К. е. н. Жежуха В. Й.

Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

У ринкових умовах господарювання людський капітал є одним із першочергових чинників здобуття істотних конкурентних переваг та одержання різновекторного позитивного ефекту. З огляду на це удосконалення різних аспектів управління персоналом є важливою передумовою забезпечення економічного розвитку суб’єктів господарювання різних сфер економіки.

Попри чималі напрацювання у сфері управління персоналом сьогодні залишається нерозв’язаною проблема ґрунтовного дослідження особливостей формування технології такого управління та усіх її складових елементів. У першу чергу ця проблема не набула свого вирішення у зв’язку із відсутністю у літературі наукового обґрунтованого поняття такої технології, її змістового наповнення, а також розуміння відмінності між технологією та процесом управління персоналом.

Огляд та узагальнення літературних джерел дає змогу стверджувати, що у традиційному розумінні (що склалося багато в чому історично) поняття «технологія» пов'язане найчастіше саме із промисловим виробництвом і воно тотожне поняттю «технологічний процес». Варто зауважити, що в економічно розвинених країнах, зокрема й у працях багатьох вітчизняних науковців, поняття «технологія» трактується, натомість, у значно ширшому розумінні. Зокрема, як визначено у роботі І. Єсиповського [2, с. 6], ця категорія відображає універсальне поняття, що визначає сферу діяльності людини, пов’язану із перетворенням результатів наукових досліджень у суспільно-корисну продукцію, а також сукупність знань, що супроводжують таку діяльність, та відповідну їй техніку. У роботі О. Кузьміна та О. Мельник [4, с. 58 – 59] поняття «технологія» використовується у поєднанні з поняттям «управління» та стосується системи менеджменту підприємства в цілому. За означенням Р. Ейреса [1], технологія – це «цілеспрямована зміна впорядкованих знань на практиці, особливо у сфері виробництва». В. Крамаренко та А. Шегда акцентують увагу на тому, що технологія є «будь-яким засобом перетворення вихідних матеріалів, – будь то люди, інформація чи фізичні матеріали, – для одержання бажаних результатів» [3, с. 239; 6, с. 638].

Таким чином, на основі вивчення й узагальнення вітчизняних та іноземних літературних джерел технологію у широкому розумінні можемо визначити як спосіб перетворення будь-яких вхідних елементів у вихідні, що є спільним для усіх наведених вище визначень. Таке тлумачення цього терміну дозволить застосовувати його на практиці щодо різноманітних понять, які відрізняються між собою різною мірою узагальнення. Воно не суперечить жодному із наведених вище означень, тільки їх узагальнює. Це свідчить про можливість використовувати зазначене поняття для характеристики різних об’єктів чи процесів залежно від мети та завдань дослідження, а також від потреб практики.

Порівнюючи технологію із процесом, варто зауважити, що це два взаємопов’язані поняття, однак вони не є тотожними. Згідно Тлумачного словника української мови, процес – це «послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком; хід розвитку чого-небудь; це сукупність послідовних дій чи засобів, спрямованих на досягнення певного наслідку» [5]. Таким чином, під процесом оцінювання будь-яких економічних явищ слід розуміти послідовність етапів, які взаємопов’язані певним порядком. Натомість, технологія оцінювання включатиме не тільки ці етапи, а й деталізуватиме кожен з них, зокрема й у розрізі ресурсного забезпечення. Технологія вказуватиме, які завдання на тому чи іншому етапі слід здійснити, якою повинна бути тривалість виконання конкретного завдання та кожного етапу оцінювання загалом, які кадрові, інформаційні, матеріальні, фінансові та інші ресурси потрібні для цього тощо. Таким чином, технологія є більш ширшим поняттям порівняно із процесом і вона виступає ґрунтовнішим інструментом управлінської діяльності.

Враховуючи наведені результати, а також загальновідомі підходи до трактування поняття «управління», під технологією управління персоналом слід розуміти послідовність певних етапів впливу керівної підсистеми на керовану, що передбачає деталізацію завдань кожного етапу та його ресурсне забезпечення для досягнення поставлених цілей і виконання завдань у сфері управління персоналом. Відтак, формуючи технологію такого управління, слід не тільки говорити про конкретні його етапи, а й про деталізацію кожного із них шляхом конкретизації завдань, побудови сіткових графіків, встановлення ресурсного забезпечення тощо.

Список використаних джерел:

1. Эйрес Р. Научно-техническое прогнозирование и долгосрочное планирование: учебн. пособ . / Р. Эйрес. – М.: Мир, 1972.

2. Есиповский И. Э. Совершенствование организации работ по внедрению техники и технологий двойного применения в условиях ринка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 20.01.07 «Военная экономика» / И. Э Есиповский. – М., 1996.

3. Крамаренко В. І. Менеджмент: навч. посіб. / В. І. Крамаренко. – К . : ЦУЛ, 2000. – 248 с.

4. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту: підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К.: «Академвидав, 2003. – 416 с.

5. Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. uktdic.appspot.com/?q=%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86% D0%B5%D1%81

6. Шегда А. В. Менеджмент: підручник / А. В. Шегда. – К.: Знання, 2004. – 687 с.