Мельник О. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Історія та розвиток податкової системи кожної країни завжди зводяться до пошуків оптимального оподаткування, яке буде задовольняти інтереси як органів державної влади, так і суб’єктів підприємницької діяльності та членів суспільства. Фіскальна політика має бути сприятливою як для країни в цілому, так і для кожного окремого платника податків.

Податкова система впливає на розвиток будь-якої галузі економіки, в тому числі й сільського господарства, яке в Україні має стратегічне значення та потребує значної державної підтримки. Оподаткування сільськогосподарських підприємств з часом зазнає змін, вводяться нові пільги для платників податків. Прийняття Податкового Кодексу України та реорганізація Податкової служби певним чином вплинули на фіскальну політику держави стосовно підприємств аграрного сектору, тому питання оподаткування набрали більш чіткого вираження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій . Питання оподаткування у галузі сільського господарства висвітлювали в своїх працях багато науковців, серед яких можна виділити наступних: В. Андрущенко, П. Герасим, М. Дем’яненко, П. Лайко, П. Мельник, С. Осадчий, В. Сенік та ін. Однак, не зважаючи на це, потребує вивчення вплив податкових змін та нововведень на діяльність сільськогосподарських підприємств.

Постановка завдання. Метою статті є окреслення особливостей оподаткування суб’єктів господарювання у галузі сільського господарства в Україні та його змін в зв’язку з введенням нових законодавчих актів. Актуальним є розглядання особливостей застосування пільг в оподаткуванні сільськогосподарських підприємств, а саме фіксованого сільськогосподарського податку та податку на додану вартість відповідно до Податкового Кодексу України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сільське господарство було і є важливим важелем у економіці країні, саме тому дана галузь користується неабиякими пільгами та привілеями.

Оподаткування сільськогосподарського підприємства відрізняється від оподаткування будь-якого іншого торговельного або виробничого підприємства, має свою специфіку. Зокрема, оподаткування податком на прибуток даної категорії платників має такі особливості: виробник продукції сільського господарства як платник податку може самостійно обирати систему оподаткування податком на прибуток (або фіксований податок, або на загальних підставах).

Як експеримент фіксований сільськогосподарський податок було вперше запроваджено у 1998 році у трьох областях України: Полтавській ( Глобинський район), Закарпатській (Ужгородський район) та Донецькій ( Старобешівський район). Експеримент себе виправдав і з 1 січня 1999 року цей податок було поширено по всій території України.

Фіксований сільськогосподарський податок посідає окреме місце в податковій системі України. Він націлений на підтримку сільськогосподарських товаровиробників та спрощує систему оподаткування у сільському господарстві.

Фіксований сільськогосподарський податок – це прямий податок виключно з юридичних осіб, які в ведуть певну, встановлену законом діяльність, котра визначається згідно класифікатора видів економічної діяльності. Ще однією особливістю цього податку є те, що він належить до загальнодержавних податків, який надходить до місцевого бюджету відповідного регіону.

Звітним періодом для фіксованого сільськогосподарського податку є календарний рік. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку в період з 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року.

Опрацьовану інформацію подають відповідному органу Міністерства доходів і зборів України у регіонах у вигляді податкової декларації за поточний рік.

Кінцевий термін подання декларації змінився з 1лютого на 20 лютого, що знайшло своє відображення в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 7 липня 2011 року. Сплата податку здійснюється щомісячно протягом 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Квартальний розподіл сум податку враховує сезонність сільськогосподарського виробництва, а його розмір становить третину суми податку, визначеної на кожний квартал суми податку за рік:

10 відсотків – I квартал

10 відсотків – II квартал

50 відсотків – III квартал

30 відсотків – IV квартал.

Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь або земель водного фонду у зв’язку з набуттям чи втратою на неї права власності чи користування, то такий платник зобов’язаний:

– уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період, починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

–     подати протягом 20 календарних днів місяця органам Міністерства доходів і зборів у відповідному регіоні за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про наявність земельних ділянок, а також про їх площу та нормативну грошову оцінку.

