М ’ ягкий С. В.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Особливості інвестиційного клімату України

для агропромислового бізнесу

Інвестиції в агропромисловий комплекс України є найбільш привабливим джерелом матеріально-технічного та фінансового забезпечення, адже найбільше багатство країни – земельний фонд, який становить 41,9 млн. га сільськогосподарських угідь, з них – 33,1 млн. га оброблювані землі. Однак обсяг інвестицій та їх рівень ефективності залишаються вкрай недостатніми через наявність цілої низки чинників: нестабільність політичної ситуації і законодавчої бази, низька інвестиційна привабливість українського агропромислового комплексу для іноземних інвесторів та ін.

Розробкою шляхів покращення інвестиційної привабливості АПК займаються провідні науковці: О. Тарасова, Т. Арбузова, В. Андрійчук, Б. Губський, С. Дусановський, А. Єпіфанов, І. Сало, В. Касянюк, М. Кісіль та ін. Однак, зважаючи на невирішеність основних проблем, дане питання потребує подальшого розгляду.

Нажаль, на сучасному етапі розвитку національної економіки, сільськогосподарська галузь є найменш привабливою для інвесторів. Основними причинами цього від рівня держави до самого підприємства є недосконалість нормативно-правової бази, значний рівень тіньозації економіки та корупції, високий рівень податків, сезонність виробництва, тривалість періоду обігу капіталу, низька рентабельність сільськогосподарського виробництва, відсутність ліквідного заставного майна, обмеженість асортименту натуральної сільськогосподарської продукції і труднощі її доставки до місць реалізації без кількісних та якісних втрат, велика залежність від ґрунтових і погодних умов.

У системі заходів, спрямованих на стабілізацію агропромислового комплексу та подальший розвиток економіки галузі, важлива роль відводиться залученню та раціональному використанню іноземних інвестицій. Водночас слід зауважити, що загальний обсяг іноземних інвестицій в агропромисловому комплексі України все ще недостатній. За прогнозами експертів загальна потреба сільського господарства та інших галузей агропромислового комплексу в інвестиціях перевищує 35 млрд. доларів США.

На сьогодні в сільському господарстві складаються такі умови, що фермерам та іншим дрібним виробникам конкурувати з великотоварними підприємствами, дуже важко, крім того малі підприємства як правило не здатні ефективно освоювати новітні технології та використовувати наявний потенціал.

Слід також зазначити, що фінансування агропромислового комплексу в державному бюджеті 2009 року було скорочено майже вдвічі порівняно з 2008 роком – з 12,1 млрд. грн до 6,4 млрд. грн. А проект Державного бюджету на 2010 року передбачає зменшення фінансування АПК порівняно із 2009 роком через загальний та спеціальний фонди державного бюджету на 5,6% – до 6 млрд. грн. При цьому фінансування заходів безпосередньої підтримки аграріїв заплановано знизити з понад 2 млрд. грн у 2009 року до 735 млн. грн у 2010 року, тобто майже втричі [1–2].

Матеріально-технічне забезпечення сягнуло нині критичної межі. Так, за останні 10 років загальні втрати сільського господарства, пов’язані з нестачею та низьким технічним станом машин, становлять за витратами пального 10–12%. Основними машинами аграрні підприємства забезпечені тільки на 45–65%, понад 90% з яких відпрацювали свій амортизаційний строк.

Стійке зростання АПК неможливий без вдосконалення відносин на внутрішньому і зовнішньому ринках, без розвитку інфраструктури.

Слід підкреслити, що українська агропромисловий сектор має величезні потенційні можливості і великі перспективи. Маючи у своєму розпорядженні 9% світових сільгоспугідь Україна може не тільки забезпечити себе якісною агропродукцією, але й поставляти її на світовий ринок. Звичайно, для цього потрібні інші економічні умови, використання досягнень науково-технічного прогресу, добре підготовлені кадри.

Важливий фактор ефективного розвитку АПК – інтеграція між сільським господарством та переробкою, що створює сприятливі умови для узгодженої економічної і науково-технічної політики добровільно в неї входять, але юридично самостійних підприємств. Перевага великого підприємства проявляється в більш низької собівартості продукції, високою екологічної безпеки, глибокої комплексної переробки, мінімальної втрати сировини та стійкому високій якості продукції. А малі підприємства знаходять своє місце там, звідки важко постачати швидкопсувних продукцію.

Для вирішення проблем пов’язаних з агропромисловим комплексом, необхідно створити сприятливий клімат як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів, що включає застосування ефективних важелів економічної політики; удосконалення законодавчої бази, особливо системи оподаткування та приватизації; удосконалення механізму створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон; зміцнення банківської системи; розвиток фондового ринку; системи захисту й державних гарантій щодо інвестицій.

З метою активізації інвестиційної діяльності та зростання інвестиційної привабливості як сільськогосподарських підприємств, так і галузі в цілому, перш за все, необхідно забезпечити на державному рівні формування сприятливого, економічно еквівалентного ринкового середовища. Отже, державі повинна приділятися роль регулятора податкової, митної, а опосередковано і кредитної політики. Тільки на такій основі залучення іноземних інвестицій буде сприяти підйому агропромислового комплексу й економіки України в цілому.

Список використаних джерел:

1. Мазур Н. А. Проблеми і перспективи інвестицій в АПК України / Н. А. Мазур // Економіка АПК. – 2009. – № 4. – С. 73–77.

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua