К. е. н. Лозинський І. Є., Каплун О. С.  

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

«ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА» ТА «ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА »: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ

Незважаючи на те, що існують окремі дослідження, присвячені питанню управління трудовими ресурсами підприємства, все ж здебільшого дана категорія використовується у контексті управління трудовими ресурсами регіонів або комплексів підприємств окремих галузей промисловості (найчастіше АПК).

Переважно структурно персонал ділять на управлінський робочий та допоміжний [8].

За рівнем кваліфікації працівників ділять на некваліфікованих робітників, малокваліфікованих працівників, спеціалістів середньої кваліфікації та спеціалістів вищої кваліфікації [8]. Іншими ознаками для розподілу працівників на групи є рівень освіти та стаж роботи.

У науковій літературі постійно ототожнюються поняття «персонал», «кадри», «працівники», «колектив», «трудові ресурси».

Звідси витікає і ототожнення групувальних ознак для формування класифікацій даних понять.

У свою чергу «управління персоналом – сукупність заходів, спрямованих на формування та вдосконалення трудових ресурсів організації» [1], а «управління трудовими ресурсами (персоналом підприємства) – цілеспрямована   діяльність адміністрації підприємства, спрямована на підбір і розстановку кадрів, розробку стратегії кадрової політики, рух кадрів підприємства» [10].

Видно що у даних визначеннях також ототожнюються поняття персонал та трудові ресурси. Хоча це не зовсім так, адже, як виходить з визначення трудових ресурсів, що наведені нижче.

1. Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві [2].

2. Трудові ресурси – працездатна частина населення, яка, володіючи фізичними й інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні блага і надавати послуги [5].

3. Трудові ресурси – це динамічна система, яка характеризується єдністю стійких взаємозв'язків і залежностей від основних елементів, це наявні на сьогодні і передбачувані в майбутньому ресурси праці суспільства, їх кількісні і якісні характеристики [7].

4. Трудові ресурси – працездатна частина населення, що, володіючи фізичними та інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні блага та надавати послуги [6].

5. Трудові ресурси – це частина населення країни, яка володіє необхідним фізичним розвитком, здоров'ям, освітою, культурою, здібностями, кваліфікацією, професіональними знаннями для роботи в сфері суспільно-корисної діяльності [4].

6. Трудові ресурси є формою вираження переважної частини людських ресурсів, це частина населення країни, яка, маючи відповідні психофізіологічні, фізичні та інтелектуальні якості, здатна виробляти матеріальні та духовні блага й послуги, щоб здійснювати корисну діяльність [1].

7. Трудові ресурси – потенційний ресурс робочої сили, яким суспільство володіє станом на визначений момент часу [10].

Кожне з визначень підтверджує те, що трудові ресурси це категорія, яка виходить за рамки уявлення про персонал підприємства, а також має в собі приховані, потенційно можливі складові.

Таким чином, підтверджується дослідницька гіпотеза про те, що персонал завжди є трудовими ресурсами підприємства, проте трудові ресурси підприємства включають не лише персонал, як їх фактичну складову, а й потенційний працівників підприємства.

Отже, запропоновано трудових ресурсів підприємства за характером належності до виробничо-економічної системи. За даною ознакою трудові ресурси варто класифікувати як потенційні трудові ресурси (тобто ті, що мають відповідну підготовку, кваліфікацію, та можуть стати складовою персоналу підприємства) та фактичні трудові ресурси (це власне повний кадровий склад підприємства).

Подібний підхід дозволить чітко розмежувати дані поняття для отримання можливості правильно визначення об’єкту управління у системі управління трудовими ресурсами підприємства.

Список використаних джерел:

1. Большая экономическая энциклопедия . – М.: Эксмо , 2007. – 816 с

2. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О. А. Грішнова . – К.: Знання, 2004. – 535 с.

3. Давидюк Т. В. Трудові ресурси, трудовий потенціал, робоча сила, людський капітал: взаємозв'язок категорій / Т. В. Давидюк // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2009. – № 1(47). – С. 30–35.

4. Долгушкин Н. К. Категории « трудовые ресурсы », « рабочая сила», кадры – сущность и содержание / Н. К. Долгушкин , В. Г. Новиков // Аграрная наука. – 2001. – № 4. – С. 11–12.

5. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения : учебн . пособ. / Н. И. Есинова . – К.: Кондор , 2003. – 464 с.

6. Мерзляк А. В. Економікапраціі соціально-трудові відносини: навч . посіб . / А. В. Мерзляк, Є. П. Михайлов, М. Х. Корецький , Г. О. Михайлова; за ред. Є. П. Михайлова. – К.: Центр навч . літ-ри , 2005. – 240 с.

7. Петроє О. Трудові ресурси як наукова проблема та об'єкт управління / О. Петроє // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. – № 2. – С. 394–400.

8. Семенов А. Г. Аналіз формування та використання кадрового потенціалу / А. Г. Семенов, А. І. Шарко // Вісник економічної науки України. – 2010. – №1. – С. 93–97.

9. Статистика ринку праці: міжнародні стандарти та національний досвід / за ред. Н. С. Власенко , Н. В. Григорович, Н. В. Рубльової. – К.: Август Трейд , 2006. – 320 с.

10.   Экономический словарь / сост . А. Ф. Никитина . – М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование , 2006. – 672 с.