Лозова І. Г.

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, м. Луганськ, Україна

КОНСАЛТИНГ В КЛАСТЕРНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Термін «консалтинг» означає здійснення управлінського консультування будь-якого масштабу. Консалтинг, або управлінське консультування, може стосуватися як локальних суто економічних питань (фінансовий аналіз, бухгалтерія, аудит, оподаткування), так і глобальних управлінських проблем (стратегічний розвиток, реорганізація, інноваційний процес). В широкому сенсі цього слова консалтинг – це вид інтелектуальної діяльності, основне завдання якого полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку і використання науково-технічних і організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної області і проблем клієнта. Основна мета консалтингу полягає в поліпшенні якості керівництва, підвищенні ефективності діяльності компанії в цілому і збільшенні індивідуальної продуктивності праці кожного працівника.

В останнє десятиліття в політиці економічного розвитку зарубіжних країн зріс інтерес до концепції кластерів і кластерного підходу. Кластер – це галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону. Кластерна політика широко поширена, як у вигляді чітко визначеної програми, так і у вигляді інших, не тільки економічних, але й політичних ініціатив, таких як регіональні стратегії або заходи з підтримки локальної системи виробництва. З появою цих ініціатив зріс інтерес і до чинників, які впливають на успіх реалізації кластерної політики. При розробці стратегій розвитку уважно вивчається досвід і оцінюється можливість його адаптації до конкретних регіонів. Кластерна політика розглядається звичайно в рамках життєвого циклу або стадій розробки – від початкового задуму до оцінки виконання.

Основу концептуальних положень при розвитку кластерної кооперації виробничих мереж заклав М. Портер. Саме він в останнє десятиліття став одним з найбільш відомих популяризаторів важливості локальної економіки. Кластери можна ідентифікувати як групу компаній – учасників того чи іншого ринку, що об'єдналися на основі довгострокових контрактів, для ефективного використання ресурсів і специфічних переваг для спільної реалізації підприємницьких проектів [1]. Використовуючи переважно горизонтальні зв'язки, спеціалізацію і доповнюючи один одного, вони отримують можливість для досягнення більш високих результатів.

Відмінна риса кластера – цільова підприємницька діяльність. У рамках кластера об'єднується не тільки виробничий, але і інноваційний бізнес, комплексне управління якістю продукції, сервісне обслуговування [2]. Об'єднання зусиль підприємців, органів управління, суб'єктів інвестиційної та інноваційної діяльності на певній території дає значні переваги в конкурентній боротьбі, сприяє раціоналізації виробничо-ринкових процесів, перерозподілу ризиків та проведення гнучкої політики, необхідної в умовах мінливої кон'юнктури.

Різні дослідження кластерів в європейських країнах виявило суттєві відмінності в політиках розвитку кластерів. Можна виділити два типи відмінностей. По-перше, кластерні політики різних регіонів помітно різняться масштабами. У фінансових термінах, ресурси, спрямовані на розвиток кластерів, варіюються від значних стратегічних бюджетів в Шотландії до фінансування окремих невеликих проектів у Франції. Другий аспект стосується відмінностей у безпосередніх цілях і інструментах кластерної політики. Політика у Нідерландах і Фінляндії в значній мірі сфокусована на підтримці мережевих взаємодій між учасниками кластеру, в той час як в Шотландії (володіє великими ресурсами) підтримка мереж є всього лише одним із низки заходів політики. Кластерна політика у Франції полягає в підтримці проектів, сфокусованих на специфічних секторах. Тільки в окремих випадках політика підтримує кожен аспект розвитку кластера. При цьому не завжди зрозуміло, чи розуміють розробники політики важливість інших аспектів розвитку кластера, або просто вирішують, що інші аспекти не вимагають спеціальної підтримки.

Кластерний підхід у політиці може приймати різні форми:

- окрема політика з чітко визначеною стратегією і виділеним бюджетом, яка охоплює ряд промислових секторів і різні аспекти розвитку кластерів;

- політика, яка сфокусована на деяких аспектах розвитку кластерів, таких як мережеві взаємодії серед бізнесу або між бізнесом і дослідницькими організаціями;

- політика, яка є елементом інших стратегій економічного розвитку [3].

Наприклад, у Східній Швеції підтримка розвитку кластерів є одним з напрямків місцевої «Угоди про регіональний розвиток», в Лимбурзі це програма регіональної інноваційної стратегії, що націлена на конкретну галузь, у Франції місцеві та національні заходи націлені на розвиток металорізальної промисловості в регіоні. Природно, що у представників бізнесу, науки та владних структур, що беруть участь в кластері, існують власні різні горизонти планування, географічний обхват діяльності та системи стимулів. Успішними стають саме ті об'єднання, в яких всім групам учасників вдається поєднувати власні інтереси з цілями розвитку кластера.

Серед деяких західних аналітиків поширена думка про те, що кластерної політики як такої не існує (принаймні, у вигляді чітко визначеного набору правових та економічних інструментів як, наприклад, інвестиційна політика) [2]. Кластерні стратегії і програми використовують мінливий набір різних підходів та інструментів і зазвичай містять поєднання аналітичних прийомів і політичних методів, які ніколи не повторюються, часто запозичених з інших областей економічної політики. У цьому зв'язку важливо зрозуміти, яким чином кластерна політика вбирає в себе ключові аспекти з інших областей, таких, як промислова, інноваційна і технологічна політика, політика регіонального розвитку.

Список використаних джерел :

1. Drucker , Peter F. Post-Capitalist Society / Drucker , F. Peter . – N. Y.: Harper Collins , 1993.

2. Соколенко С. І. Кластери в глобальній економіці / С. І. Соколенко // Наукове видання. – К.: Логос, 2004. – 848 с.

3. Ковальова Ю. Кластер як новий інструмент модернізації економіки / Ю. Ковальова // Схід. – 2007. – № 5 (83).