Обнявко Т. С.

Військова академія, м. Одеса, Україна

ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНСЬКОГО ВПК

ВПК є одним з головних природокористувачів , діяльність якого надзвичайно шкідлива для навколишнього довкілля. Військово-промислові комплекси (ВПК) розвинутих країн складаються з найбільших компаній, що виробляють зброю, військового керівництва, частини пов ’ язаних з виробництвом зброї та збройними силами державного апарату, наукових установ, ідеологічних структур.

Питання забезпечення сталого розвитку ВПК України, який після 1990 року знаходиться в хронічній кризі, є важливим чинником соціально-економічної модернізації нашої країни. Криза ВПК має системний характер і обумовлена різними причинами – різким зниження державних оборонних замовлень, значним скороченням фінансування Збройних Сил України ( ЗСУ ), заборгованістю держави перед ВПК за виготовлену військову продукцію, порушенням інтеграційних зв’язків з підприємствами-партнерами інших країн, відсутністю сучасних ресурсозберігаючих технологій тощо.

У той же час, ВПК України в цілому ще зберігає високий виробничий потенціал. В 2012 році український експортер озброєнь – ДК « Укрспецекспорт » держконцерну « Укроборонпром » – впевнено нарощував темпи продажів. Зокрема, обсяг торгово-посередницької діяльності ДК « Укрспецекспорт » та її дочірніх підприємств («Прогрес», « Укрінмаш », « Укроборонсервіс », « Спецтехноекспорт », « Промоборонекспорт ») у 2012 році склав 1 млрд 24 млн дол , що майже на 20 млн. дол. США перевищує виручку 2011-го року і є найбільшою виручкою за всі 16 років діяльності компанії. Всього ДК « Укрспецекспорт » співпрацює з 78 країнами світу, при цьому найбільшими партнерами є Російська Федерація, Індія, Ірак, Китай, Казахстан, Таїланд. Портфель замовлень ДК « Укрспецекспорт » та її дочірніх підприємств на найближчі 3–5 років оцінюється в понад 5 млрд. дол . США.

Загальновизнаним підходом до розуміння суті сталого розвитку країни та окремих галузей народного господарства є збалансований розвиток економічної, соціальної та екологічної складових, що забезпечують реалізацію синергійного впливу їх взаємодії. Концепція сталого розвитку орієнтована на консолідацію суспільства і визначає державні пріоритети та перспективи соціально-економічних перетворень, орієнтованих на « екологізацію » економіки та активізацію суспільної свідомості.

Можна окреслити такі основні проблеми, що створюють окремі ланки ВПК, і на які необхідно орієнтувати напрямки досліджень: відсутність ресурсозберігаючих технологій у виробництві військової продукції; проблеми утилізації відходів; забруднення атмосфери; забруднення водних ресурсів; проблеми утилізації боєприпасів; демографічні проблеми внаслідок незадовільного стану навколишнього середовища тощо.

Стратегічна мета розвитку ВПК полягає в ефективному використанні потенціалу його складових – військових підприємств, військових частин, наукових підрозділів для реалізації пріоритетів військово-політичної та економічної безпеки країни, створення потенціалу для формування місця національного ВПК у міжнародному розподілу світового ринку озброєнь, усунення та попередження техногенних катастроф та забруднень довкілля як вектору орієнтації на досягнення європейських стандартів якості безпеки та життя населення.

Сталий розвиток підприємств ВПК визначають різні чинники – екологічні, соціальні, політичні, інформаційні, економічні, які, безумовно, впливають один на одного. Головними напрямами сталого розвитку підприємств ВПК є:

– екологічний вектор: підтримання екологічної рівноваги в місцях функціонування підприємств оборонного комплексу; здійснення принципу превентивності щодо охорони навколишнього середовища; посилення синергетичної взаємодії економіки та екології; скорочення обсягів шкідливих викидів в атмосферу ; стабілізація та скорочення забруднення водних об’єктів ; формування програми захисту та відновлення ґрунтів ; розробка програми підвищення лісистості територій під військовими об’єктами ; розробка програми уникання погроз природного та техногенного характеру, зниження темпів накопичення промислових та побутових відходів; розробка заходів щодо підвищення ефективності екологічного управління для мінімізації ризику виникнення надзвичайних ситуацій, виявлення причин можливих великих аварій.

