К. політ. н.ЯрошкоО.З.

Інститут соціальної та політичної психології НАПНУкраїни, м. Київ

МІСЦЕВА ВЛАДА: ДИЛЕМА ДОВІРИ – НЕДОВІРИ ПЕРЕД УКРАЇНЦЯМИ

Довіра є важливим елементом не лише міжлюдських стосунків, а й взаємин у діаді суспільство – влада, оскільки є мірилом ефективності дій останньої та їх суспільної акцептації.

Мета цього дослідження – визначення особливостей феномену довіри українців до органів місцевої влади.

Нагадаємо, виконавча влада у державі здійснюється системою центральних та місцевих органів. Згідно із чинним законодавством, до місцевих органів влади належать місцеві адміністрації в областях і районах, містах Києві і Севастополі, що відповідальні перед Президентом, як і перед Кабінетом Міністрів, підзвітні та підконтрольні йому [6]. Окрім цього, функціонують також органи місцевого самоврядування (територіальні громади сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи), що вирішують питання місцевого значення, державний контроль за діяльністю яких може здійснюватися лише в рамках чинного законодавства і не повинен призводити до втручання органів державної влади у здійснення наданих їм повноважень [5].

Для визначення особливостей довіри громадян України до місцевих органів влади використовуємо результати відповідних моніторингових досліджень Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за період 2004–2011років, зокрема дані всеукраїнських репрезентативних опитувань дорослого населення, проведені 3–10травня2005року (вибірка – 1217осіб, похибка вибірки – 2,5%) [2, с. 4], 20–27січня2006року (вибірка – 2000осіб, похибка – 2,4%) [4, с. 4], 21–25травня2007року (вибірка – 2000осіб, похибка – 2,2%) [3, с. 4], 18–24грудня2009року (вибірка – 1997осіб, похибка – 2,2%) [7, с. 4], 26–31серпня2010року (вибірка – 2003осіб, похибка – 2,2%) [1, с. 4] та 27–31серпня2011року (вибірка – 2000осіб, похибка – 2,2%) [8, с. 4].

Весь досліджуваний період органи місцевої влади не користуються довірою громадян України, себто показник недовіри переважає аналогічний індикатор довіри і маємо негативний балансовий показник. Причому з 2007року їм довіряють більше, аніж вищому органу у системі органів виконавчої влади в державі – Кабінету Міністрів, а до цього, навпаки, центральна влада користувалась більшою довірою, аніж місцева. Хоча у 2008–2009роках в обох репрезентантів виконавчої влади погіршились балансові показники довіри – недовіри, а далі – покращились в обох, та в останній рік досліджуваного періоду – лише до місцевих органів влади. Так, балансові показники довіри – недовіри до Кабінету Міністрів та місцевих органів влади становили: у 2004році –51,7 та –61,8, відповідно, у 2005році +14,6 та –42,6, у 2006році –28,6 та –37,3, у 2007році –26,7 та –18,9, у 2008році –42,5 та –28,5, у 2009році –49,1 та –29,0, у 2010році –29,9 та –25,5 та у 2011році –37,7 та –11,5 [8, с. 17–18]. Зазначимо, для порівняння, якщо у 2004році місцеві органи влади разом із міліцією (–62,6), Верховною Радою (–60,1) мали найбільший в суспільстві негативний баланс довіри, як в і 2005році також із міліцією (–45,7), політичними партіями (–42,5) та Генеральною прокуратурою (–44,1), то вже в 2011році, окрім позитивного балансу довіри – недовіри до вітчизняних ЗМІ, громадських організацій, Збройних Сил, системи освіти, церкви, Служби безпеки України та Ради національної безпеки та оборони були третіми серед суспільних та владних інститутів з найменшим негативним балансом довіри, поступаючись профспілкам (–7,7) та Центральній виборчій комісії (–9,8) [8, с. 17–18].

Українці, що схильні довіряти місцевим органам влади, роблять це переважно частково, себто спостерігається перевага часткової довіри («скоріше довіряю») над цілковитою («цілком довіряю»). Так, у 2005році часткова довіра українців до місцевих органів влади становила 15,4% проти 5,4% цілковитої [2, с. 29], у 2006році – 19,7% проти 3,1% [4, с. 33], у 2007році – 22,5% проти 3,4% [3, с. 28], у 2009році – 23,8% проти 4,0% [7, с. 28], у 2010році – 26,1% проти 4,6% [1, с. 6] та у 2011році – 30,3% проти 5,7% [8, с. 15]. Зрештою, не довіряють українці цим місцевим владним інституціям теж із застереженням: або ж переважає часткова недовіра («скоріше не довіряю»), або ж вона статистично тотожна цілковитій («зовсім не довіряю»). Так, у 2005році ці показники (часткової і цілковитої недовіри) місцевих органів влади становили 32,3% і 30,2% [2, с. 29], у 2006році – 35,0% і 25,0% [4, с. 33], у 2007році – 31,8% і 25,8% [3, с. 28], у 2009році– 27,8% і 29,0% [7, с. 28], у 2010році – 32,0% і 24,2% [1, с. 6] та у 2011році – 26,6% і 20,8% [8, с. 15].

