К. е. н. Томчук О. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ АГРОЕНЕРГОСЕРВІСУ

 

Економічна наука свідчить про те, що найбільш раціональною і доцільною організаційною формою будь-якої бізнесової діяльності є така, яка забезпечує раціональне поєднання праці і засобів виробництва, що гарантує в умовах ринкових виробничих відносин одержання максимального прибутку, охорону навколишнього середовища, розв’язання соціальних проблем в країні.

Проте за останні роки створились умови, за яких товарне виробництво, як першооснова ринкових виробничих відносин, поставлене поза ринком. Банківсько-кредитна система відійшла від виробництва і обслуговує сферу обігу. Кредит, як найважливіший економічний чинник виробництва, перестає виконувати стимулюючу функцію. Вона перетворилась в дискримінаційну по відношенню до виробника, як промислового, так і аграрного та енергетичного.

Важливим і необхідним моментом організації служби енергетичного сервісу є дотримання принципу його незамінності. Як і продовольчі, так і енергетичні ресурси відносяться до тих, які становлять життєво необхідну основу існування суспільства і формують енергетичну безпеку держави. Тому організаційна побудова служби аграрного енергетичного сервісу повинна концептуально будуватись на таких методологічних положеннях:

- вся сфера енергетичного сервісу і матеріально-технічного забезпечення повинна бути організаційно і економічно підконтрольною державі;

- контрольний пакет акцій має бути власністю держави;

- модель ринку енергетичних засобів і виробничих послуг повинна мати гнучкий динамічний характер і бути адаптованою до політичного, соціально-економічного становища держави;

- формування суб’єктів бізнесової діяльності в сфері енергетичного забезпечення і виробничого обслуговування аграрного виробництва, як вільних, незалежних підприємців, повноправних власників засобів виробництва, які є результатом праці людини;

- суб’єкти бізнесових сфер аграрного сервісу здійснюють свою діяльність на договірних началах і не претендують на кінцевий продукт аграрного виробництва;

- визнання приватної власності на засоби виробництва, які є регуляторами праці людини;

- визнання суб’єктами бізнесової діяльності в сфері аграрного енергетичного сервісу права вибору форм власності і напрямів своє діяльності, повної власності на результати своєї праці;

- товарний характер всіх видів ресурсів, що є результатом праці людини, і які залучаються в господарський оборот, функціонування ринків капіталу, товарів і послуг;

- регулювання економічних відносин вимогами закону вартості;

- справедлива і економічно обґрунтована система оподаткування;

- забезпечення вільної конкуренції на ринках товарів, послуг, капіталу та цінних паперів.

Забезпечення незалежності і рівноправності функціонування, в умовах ринкової економіки, різноманітних видів діяльності, накладає свій відбиток і на сферу аграрного енергетичного сервісу. Тут поряд з державними агросервісними структурами повинно працювати багато самодіяльних підприємств і організацій, які виконують функції виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств в сфері енергетики.

На сучасному етапі в різних сферах аграрного сервісу набули поширення державні агросервісні підприємства і організації, акціонерні товариства, спільні підприємства тощо. Юридичною основою їх діяльності є договір (угода) з аграрними товаровиробниками про виконання того чи іншого обсягу виробничих послуг в зазначені строки та з певною якістю. Аграрний товаровиробник розраховується з агросервісною організаційною структурою за виконані послуги та витрачені матеріально-технічні засоби готівкою, або кінцевим продуктом, коли в угоді зазначена можливість бартерних розрахунків.

За видами виробничого обслуговування сільськогосподарських товаровиробників аграрний сервіс має таку структуру (рис. 1).

Рис.1. Схема видів виробничого обслуговування сільського господарства України

У відповідності з поставленими завданнями, кожен з визначених напрямів аграрного сервісу, покликаний виконувати специфічні функції. Стосовно аграрного енергетичного сервісу основними функціями є:

- вивчення попиту сільськогосподарських товаровиробників на різні види засобів електрифікації і автоматизації аграрного виробництва, на виробничі послуги, пов’язані з виконанням спеціальних робіт в названій сфері;

- організація науково-дослідної роботи, з метою формулювання вимог сільськогосподарського виробництва до засобів його електрифікації та автоматизації;

- задоволення попиту агровиробників на електроенергію, теплоносії, засоби електрифікації та автоматизації;

- забезпечення енергетичної безпеки країни;

- здійснення контролю за високоефективним і безпечним використанням в аграрному виробництві засобів електрифікації та автоматизації.

Найпоширенішими організаційними формами аграрного сервісу є такі, які здатні раціонально поєднувати державні та приватні інтереси, балансувати приватновласницьку ініціативу з державним примусом на користь усього народу.

За формою власності агроенергосервісні підприємства поділяються на індивідуальні, приватні, державні, змішані та спільні. Проте, найбільш перспективними з них є державні, колективні і спільні підприємства, вони дозволяють реалізувати наукову політику держави в сфері аграрного енергетичного сервісу, забезпечувати високі показники ефективності енергетики і гарантувати, через державні вимоги, охорону навколишнього середовища.

В сфері енергетики, в тому числі і аграрного енергетичного сервісу, основною формою підприємства повинна бути державна організаційна структура, це зумовлюється тим, що енергетичні ресурси відносяться до ресурсів першої необхідності людини і повинні бути гарантованими державою.