– соціальний вектор: проведення соціально спрямованих реформ ВПК, орієнтованих на підвищення значущості людських ресурсів; підвищення рівня суспільної екологічної свідомості ; створення ефективного механізму відповідальності керівництва підприємств оборонного комплексу за заподіяння шкоди навколишньому середовищу; розробка заходів щодо підвищення рівня суспільної екологічної свідомості серед керівництва та виробничого персоналу підприємств ВПК;

– формування політичних передумов: виділення відповідних коштів на екологічні заходи в оборонній галузі; створення нормативної бази для розвитку ринкових відносин в галузі оборонної промисловості; залучення органів державної влади і громадських організацій для забезпечення нормальних екологічних умов функціонування підприємств ВПК; формування програми сприяння розвитку підприємництва та мінімізації появи шкідливих відходів.

– створення інформаційних передумов: впровадження у виробництво сучасної науково-технологічної інформації та засобів інформаційного забезпечення про екологічний стан; створення спеціальних структур (центрів) для проведення комплексної рекламно-інформаційної, просвітницької кампанії з метою формування в суспільстві розуміння цінності сприятливого для життєдіяльності людини навколишнього природного середовища ;

– економічний вектор: посилення синергетичної взаємодії економіки та екології; зниження ресурсоємності військового виробництва; впровадження енергоефективних технологій, що підвищить конкурентоспроможність підприємств ВПК у глобальному виробництві та знизить негативний вплив на навколишнє середовище [3, с. 91]; підвищення рівня продуктивності праці в ВПК; підвищення інноваційної активності; боротьба з тіньовою економікою в ВПК.

До механізмів здійснення державної політики відносно ВПК відносяться:

- реалізація принципу превентивності щодо охорони навколишнього середовища в функціонуванні складових підрозділів ВПК та зниження негативного впливу на навколишнє середовище ; скорочення обсягів шкідливих викидів в атмосферу, забруднень водних об ’ єктів, деградації ґрунтів, підвищення лісистості територій під військовими об ’ єктами;

- створення сприятливого еколого-економічного середовища для функціонування підприємств та інших складових підрозділах ВПК, досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища біля об ’ єктів ВПК, підвищення рівня їх екологічної безпеки;

- виділення відповідних коштів з державного бюджету на екологічні програми ВПК, створення відповідних учбових центів, бізнес-центів тощо;

- введення системи перспективних технічних регламентів, національних стандартів і норм, що підвищують керованість і стимулюють реалізацію найважливіших пріоритетів і орієнтирів розвитку підприємств та інших складових підрозділів ВПК ;

- проведення екологічної експертизи техногеннонебезпечних проектів у ВПК;

- стимулювання і підтримка стратегічних ініціатив господарюючих суб’єктів ВПК в інвестиційній, інноваційній, енергозбережній , екологічній та інших пріоритетних сферах;

- впровадження екологічної освітньої та просвітницької діяльності в підприємствах ВПК та військових частинах, підвищення рівня суспільної екологічної свідомості.

В результаті реалізації означених заходів ВПК внесе суттєвий вклад до переходу до сталого інноваційного розвитку національної економіки і забезпечить:

- посилення військового, політичного та економічного потенціалу країні та її безпеки від зовнішніх загроз;

- усунення екологічних загроз довкіллю та здоров'ю та життю населення країни, підвищення екологічної безпеки складових частин ВПК відповідно до норм розвинутих країн світу;

- підвищення ефективності ресурсовикористання в економіці складових ВПК, що досягається шляхом скорочення питомої ресурсоємності продукції галузей ВПК;

- розвиток ресурсної та енергетичної інфраструктури галузей ВПК;

- підвищення рівня конверсії в підприємствах ВПК;

- стимулювання інноваційного розвитку суміжних з ВПК галузей;

- сприяння розвитку комунікацій, надійному забезпеченню управління інформацією щодо екологічного стану об ' єктів ВПК;

- зміцнення впливу економічних інструментів екологічного регулювання на процеси природокористування в складових підрозділах ВПК, оздоровлення стану навколишнього природного середовища.

- зростання фінансово-економічної стійкості та ефективності господарюючих суб'єктів ВПК, інноваційне оновлення виробничих фондів та інфраструктури підприємств військової економіки, створення та використання нових видів енергії та енергозберігаючих технологій у військовому виробництві.

Список використаних джерел:

1.   Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» № 2818-VI від 21.12.10 р . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2818-17

2.   Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період з 2011 до 2015 року: затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №577-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/577-2011-%D1%80

3.   Цілі розвитку тисячоліття. Україна – 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.undp.org.ua/images/stories/MDGs_UKRAINE_table_2011_UKR.pdf

4.   Cоциально-экономический потенциал устойчивого развития : учебник / под ред. проф. Л. Г. Мельника ( Украина ) и проф. Л. Хенса ( Бельгия ). – Суми: Университетская книга, 2007. – 1120 с.