На фоні загальноукраїнських рейтингів довіри місцевих органів влади у 2005році – 19,9% [2, с. 30], у 2006році – 22,8% [4, с. 34], у 2007році – 25,9% [3, с. 29], у 2009році – 27,8% [7, с. 29], у 2010році – 30,7% [1, с. 7] та у 2011році – 36,0% [8, с. 16], Захід демонструє вищі показники довіри до них у 2005 і 2006роках – 31,0% та 27,9%, відповідно [2, с. 37; 4, с. 39], а у 2007, 2009–2010роках – аналогічні із показниками по вибірці в цілому: 26,5%, 27,5% і 31,7%, відповідно [1, с. 10; 3, с. 31; 7, с. 32], проте в 2011році – вищий по Україні (46,6%) [8, с. 19]. Якщо в перші роки «помаранчевих» це, вочевидь, пояснюється вірою в них, то у 2011, мабуть, історичними традиціями самоврядування. Центральний регіон демонструє нижчі показники довіри до місцевої влади у 2005–2006роках – 10,4% та 18,1% [2, с. 37; 4, с. 39], далі (2007, 2009роки) – в межах загальноукраїнських – 25,5% та 29,0% [3, с. 31; 7, с. 32], а згодом – більшу зневіру, ніж в інших регіонах країни, – 26,7% у 2010році [1, с. 10] та 28,6% у 2011році [8, с. 19]. Тобто Центр в цілому доволі скептично ставиться до влади на місцях. Показники довіри Півдня у 2005–2006роках тотожні із загальноукраїнськими – 18,8% і 22,4% [2, с. 37; 4, с. 39], далі (2007, 2009роки) – нижчі (19,8% і 21,1%) [3, с. 31; 7, с. 32], у 2010році – вищий (41,9%) [1, с. 10] та у 2011році – тотожний із середньовибірковим – 35,7% [8, с. 19]. Можливо, йдеться у контексті нижчих показників, про загальну недовіру до «помаранчевих», а далі – довіру до «свого» Президента і як наслідок, до місцевої влади теж. У 2005році Схід довіряє місцевій владі, як по вибірці в цілому – 20,9% [2, с. 37], у 2006–2007роках – навіть більше – 27,3% та 28,9% [3, с. 31; 4, с. 39], а ось у 2009–2011роках – як і по Україні в цілому: 29,9%, 29,3% та 37,3% [1, с. 10; 7, с. 32; 8, с. 19]. Ймовірно, вищі показники довіри до місцевої влади у часи «помаранчевих» пояснюються якраз невірою в них.

Таким чином, українці в цілому не схильні довіряти місцевій владі, хоча в останні п’ять років довіряють більше, аніж центральній. Проте якщо і довіряють органам влади на місцях, то частково. Такою ж «частковою» є здебільшого і природа недовіри до них. Однак, попри історичні традиції місцевого самоврядування та значення центру в українських регіонах, довіра до місцевої влади має політичне «забарвлення»: більше довіряють на початку роботи «помаранчевих» владі в цілому на Заході, а не на Півдні і Сході, що позначилось на відповідних регіональних показниках довіри до місцевої влади.

Список використаних джерел:

1. Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону: інформаційний бюлетень. Вересень’2010 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2010. – 58с.

2. Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні: інформаційний бюлетень. Червень’2005 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2005. – 72с.

3. Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості: інформаційний бюлетень. Травень’2007 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2007. – 48с.

4. Початок нового політичного року: оцінки громадян та їхні електоральні наміри: інформаційний бюлетень. Січень’2006 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2006. – 62с.

5. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/ print1350426072395092

6. Про місцеві державні адміністрації. Закон України від 9квітня1999року №586-ХІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14/print1360017074812775

7. Україна передвиборна: рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої: інформаційний бюлетень. Грудень’2009 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2009. – 50с.

8. Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності: думки та оцінки громадян: інформаційний бюлетень. Вересень’2011 / за ред.М.М.Слюсаревського; упоряд.Л.П.Черниш. – К., 2011. – 60с.