К. е. н. Лізогуб Р. П., Коцупал В . П.

Донецький державний університет управління, Україна

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОГО   ГЕОМАРКЕТИНГУ

Реструктуризація економіки країни на основі ринкових відносин неминуче призводить до відповідних структурних змін у сфері природокористування. Особливої ваги при цьому отримають дослідження, що спрямовані на ринкові механізми стимулювання усіх видів раціонального природокористування, ресурсозбереження і природоохоронної діяльності. Сучасна маркетингова діяльність набула рис універсальності і здійснює значний вплив на теоретичні засади, підходи до оптимізації та ефективного управління природокористуванням.

Вирішення багатьох екологічних проблем природокористування та отримання нового виду економічної діяльності в області природокористування – екологічний маркетинг. Практичні потреби екологічного маркетингу стимулюють розвиток фундаментальних і прикладних геоекологічних та економіко-географічних досліджень, створення дисциплін особливих міжпредметних галузей наукових знань про властивості і закономірності ринкової динаміки, формування ефективного управління природокористуванням на основі екологічного маркетингу.

Особливого значення має розвиток теоретико-методологічної концептуальної та практичної бази екологічного маркетингу для рекреаційного природокористування. Проблеми перехідного періоду розбудови незалежної держави на ринкових економічних засадах засвідчують, що старі підходи до прогнозування, планування та управління рекреацією та туризмом далеко не достатні для досягнення цілей стійкого розвитку із сучасних умовах становлення нових ринкових господарських механізмів та загострення екологічної кризи. Такі обставини стимулюють, у свою чергу, розвиток інноваційних міжсистемних наукових напрямків для забезпечення оптимізації та підвищення ефективності управління рекреаційним природокористуванням. Чільне місце серед них має екологічний маркетинг.

В даний час існує декілька визначень екологічного маркетингу і продовжуються подальший розвиток його концептуальної та понятійно-термінологічної бази.

Завданням екологічного маркетингу є створення умов для збереження навколишнього середовища, адаптації виробництва до вимог ринку, вироблення екологічно чистої продукції, що має високу конкурентну спроможність, а також інтенсифікації її збуту й отримання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва. Екологічний маркетинг ґрунтується па використанні концепції соціально-етичного маркетингу і є його складовою частиною. На основі цієї концепції інтегруються інтереси виробника, споживача, суспільства і природного середовища.

Екологічний маркетинг має яскраво виражену соціальну спрямованість, що виявляється в тому, що саме на основі екологічного маркетингу вдається розв’язати низку суспільно-економічних протиріч. Екологічний маркетинг в першу чергу спрямований на гармонізацію відносин між товаровиробником та споживачем, виконуючи найважливішу соціально-екологічну функцію – приведення у відповідність суперечливих ринкових інтересів виробників-продавців і споживачів-покупців шляхом формування екологічно-збалансованого споживання та відповідного екологічно-збалансованого виробництва.

В умовах реформування ринкових відносин, появи різних форм власності стало очевидним, що необхідно внести істотні зміни в розробку й впровадження нових процедур і інструментів по прийнятті управлінських рішень пов’язаних з господарською діяльністю підприємств, що дозволить ефективно визначити припустимий вплив на навколишнє середовище й екологічну безпеку. Отже, стратегічним завданням екологічного маркетингу усієї господарської діяльності підприємства на сучасному етапі повинне стати забезпечення якості економіко-екологічних управлінських рішень, щоб уникнути виникнення матеріальних втрат і соціальних витрат для суспільства.

Звідси основне завдання екологічного маркетингу можна визначити – як гармонізація відносин між виробниками, споживачами та навколишнім середовищем на основі ринкових механізмів екологічно збалансованого природокористування, виробництва та споживання.