К. е. н . Солоха Д. В. ^* , к . е. н . Бєлякова О. В. ^**

^* Донецький державний університет управління, Україна;

^** Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.Туган-Барановського, Україна

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ – ПОТРЕБА ФОРМУВАННЯ ТА ВИМІРУ

Пріоритети інтенсифікації використання наявного потенціалу на засадах його інноваційної складової потребує формування принципово нових підходів стосовно виміру ефективності використання потенціалу регіонального рівня в довгостроковій пролонгованій перспективі.

Узагальнюючи існуючи підходи, наявні авторські результати до оцінки та визначення інноваційного потенціалу регіону в поєднанні із класифікованими факторами впливу на інноваційний розвиток регіонів, слід відзначити, що можуть бути застосовані різні методики розрахунку інноваційного потенціалу на регіональному в залежності від визначення сутності цього поняття.

Проаналізувавши певну кількість існуючих методик оцінки інноваційного потенціалу виділимо наступні три основні групи:

-   методики, що притаманні оцінці інших видів потенціалів (імпортного, експортного, тощо), які можна застосувати за аналогією для визначення інноваційного потенціалу;

-   методики, що використовуються для оцінки окремих складових (елементів) інноваційного потенціалу та їх інтегративного ефекту;

-   методики, що базуються на визначенні інноваційного потенціалу як інтегральної підсистеми більш складного економічного потенціалу.

Наявність аспекту можливостей, є характерною рисою інноваційного потенціалу. Експортний потенціал визначається здатністю і можливостями національних підприємств (виробничим потенціалом) виготовляти конкурентоспроможну продукцію, в переліку якостей якої найважливішою безумовно є інноваційність.

Оцінка інноваційного потенціалу на базі структурного підходу може бути проведена на основі використання методу DEA-аналізу (Data Envelopment Analysis, з англ. – аналіз середовища функціонування), застосовувався для оцінки галузевого виробничого потенціалу.

Метод DEA-аналізу полягає в тому, що досліджується складний об’єкт з множинністю ресурсів (входів) і продуктів (виходів) і оцінюється його діяльність в оточуючому середовищі.

Різновидом методу DEA-аналізу є математична модель суперефективності, за якою розраховується відносна галузева ефективність як співвідношення ефективності даної галузі і ефективності «найкращої» галузі промисловості.

Метод DEA-аналізу суперефективності дозволить визначити відносну інноваційну ефективність галузей регіону, після цього можуть бути сформовані групи галузей з високим, середнім та низьким рівнями інноваційного потенціалу. Подалі можна визначити так звані «вузькі місця» регіонального вимірювання інноваційного потенціалу національної економічної системи та «місця» з високою ефективністю формування і використання інноваційного потенціалу.

В результаті поетапних досліджень і розрахунків може бути розроблена матриця комплексної оцінки інноваційного потенціалу регіону, що надасть основу для розробки заходів щодо удосконалення регіональної інноваційної політики, конкретизації пріоритетів регіонального розвитку та підвищення ефективності системи фінансування інновацій.

З позиції інтегрального підходу, для обґрунтованого визначення рівня розвитку інноваційного потенціалу регіонів можемо запропонувати методики, аналогічні тим, що застосовані в теорії проектного аналізу:

1) розробка матриць окремих показників, що дає можливість оцінити кожен з них; 2) розробка інтегрального показника за формулами:

- квадратний корінь з суми квадратів окремих (часткових) показників;

- розрахунок середньозваженої величини окремих показників, причому у якості коефіцієнтів вагомості кожного показника можуть використовуватися або експертні оцінки значущості, або коефіцієнти, що підібрані так, щоб інтегральний показник максимально відрізнявся для різних груп інноваційних проектів;

- квадратний корінь з суми добутків квадратів окремих (часткових) показників та експертної оцінки значущості кожного з них;

- квадратний корінь з суми квадратів відхилень окремих показників від еталону;

- модель інтегрального показника може бути розроблена на основі застосування методу головних компонент. Згідно цього методу, на відміну від класичного регресійного аналізу, вважається, що серед окремих показників зустрічаються такі, що деякою мірою дублюють один одного, та такі, що є ознаками якихось прихованих факторів, а також ті, що пов’язані один з одним множинними кореляційними залежностями.

На наше переконання, аналіз динаміки показника віддачі інноваційного потенціалу дозволить поглибити оцінку рівня інноваційності виробництва галузей регіону.

Своєрідність ситуації, стосовно регіональних систем вітчизняної економіки, полягає у наступному:

по-перше , в неоднорідності економічного розвитку суб’єктів різних видів господарської діяльності певного регіону та їх інноваційних можливостей;

по-друге , у відмінностях систем фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку економічних суб’єктів різних регіонів;

по-третє , в наявності депресивних або прогресивних тенденцій розвитку регіональних економічних підсистем, що неоднозначно пливає на розповсюдження інновацій в межах національного інформаційно-інноваційного простору.

На основі отриманих результатів необхідно побудувати динамічну модель інтегральної оцінки інноваційного потенціалу країни в цілому, включаючи значення ефективності використання інноваційного потенціалу кожного окремого регіону.