Василиха Н. В.

Ужгородський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ КАРПАТСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ

Дана доповідь висвітлює функції та методи реалізації державою політики регулювання туризму та її розвиток.

Постановка проблеми. Карпатський економічний район залежить від такого провідного виду економічної діяльності як туризм. Розвиток туризму в Карпатах, в свою чергу, залежить від комплексної державної підтримки як на загальноекономічному, так і регіональному рівні. Карпати мають унікальні і потужні туристичні ресурси, але в сучасних умовах не можливо в повній мірі реалізувати цей потенціал через відсутність комплексної, узгодженої програми розвитку і регулювання туризму на місцевому рівні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Досліджувана проблематика в тій чи іншій мірі була предметом вивчення таких вчених, як Г. Вачевський, В. Гавран, Н. Гук, П. Жук, В. Кравців, В. Петрук, Ф. Мазур, Р. Федан, С. Хлоп’як та інші. Не зважаючи на наявність потужної теоретичної бази, слід зазначити, що питання державного регулювання ринку туристичних послуг в Карпатському економічному районі до сьогодні не отримали достатньої уваги. Зокрема, це стосується стимулювання розвитку згадуваного туристичного регіону із залученням держави.

Виклад основного матеріалу. В цілому туристична сфера діяльності є однією з найбільш ефективних сфер економіки, надзвичайно прибутковим бізнесом. Туризм стимулює пожвавлення фінансового розвитку, викликає зростаючий інтерес не лише в потенційних туристів, але і в інвесторів. Ця сфера виступає стабілізатором налагодження та зміцнення стосунків між країнами, дієвим фактором підвищення престижу України в міжнародному співробітництві. Нині доходи від туризму у світі складають більше 7% світового експорту та понад 20% міжнародної торгівлі послугами. В світі існують країни, що є переважно постачальниками туристів. Серед останніх – США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Швеція, Канада, Великобританія. Найбільше приймають туристів – Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Туреччина, Франція, Болгарія, а донедавна і Єгипет [1].

Україна донині не належить ні до першої, ні до другої групи, не дивлячись на те, що для розвитку туристичного бізнесу на її території є всі необхідні передумови, однак, останніми роками, спостерігаються яскраво виражені позитивні тенденції, які свідчать про пожвавлення туристичної активності в Україні (табл. 1).

Таблиця 1. Туристичні потоки в Україні у 2000–2012 рр., тис. чол.

Рік	Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – усього	Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами турис­тичної діяльності України   –   усього	Із загальної кількості туристів:			Кількість екскурсантів
				іноземні туристи	туристи-грома­дяни України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2000	13422	6431	2014	378	285	1351	1644
2001	14849	9174	2175	416	271	1488	1874
2002	14729	10517	2265	418	303	1545	1992
2003	14795	12514	2857	591	344	1922	2691
2004	15488	15629	1890	436	442	1012	1502
2005	16454	17631	1826	326	567	932	1705
2006	16875	18936	2206	299	868	1039	1769
2007	17334	23122	2864	372	336	2155	2393
2008	15499	25449	3042	373	1282	1387	2406
2009	15334	20798	2290	282	914	1094	1909
2010	17180	21203	2280	336	1296	649	1953
2011	19773	21415	2200	234	1250	716	823
2012	21433	23012	3034	270	1956	807	865

Джерело: [ 2 ] .

Та загалом Україна, незважаючи на наявність високого потенціалу, займає поки незначне місце на світовому ринку туризму. Ефективному розвитку туристичних послуг перешкоджають відсутність реклами туристичного потенціалу країни за кордоном, певною мірою негативний імідж України, що створюється як вітчизняними, так і зарубіжними засобами масової інформації, а найголовніше – недостатня розвиненість туристичної інфраструктури й готельного сервісу, поки що низька якість надаваних туристичних послуг. Для розвитку вітчизняної туристичної галузі державі слід вжити необхідні радикальні заходи з метою подолання існуючих негативних тенденцій в сфері туристичного ринку в Україні та з метою зміни структури й масштабів туризму на користь внутрішнього та в’їзного. Сьогодні сектор туризму в Україні є істотним невикористаним національним ресурсом, що має стати не тільки рентабельним, але й перетворитися згодом в істотне джерело надходжень податків у державний бюджет.

