К. пед. н. Тарасенко Л. В., Арбузникова О. С.

Одеська національна академія зв’язку імені О. С. Попова, Україна

ПИТАННЯ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

У професійному науково-технічному перекладі найбільші труднощі виникають при передачі лексичних одиниць тексту оригіналу. Як показує аналіз співставлення англо-українських науково-технічних перекладів, головні помилки в перекладі зустрічаються в галузі лексики в найбільш динамічному в семантичному відношенні різні мови науки та техніки. Ці помилки вміщують як випадки неправильного перекладу термінів, так і випадки невірної передачі загальнонаукових слів, при чому останні суттєво перевищують.

Результати багатьох статистичних досліджень показують, що частина термінів вузької предметної галузі, інакше кажучи, особисто термінів, не перевищує 25%, в той час, як більше 75% лексики складають слова-не-терміни (загально вживані та загальнонаукові), а саме слова, які обслуговують інші предметні галузі.

Загальнонаукова лексика має велике значення для змістовної та структурної організації науково-технічного тексту. Загальнонаукові слова із засобом позначення інтердисциплінарних понять, а також ланкою, що зв’язує та організовує науково-технічні тексти. Ці слова мають визначену якісну специфіку яка практично не відображена у двомовних словниках, що зумовлює реальні труднощі для комунікації.

В результаті аналізу англо-українських науково-технічних перекладів були виявлені загальнонаукові слова, які мають реальні труднощі для перекладача професіонала. Ці труднощі обумовлені тим, що функціонування слова в загальнонауковому використанні відрізняється від переважного функціонування цього слова в загальнонародному використанні. Прикметник advanced зустрічається в таких словосполученнях як advanced batteries , advanced radar systems , advanced display components etc ; і перекладається як «перспективний», «сучасний», «новий», «удосконалений». Те ж саме можна сказати і про інші загальнонаукові слова. Використання словникових еквівалентів нерідко порушують зміст оригіналу, або порушують стилістичні норми мови та стилю науково-технічної літератури. У зв’язку з цим виникає задача лінгво-перекладацького вивчення та опису загальнонаукових лексичних засобів, які функціонують в науковій та технічній мовах.

В процесі своєї діяльності виявляється домінуючий характер референтної функції в передачі науково-технічної інформації, визначаються характерні риси сучасних текстів з радіотехніки, електроніки та зв’язку іноземною мовою та описується типологія текстів, а також лексика підмови та особливості організації синтаксичних структур речень. Проводиться докладний аналіз кодових зв’язків, які висловлюють специфічну рису будь-якого інформаційного процесу, і на досвіді створення навчально-методичних посібників обґрунтовується функціонально-мовний підхід до описання мовного матеріалу з врахуванням основних принципів вивчення іноземної мови – комунікативно-мовного напрямку, врахування можливої інтерференції та важливої ролі тренувального матеріалу з врахуванням ефективного вилучення текстів нової інформації іноземною мовою.

Неабияке значення має й загальний методологічний підхід до вивчення іноземної мови. В нашій країні на протязі довгого часу був домінуючим «перехідний» метод – читання, переклад, відповіді на питання тощо. Деякий час спостерігалась тенденція інтенсивного вивчення. При вивчання іноземної мови ми широко використовуємо комунікативно – ситуативний підхід.

Проведені нами дослідження та накопичений досвід дозволяють виділити такі критерії узагальненого навчального рейтингу студентів, практичне врахування якого нам здається більш плідним: 1) рівень мовних знань та індивідуальних особливостей того, хто навчається; 2) інтелектуальність та мотивація; 3) загальноосвітній рівень, професійна орієнтація, контакт засвоєння іноземної мови; 4) психологічна комфортність в навчальній групі та прагнення використати будь-яку можливість для мовлення на вивченій мові; 5) емоційні особливості та стилі навчальної діяльності; 6) соціальне середовище, мета та строки навчання; 7) вік та стать.

Найважливіше професійне завдання викладача полягає в тому, щоб діагнозувати комплекс ведучих демотиваторів студента та на основі цього побудувати таку систему керування індивідуальною навчальною роботою, яка б сприяла підвищенню ефективності викладання іноземної мови в технічному вузі.

На нашу думку, навчальні файли інструментального компонента автоматизованих навчальних курсів можуть наповнюватися найтипічнішими алгоритмізованими вправами, що направлені на досягнення кінцевої мети вивчення іноземної мови в технічному вузі – вміння читати оригінальну літературу за спеціальністю. При достатньому інформаційному забезпеченні довідкові дані (термінологічні словники, граматичні таблиці, списки продуктивних словостворюваних елементів тощо) можна виводити на екран дисплея паралельно з матеріалом вправ.

До складу елементів дидактичної підтримки, що забезпечують індивідуалізацію та диференціацію навчання, входить система проблемних завдань в рамках концепції інтенсивного курсу навчання іноземній мові в умовах вузу. У цьому плані обновлюються робочі програми по курсах і розробляється стратегія поточних та підсумкових атестацій студентів в умовах творчо-пошукової технології підготовки спеціалістів. Розробляється інтегрувальний курс для підготовки спеціалістів з поглибленим вивченням іноземної мови і активізується процес створення груп прискореного навчання іноземній мові. Викладачі залучаються до розробки системи контрольних завдань в контексті проблеми розробки концепції інтенсивного курсу навчання іноземній мові в умовах курсу. Запропоновані контрольні завдання є спробою подачі лексико-граматичного матеріалу, пов’язаного з фонетичним.

Ми вважаємо, що пропозицію як комунікативну одиницю треба розглядати з урахуванням її звукового оформлення. Ось чому ми залучаємо в кожний варіант контрольних завдань вправи, що навчають вірному читанню, а це в свою чергу сприяє осознаному оволодінню граматичними формами та конструкціями в процесі мовлення.