану і динаміки довіри українців до Генеральної прокуратури крізь призму балансового показника довіри – недовіри; б) диференціація довіри і недовіри громадян до Генеральної прокуратури на часткову і цілковиту задля з’ясування природи явища довіри; в) виокремлення регіональної специфіки довіри населення України до цього владного органу.

Для досягнення поставленої мети використовуватимемо відповідні результати моніторингових досліджень Інституту соціальної та політичної психології НАПНУкраїни, зокрема отримані завдяки проведенню всеукраїнських репрезентативних опитувань дорослого населення 3–10травня2005року (вибіркова сукупність – 1217осіб, похибка вибірки – 2,5%) [2, с. 4], 20–27січня2006року (вибіркова сукупність – 2000осіб, похибка вибірки– 2,4%) [4, с. 4], 21–25травня2007року (вибіркова сукупність – 2000осіб, похибка вибірки – 2,2%) [3, с. 4], 18–24грудня2009року (вибіркова сукупність – 1997осіб, похибка вибірки – 2,2%) [6, с. 4], 26–31 серпня2010року (вибіркова сукупність – 2003осіб, похибка вибірки – 2,2%) [1, с. 4] та 27–31серпня2011року (вибіркова сукупність – 2000осіб, похибка вибірки – 2,2%) [7, с. 4]. Причому у моніторингових дослідженнях Інституту 2005–2006років застосовувалось збірне поняття «прокуратура» [2, с. 29; 4, с. 33], а з 2007року і по нині – «Генеральна прокуратура» [1, с. 6; 3, с. 28; 6, с. 28; 7, с. 15].

Прокуратура в Україні – єдина централізована система органів державної влади, що здійснюють обвинувачувальну, представницьку, контрольно-наглядову та інші функції. Згідно із національним законодавством, систему органів прокуратури становить: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні у містах [5].

В українському суспільстві у досліджуваний період ні прокуратура в цілому, ні Генеральна прокуратура зокрема, не користуються довірою, а отже, спостерігається негативний баланс довіри – недовіри до системи прокуратури. Так, у 2004році цей показник становив –47,0, у 2005році –44,1, у 2007році –35,4, у 2008році –37,9, у 2009році –42,6, у 2010році –24,4 та у 2011 році –29,3 [7, с. 17]. Себто нині суспільство більше довіряє Генеральній прокуратурі, ніж всередині 2004року, хоча на фоні покращення показника у 2010році, у 2011 він дещо погіршився. Отже, судові справи проти опозиціонерів з травня2010року не сильно вдарили по довірі громадян до Генеральної прокуратури. Проте є певний зв'язок між довірою до Генеральної прокуратури і довірою до Президента в суспільстві: погіршення / покращення балансового показника довіри – недовіри до Президента відповідно має наслідком погіршення / покращення аналогічного індикатора Генеральної прокуратури. Наведемо балансові показники довіри – недовіри до Президента у 2004–2011роки: у 2004році –59,2, 2005 році +31,2, 2006році –32,7, 2007році –31,5, 2008році –55,1, 2009році –62,0, 2010році –19,3 та у 2011році –25,0 [7, с. 17]. У цьому немає нічого особливого, оскільки, згідно із українським законодавством, Генеральний прокурор призначається на посаду за згодою Верховної Ради та звільняється з посади Президентом України [5], тому це «людина Президента», отже, довіра до останнього впливає на довіру до Генеральної прокуратури.

У зазначений період незмінною залишилась природа довіри українців до Генеральної прокуратури: «обережна» довіра, себто переважання показника часткової («скоріше довіряю») над цілковитою («цілком довіряю») довірою. У 2005році ці показники становили 11,6% і 4,6%, відповідно [2, с. 29], у 2006році – 16,9% і 3,3% [4, с. 33], у 2007році – 13,9% і 2,0% [3, с. 28], у 2009році – 16,5% і 2,1% [6, с. 28], у 2010році – 18,7% і 4,3% [1, с. 6] та у 2011році – 19,0% і 5,1% [7, с. 15]. Проте природа недовіри до Генеральної прокуратури не така вже й однозначна як довіри. Так, у 2005–2006роках спостерігається тотожність часткової недовіри («скоріше не довіряю») і цілковитої («зовсім не довіряю»): 31,2% і 29,2% та 30,6% і 29,4% [2, с. 29; 4, с. 33], у 2007році – домінування часткової над цілковитою: 32,1% проти 26,6% [3, с. 28], а з 2009року – вже цілковитої над частковою: у 2009 році 34,7% проти 26,5% [6, с. 28], у 2010році 25,1% проти 22,3% [1, с. 6] та у 2011році 31,3% проти 22,1% [7, с. 15]. Тобто в останні роки суспільство, якщо і не довіряло Генеральній прокуратурі, то вже цілком.