Стосовно сфери туризму нами було конкретизовано і розширено набір функцій та методів реалізації державою політики регулювання туризму (див. табл. 2).

Таблиця 2. Функції і методи державного регулювання туризму

№ п/п	Задачі	Дії
1	Базова організація і рег­ламентація туристської діяльності	- введення базових понять, визначень, термінів; - стандартизація процедури укладання договорів; - отримання віз тощо; -   встановлення порядку проходження кордону і провезення через кордон товару
2	Планування подаль­шо­го розвитку туризму	- створення стратегій і концепцій з розвитку;   туризму; - регулювання розташування об’єктів туризму; -   планування подальшого розвитку туристичної інфраструктури
3	Регулювання спе­ціаль­них видів туристичної діяльності	- стандартизація; - ліцензування; - сертифікація
4	Збільшення безпеки для туристів	- отримання ліцензій; - проведення стандартизації; - масова сертифікація; - створення пам’яток для туриста; - впровадження страхування
5	Забезпечення туризму кадрами	- затвердження державних програм системи   підготовки кадрів у сфері туризму; - періодична організація заходів з підвищення кваліфікації;   працівників туристичних підприємств
6	Забезпечення турис­тич­ного ринку науковими дослідженнями	- маркетингові дослідження туристичного ринку; - створення центрів з вивчення туризму; -   інформаційне забезпечення для туристичних підприємств
7	Підтримка серед туристичних фірм зовнішньоекономічної активності	- створення представництв і філіалів за кордоном; - укладення міжнародних договорів; - участь у вирішенні конфліктів, реклама національних   туристичних продуктів
8	Забезпечення дбайливого ставлення і охорони для навколишнього середовища і для історичних пам’ятників	- написання правил та законів, встановлення умов для економічного стимулювання охорони природних ресурсів, відновлення історичних пам’ятників; - розподілення туристичної ренти; - підтримка закладів культури
9	Створення позитивного іміджу для країни, регіону тощо	- маркетингові заходи; - реклама, інформаційно-аналітична кампанія (видання   книг, фільмів і т.д.); - інвестування в туристичні місця.
10	Контроль, моніторинг і нагляд	- налагодження поточного контролю; - налагодження аудиту; - моніторинг конкурентоспроможності національ­них туристичних продуктів на міжнародному рівні.

Джерело: узагальнено автором на основі [3].

На сьогодні у структурі в’їзного потоку переважають відвідувачі із суміжних держав: Росії (30,2%), Білорусі (12,0%), Угорщини (10,9%), Польщі (4,1%), Молдови (2,7%) [4]. При цьому Західний регіон займає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається тільки Криму (42%) [ 5 ] . Карпати сьогодні є унікальним рекреаційним регіоном як літнього, так і зимового масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, гірничо-спортивного туризму, бальнеологічного лікування.

Висновки: Підходи до розвитку зазначених видів туризму можуть бути сформульовані в регіональних програмних документах. При цьому необхідна значна державна підтримка, насамперед фінансова, організаційна, інфраструктурна, як мінімум на перших етапах становлення даного сектору.

Список використаних джерел:

1. Трілленберг Г. Формування індустрії туризму – шлях до сталого розвитку [Електронний ресурс] / Г. Трілленберг. – Режим доступу: http:// www .archive.nbuv.gov.ua/portal /soc_gum /Ecan/2011_8_1/pdf/trillenberg.pdf

2. Туристичні потоки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Гук Н. А. Перспективні напрямки розвитку туризму в регіоні українських Карпат / Н. А. Гук // Матер. ІІ Междун. науч.-практ. конф. «Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации» (20–21 апреля 2006 года). – Симферополь: Таврия, 2006. – С. 174–176.

4. Трохимець О. І. Розвиток туризму в Україні та його стратегічне значення для національної економіки / О. І. Трохимець [ Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http:// www . archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/2012_3/files/EC312_11.pdf

5. Кравців В. С. Рекреаційна політика Західного регіону / В. С. Кравців, В. К. Євдокименко, М. М. Габрель. – Чернівці: Прут, 2005. – 68 с.