К. пед. н. Предик А. А.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича , Україна

НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Сьогодні інформаційні технології стали невід’ємною частиною сучасного світу, вони значною мірою визначають подальший економічний та суспільний розвиток людства. У цих умовах революційних змін вимагає змін і система навчання. Саме тому інформатизація освіти сприяє, як забезпеченню сфери освіти теорією і практикою розробки та використання сучасних нових інформаційних технологій, так і орієнтація на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання [4].

Процес інформатизації грунтується саме на тому, що інформація стає важливим фактором соціального прогресу. Тому суспільство, яке у своєму розвитку своєчасно не перейде на шлях інформатизації, прирікає себе на історичну відсталість, політичну, економічну залежність і може перетворитися на інформаційну колонію, т і країн и , які досягли даної стадії можуть називаться « інформаційним суспільством » .

Розвиток інформатизації освіти в Україні пов'язаний з іменами таких видатних і відомих вчених, педагогів, вчителів-практиків, як В.Биков, М. Жалдак , В.Зайчук, М. Згуровський , І. Зязюн , П. Таланчук та ін. Цілеспрямованого характеру та загальнодержавного значення набув процес інформатизації освіти з часу розроблення і прийняття (1984) Концепції інформатизації освіти і виходу постанови Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів, а також студентів вищих педагогічних навчальних закладів (1985) [ 2 ]. Аналіз наукової літератури дав можливість визначити стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в державі:

- прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя;

- забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

- створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров’я, освіти, науки, культури, охорони довкілля [1].

Інформатизація освіти розглядається науковцями та вчителями практиками в декількох аспектах. Так, у широкому розумінні –– це комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов’язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами й технологією; у вузькому – впровадження в заклади системи освіти інформаційних засобів, що ґрунтуються на мікропроцесорній техніці, а також інформаційної продукції і педагогічних технологій, які базуються на цих засобах. Отже, інформатизація освіти передбачає створення і використання інформаційних технологій для підвищення ефективності видів діяльності, що здійснюються в системі освіти.

Інформаційно-комунікаційні технології – це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів [3]. Інформаційно-комунікаційні технології поступово, активно впроваджуються й інтегруються в усі сфери діяльності людини та суспільства, стають могутнім каталізатором і визначальним джерелом їх об'єктивного розвитку.

На сучасному етапі розвитку суспільства і освіти основним об’єктом залишається громадянин (особистість, індивід, дитина), а головна мета інформатизації освіти полягає у формуванні інформаційної культури, активному розвитку особистості, забезпечення рівного доступу до якісної освіти, підготовці до життя в інформаційному просторі.

Для реалізації зазначеної мети визначимо основними завдання інформатизації освіти:

- підвищення якості освіти за рахунок повного задоволення освітніх потреб населення;

- підвищення інформованості як в середині системи освіти, так і зовні;

- підвищення рівня компетентності в управлінні освітою;

- формування єдиного інформаційного освітнього простору.

Так, науковці П. К. Гороль , Р. С. Гуревич, Л. Л. Коношевський , О. В. Шестопалюк зазначають, що інформатизація освіти створює передумови для широкого впровадження в практику психолого-педагогічних розробок, які забезпечують перехід від отримання знань до оволодіння уміннями самостійно набувати нові знання; дозволяє підвищити рівень науковості шкільного експерименту, наблизивши його методи і організаційні форми до експериментально-дослідницьких методів наук, які вивчаються; забезпечує залучення до сучасних методів роботи з інформацією, інтелектуалізацію навчальної діяльності [1].

Ефективність процесу інформатизації освіти значною мірою зумовлена результативністю створення комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання (а саме ІКТ засобів навчання), зокрема програмних засобів навчального призначення [2]. Саме тому сучасний викладач повинен володіти основними прийомами роботи в Інтернеті, розуміти, як організовані служби глобальної мережі, якими ресурсами можна скористатися для поповнення своїх методичних знань, як дізнатися через Інтернет про існуючий педагогічний досвід. Необхідними для викладача є знання, навички та вміння щодо організації та виконання пошуку потрібної інформації, що зберігається у веб-документах , здійснення з допомогою електронної пошти зв’язку зі своїми колегами, студентами та їхніми батьками.

Список використаних джерел:

1. Сучасні інформаційні засоби навчання: навч . посіб . / [ П. К. Гороль , Р. С.Гуревич, Л. Л. Коношевський , О. В. Шестопалюк ] . – К.: Освіта України, 2007. – 536 с.

2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол . ред. В. Г. Кремень . – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Освітні технології: навч.-метод . посіб . / [ О. М. Пєхота , А. З. Кіктенко , О. М. Любарська та ін. ]; за заг . ред. О. М. Пєхоти . – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.

4. Шолохович В. Ф. Информационные технологи обучения / В. Ф. Шолохович // Информатика и образование. – 1998. – № 2. – С. 5–13 .