Для визначення специфіки довіри українських регіонів до Генеральної прокуратури, для початку наведемо загальноукраїнські рейтинги довіри до цього державного органу: у 2005році – 16,4% [2, с. 30], у 2006році – 20,2% [4, с. 34], у 2007році – 15,9% [3, с. 29], у 2009році – 18,6% [6, с. 29], у 2010році – 23,0% [1, с. 7] та у 2011році – 24,1% [7, с. 16]. На тлі цих показників західний регіон у 2005році продемонстрував дещо вищий рівень довіри до прокуратури (23,5%) [2, с. 37], далі – нижчі показники: 9,2% у 2006році [4, с. 39] та 10,8% у 2007році [3, с. 31], а у 2009 – 2010роках – аналогічні із загальноукраїнськими – 20,3% [6, с. 32] та 21,7% [1, с. 10], проте вже у 2011році нижчий рівень довіри до Генеральної прокуратури (20,0%) [7, с. 19]. Ставлення Центру до Генеральної прокуратури або ж аналогічне як по Україні в цілому, або ж гірше, але ніяк не краще, зокрема у 2005році – 14,8% [2, с. 31], у 2006році – 14,7% [4, с. 39], у 2007році – 13,8% [3, с. 31], у 2009році – 18,6% [6, с. 32], у 2010році – 22,6% [1, с. 10] та у 2011році – 16,8% [7, с. 19]. Перепади довіри спостерігаються на Півдні: у 2005–2006роках цей регіон демонстрував нижчі показники довіри до цієї державної інституції: 12,8% та 16,7% [2, с. 37; 4, с. 39], проте вже в 2007році – вищий рівень – 19,4% [3, с. 31], у 2009році – аналогічний із загальноукраїнським – 16,9% [6, с. 32], вже у 2010році – вищий по Україні – 26,9% [1, с. 10], а у наступному – тотожний із загальноукраїнським – 25,8% [7, с. 19]. Схід, на відміну від Центру, схильний або ж аналогічно як і по вибірці в цілому, або ж більше довіряти Генеральній прокуратурі, зокрема у 2005році – 20,8% [2, с. 37] та у 2006році – 28,0% [4, с. 39], у 2007році – 20,3% (вищий показник) [3, с. 31], у 2009 році – 16,9% [6, с. 32] та у 2010році – 22,5% (тотожні із загальноукраїнськими) [1, с. 10] і у 2011році – 33,1% (вищий по Україні) [7, с. 19]. Отже, довіра регіонів до Генеральної прокуратури політично забарвлена: у 2005році на Заході вища довіра до влади в цілому, проте нижча у 2011році, як і в Центрі, і навпаки, вища на Сході і Півдні, як і до Генеральної прокуратури в 2010–2011роках.

Таким чином, українське суспільство не схильне довіряти системі прокуратури в цілому і Генеральній прокуратурі зокрема, на що впливає ступінь довіри до Президента, який і відповідає за кандидатуру Генерального прокурора. Проте нині українці більше довіряють Генеральній прокуратурі, ніж напередодні «помаранчевої» революції. Ті ж українці, які довіряють Генеральній прокуратурі, роблять це обачливо, зрештою, також ж була і недовіра на початку періоду, а ось нині – вже цілковита. Регіональна довіра до Генеральної прокуратури значною мірою детермінована довірою до влади як такої і «своїх» в особі Президента.

Список використаних джерел:

1. Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону: інформаційний бюлетень. Вересень’2010 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2010. – 58с.

2. Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні: інформаційний бюлетень. Червень’2005 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2005. – 72с.

3. Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості: інформаційний бюлетень. Травень’2007 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2007. – 48с.

4. Початок нового політичного року: оцінки громадян та їхні електоральні наміри: інформаційний бюлетень. Січень’2006 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2006. – 62с.

5. Про прокуратуру. Закон України від 5листопада1991року №1789-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www . zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1789-12

6. Україна передвиборна: рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої: інформаційний бюлетень. Грудень’2009 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2009. – 50с.

7. Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності: думки та оцінки громадян: інформаційний бюлетень. Вересень’2011 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2011. – 60с.