Оподаткування податком на прибуток сільськогосподарського підприємства має свої особливості, що зумовлено його сезонним характером діяльності (між витратним та дохідним періодом проходить досить тривалий проміжок часу). Для даної категорії платників річний податковий (звітний) період починається з 1 липня та закінчується 30 червня (12 календарних місяців) наступного звітного року. Це дає змогу платнику податків прорахувати податок до сплати з врахуванням особливостей сезонності виробництва та реалізації вирощеної продукції, оскільки неможливо уникнути збиткових та невиправдано дохідних періодів при квартальному обчисленні податку.

Податок на прибуток сплачується підприємствами протягом десяти календарних днів (Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України), що настають за останнім днем подання декларації, при чому термін сплати не переноситься, якщо він припадає на вихідний або святковий день. Сільськогосподарські підприємства не сплачують авансові внески у випадках, якщо валовий дохід за рік перевищив 10 млн. грн. на відміну від підприємств, які здійснюють інші види діяльності.

Однак, є певна особливість звітного періоду з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року при визначені податку на прибуток сільськогосподарськими підприємствами. Ця особливість полягає у застосуванні різних ставок податку на прибуток, а саме: 21% у другому півріччі 2012 року та 19% у першому півріччі 2013 року (п. 10 Перехідних положень Податкового Кодексу України).

Такий режим оподаткування можуть використовувати тільки ті платники, які отримали дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній період у сумі, яка перевищує 50% суми загального доходу. Відповідно до п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України сільгосппродукцією вважаються товари, зазначені у товарних позиціях 1–24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно УКТ ЗЕД .

Підприємства, які займаються вирощуванням культури на орендованих землях, для використання такого режиму оподаткування обов’язково у визначеному порядку мають укладати договори оренди землі з орендодавцям відповідно до Закону України про оренду землі. Зазначені договори підлягають обов’язковій реєстрації.

Продукція, яка була вироблена або вирощена на земельних ділянках, котрі не оформлені договором оренди, не вважається власною і не користується привілеями в оподаткуванні як для сільськогосподарських підприємств.

Сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовуються для ведення сільськогосподарського виробництва.

Крім того, сільськогосподарські підприємства мають право використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість за бажанням платника.

Однак, п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість може виключно юридична особа – резидент, яка здійснює діяльність у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Не можуть бути зареєстрованими платниками спеціального режиму оподаткування фізичні особи та нерезиденти. Використання такого режиму не поширюється на договори про спільну діяльність, оскільки ця діяльність не передбачає створення нової юридичної особи.

Відзначимо також, що платник, який знаходиться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, котра передбачає порядок оподаткування та сплати ПДВ інший ніж для платників на загальній системі оподаткування.

Сільськогосподарським підприємством вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених або наданих ним сільськогосподарських товарів чи послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, при умові, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів або послуг становить не менше 75% вартості товарів чи послуг, поставлених протягом попередній 12 послідовних звітних періодів сукупно. До таких сільськогосподарських підприємств застосовується спеціальний режим оподаткування п. 209.6 ст. 209 Податкового Кодексу.

Особливість оподаткування податком на додану вартість полягає в тому, що платником сума ПДВ спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства чи залишається у розпорядження сільськогосподарського підприємства. Ця сума підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду та відображається у відповідному рядку декларації з податку на додану вартість (з відміткою «декларація сільськогосподарського підприємства»).

Висновки. Зі вступом у дію в 2011 році Податкового кодексу України не відбулося докорінних змін в оподаткуванні сільськогосподарських підприємств, зокрема продовжують функціонувати спеціальний режим оподаткування ПДВ (до 2018 року) та фіксований сільськогосподарський податок. Підприємства, які обрали спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, мають звертати увагу на порядок заповнення нових форм декларацій та на необхідність подання їх виключно в електронній формі для великих і середніх підприємств, а також на строки їх подання. Зазначене потребує подальшого вивчення визначальних чинників у системі оподаткування сільськогосподарських підприємств.