К. е. н. Андр єєва Г. І., к. е. н. Ярошенко А. С.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми

СУЧ А СНІ ІНСТРУМЕНТ И РЕГУЛЮВАННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

На сучасному етапі розвитку та нестабільності банківської системи України великого значення набуває збільшення ефективності її діяльності. Як основний регулятор ринку банківських послуг, Національний банк застосовує грошово-кредитні інструменти, встановлює нормативи та вимоги до банківських установ і через власні інструмент регулює конкурентну ситуацію, здійснюючи вплив на різні конкурентні сили.

Регулюючи рівень конкуренції в банківській галузі, певні державні інструменти впливають на конкретні конкурентні сили збільшуючи або зменшуючи його. Захист банківської конкуренції спрямований на недопущення зловживань домінуючим становищем. Згідно з законодавством України про захист економічної конкуренції, негативний вплив на неї мають такі неправомірні дії з боку банківських установ – зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні узгоджені дії; концентрація банків, а також злиття та поглинання, які призводять до цього.

За допомогою різних грошово-кредитних важелів, нормативів та обмежень Національний банк підтримує добросовісну конкуренцію, регулюючи ступінь впливу конкурентних сил на банківські установи.

До інструментів, за допомогою яких НБУ регулює рівень конкуренції на ринку банківських послуг можна віднести нові банки-конкуренти, оскільки збільшення кількості ринкових агентів призводить до загострення рівня конкуренції в галузі. При цьому, НБУ регулює конкуренцію обмежуючи або полегшуючи доступ нових банків на ринок у залежності від напрямку державної політики. Регулювання здійснюється за допомогою встановлення, наприклад, правових вхідних бар’єрів, а саме адміністративного регулювання банківської діяльності (складність процедури реєстрації та ліцензування банківської діяльності); встановлення високих вимог до мінімальних розмірів статутного капіталу; підтримка регулятивного капіталу на рівні не менше 15%, зважених до ризику активів та позабалансових зобов’язань протягом першого року діяльності банку, а також 12% – протягом другого року; високі вимоги до власників та керівників банку (бездоганна ділова репутація, задовільний фінансовий стан, наявність вищої освіти в галузі управління залежно від займаної посади, стаж роботи у банку строком не менше трьох років); наявність належного банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщення, яке б відповідало нормам НБУ.

На рівень конкуренції значний вплив мають інструменти державного регулювання НБУ, які розділяють на адміністративні та індикативні. До індикативного регулювання відноситься встановлення обов’язкових економічних нормативів та визначення норм обов’язкових резервів для комерційних банків – нормативи капіталу, ліквідності, кредитного ризику та нормативи інвестування.

Ринковий попит, як конкурентна сила, може мати значний вплив на діяльність суб’єктів господарювання. У даному контексті регулююча роль НБУ полягає у захисті інтересів комерційних банків. Так, встановлюючи норми обов’язкового резервування, які впливають і на споживачів банківських послуг як на конкурентну силу, змінюючи резервні вимоги, НБУ примушує банки відповідно змінювати відсоткові ставки з метою збереження рівня прибутковості.

Ринок банківських послуг характеризується великою кількістю потенційних та наявних споживачів, для яких Національним банком встановлюється ряд вимог. Здійснюючи оцінку кредитоспроможності позичальника для зменшення кредитного ризику комерційних банків, НБУ визначає показники, які слід врахувати при проведенні оцінки фінансового стану позичальника, а також фактори (якісні та кількісні), що можуть вплинути на виконання позичальником свої зобов’язань за кредитом; встановлює економічні нормативи які регулюють та обмежують ризикованість банківської діяльності. Наприклад, вимоги до ліквідності банку дозволяють підтримувати її на достатньому рівні з метою вчасного виконання зобов’язань, оптимального співвідношення власних та залучених коштів, забезпечення якісної структури банківських активів.

Зазначимо ще одну групу конкурентних сил до якої відносяться небанківські фінансові установи, які в умовах розвитку фінансового ринку здійснюють певні банківські операцій (надання кредитів, акумуляція коштів клієнтів тощо). За обсягами активів комерційні банки все ж залишаються лідерами на ринку фінансових послуг: тільки близько 10% належить небанківським інститутам. Крім того, небанківські установи, згідно з законодавством, не мають права отримання ліцензії на здійснення деяких банківських операцій. Проте не слід недооцінювати їх вплив на конкуренцію на ринку банківських послуг.

Звичайно, розподіл інструментів Національного банку за впливом на різні конкурентні сили є в певній мірі умовним, оскільки його політика підпорядкована єдиній цілі – підтримці добросовісної конкуренції на ринку банківських послуг. Усі розглянути інструменти дають змогу певним чином регулювати рівень банківської конкуренції, обмежуючи або підвищуючи її.