Снопенко М. Г.

Науковий керівник: к. е. н.  Снопенко Г. Г.  

Технологічний інститут Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, м. Сєверодонецьк

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ТА В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Кризові явища – це постійна форма руху, яка впливає на процеси регулювання розвитку економіки. Рівень економічного спаду в окремих сферах економіки України виявився найбільшим серед країн СНД, а за рівнем зниження курсу національної валюти наша держава вийшла на перші позиції у світі. Це засвідчує наявність істотних національних особливостей, що зумовили посилення кризових явищ в економіці України.

Причини та перебіг кризових явищ досліджували такі західні економісти: М. Бордо, Р. Дорнбуш , Г. Мінські, М. Фрідмен , С. Фішер, а також вітчизняні науковці В. Василик, А. Гальчинський , С. Мочерний , В. Туган-Барановський та інші. Дослідженням питання фінансово-економічної кризи сьогодення в Україні займаються: Т. Богдан, С. Буковинський, В. Литвицький , О. Пасхавер, В. Парнюк , А. Чухно та багато інших економістів та вчених-науковців. Кризові явища мають тенденцію до виникнення за нових специфічних умов та більш глобальними наслідками як для розвитку фінансового, так і для господарського сектора економіки. Зазначене обумовлює актуальність визначення причин кризових явищ в Україні, враховуючи внутрішні та зовнішні фактори впливу на національну економіку.

Метою дослідження є визначення причин кризових явищ, що поглиблюють кризу у глобальній економічній системі та в економіці України.

Вплив світової фінансової кризи на Україну, викликаний низкою причин: незавершеністю важливих процесів ринкової трансформації, вузькістю внутрішнього ринку, великою залежністю від зовнішнього ринку, низьким рівнем економічного суверенітету в умовах випереджального зростання фінансового сектору у відриві від реального, відсталою структурою економіки та її надмірною енергоємністю тощо. Високі темпи зростання української економіки протягом тривалого періоду утримувалися за рахунок надходжень ресурсів з-за кордону. Тому, економіка потрапила у залежність від чистого припливу капіталу. Таким чином, разом зі стрімким зростанням обсягу зовнішнього боргу економіка України почала розвиватися за споживацько-борговою моделлю. Іноземні позики в основному використовувалися на споживчому ринку, а не інвестувалися в економіку [1, с. 74].

Кризові явища в Україні мають свою специфіку. Криза в нашій країні спричинена, в основному, внутрішніми макроекономічними суперечностями, а глибина її проникнення посилилася високим рівнем залежності національної економіки від зовнішнього економічного середовища. Не останнім чинником стала й політична криза в державі [2, с. 68].

Протягом 2012 р. прояви глобальної рецесії набули подальшого розвитку. Порівняно з попереднім роком скоротилися темпи економічного зростання майже всіх груп країн, у т.ч. нових світових центрів зростання, які мали відіграти роль локомотива при виході із глобальної фінансово-економічної кризи. За оцінками експертів, економічне зростання у 2012 р. виявилося нижчим, ніж прогнозувалося раніше, а ризики наприкінці року оцінені вище, ніж наприкінці 2011 р. та у І кв. 2012 р. [3, с. 236–238].

До основних причин цього явища можна віднести: а) більш масштабне, ніж передбачалося, скорочення обсягів світової торгівлі; неврегульованість проблеми зростання державного боргу США залишається суттєвим стримуючим чинником стійкого економічного зростання. Криза єврозони не лише не зупинилася, а й просунулася з периферії до центру, охопивши Італію, Іспанію, а також похитнувши позиції Франції й навіть Німеччини; б) недосконалість процесу прийняття спільних рішень і контролю за їх виконанням суттєво ускладнює проведення важливих економічних реформ у ЄС. Протягом 2012 р. у багатьох країнах світу тривало зростання рівня безробіття (особливо серед молоді); в) неможливість використання зовнішніх стимулів економічного зростання змусила низку країн вдатися до застосування протекціоністських заходів щодо захисту внутрішнього ринку; г) посилення дисбалансів у світовій економіці, зокрема в частині нарощування одними країнами значних обсягів державного боргу та отримання іншими суттєвих профіцитів платіжних балансів і збільшення обсягів їхніх валютних резервів; д) у 2012 р. відбулося зниження темпів економічного зростання країн, що розвиваються (нових центрів зростання); е) на початку 2012 р. відбулося суттєве зниження темпів економічного зростання світової економіки та рівня зайнятості, ж) активізація націоналізму для багатостороннього співробітництва та економічної інтеграції, а також посилення конкуренції за найважливіші природні ресурси (передусім енергетичні, продовольчі, водні); з) скорочення, в умовах світової фінансово-економічної кризи, державами-донорами та міжнародними організаціями витрат на вирішення традиційних проблем глобального розвитку: забруднення навколишнього середовища, подолання бідності тощо.

Продовження та поглиблення світової рецесії спричиняє значні ризики для України, як країни з відкритою економікою, орієнтованою на експорт. Низька інвестиційна активність у світі та недостатньо привабливий внутрішній інвестиційний клімат не дозволяють сподіватися на подолання проблем у фінансовій сфері України, виключно за рахунок іноземних інвестицій. Крім того, в умовах підвищеного рівня невизначеності у глобальній економічній системі можуть виникати ускладнення у сфері міжнародного співробітництва України, у т.ч. у контексті підвищення ефективності взаємодії з регіональними міждержавними утвореннями.

Висновки. О сновними причинами кризових явищ у глобальній економічній системі та в Україні є скорочення обсягів світової торгівлі, криза єврозони , застосування протекціоністських заходів щодо захисту внутрішнього ринку, монокультурна експортна залежність економіки, кредитна експансія НБУ, безконтрольне нарощування зовнішнього боргу, нерозвиненість вітчизняного фондового ринку, спекулятивна політика іноземних банків. З метою подолання кризи й виходу на новий рівень розвитку національної економіки потрібна така стратегія, яка б відповідала інноваційно-інвестиційній моделі розбудови економіки. Починати треба з розвитку високотехнологічних виробництв і виходу на світовий ринок не з сировинними ресурсами, а з високоякісною конкурентоспроможною продукцією. Ці непрості процеси вимагають активної ролі держав щодо втілення дієвих антикризових заходів у свою національну економіку.

Список використаних джерел:

1. Уманців Ю. Фінансово-економічна криза як новітній виклик конкурентній політиці / Ю. Уманців // Банківська справа. – 2011. – № 2. – С. 72–82.

2. Дорошенко І. В. Причини й наслідки кризи єврозони : уроки для України / І. В. Дорошенко // Фінанси України. – 2010. – № 12. С. 58–68.

3. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – К.: НІСД , 2013. – 576 с. – Режим доступу: http :// www.niss.gov.ua