К. е. н. Васюк Н. В.

Черкаська філія ПВНЗ «Європейський університет», Україна

ВИМОГИ МСФЗ ДО ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ

Сучасна економічна діяльність суб’єктів господарювання потребує використання власних і залучених фінансово-грошових ресурсів. У більшості випадків такі процеси залучення та використання фінансових ресурсів, крім проведення відповідних юридичних процедур, потребують також ретельного аналізу суті подій і їх оцінки з точки зору бухгалтерського (фінансового) обліку та подальшого відображення результатів операцій у фінансовій звітності. Саме тому все більшої актуальності набуває правильне розуміння Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) у частині визнання, класифікації і подальшого обліку різних видів фінансових активів і зобов’язань.

Фінансовий інструмент – це угода, за якою фінансовий актив виникає у одного підприємства, а фінансове зобов’язання чи інструмент власного капіталу – у іншого.

Класифікаційні категорії (групи) фінансових інструментів, для яких стандарти встановлюють правила оцінки в обліку наведено в табл . 1.

Таблиця 1. Категорії фінансових інструментів

Активи	Активи, що обліковуються за справедливою вартістю з відображенням результатів переоцінки в звіті про прибутки і збитки
	Позики і дебіторська заборгованість: обліковуються за амортизованою вартістю
	Інвестиції, що утримуються до (дати) погашення: обліковуються за амортизованою вартістю
	Активи, наявні для продажу: обліковуються за справедливою вартістю з відображенням результатів переоцінки в іншому сукупному прибутку (тобто на рахунках іншого капіталу)
Зобов’язання	Зобов’язання, що обліковуються за справедливою вартістю з відображенням результатів переоцінки в звіті про прибутки і збитки
	Інші зобов’язання: обліковуються за амортизованою вартістю

Підприємству слід визнавати фінансовий актив або зобов’язання в звіті про фінансовий стан тільки тоді, коли вона стає стороною договірних положень інструменту. При початковому визнанні фінансові активи і зобов’язання оцінюються за справедливою вартістю. Базою для визначення початкової справедливої вартості на момент операції в одному випадку будуть ринкові котирування на інструмент, а в іншому – методи оцінки, метод аналізу дисконтованих грошових потоків. І лише у рідкісних випадках відсутності ринкових котирувань за дольовими інструментами, тобто у випадку неможливості достовірно визначити справедливу вартість дольових інструментів допускається оцінка за собівартістю за вирахуванням витрат по знеціненню. Вважається, що справедливою вартістю фінансового інструменту при початковому визнанні є ціна операції – справедлива вартість відшкодування, отриманого чи переданого. Визначення терміну «справедлива вартість» в усіх стандартах наводиться як сума, за якою можна обміняти актив або погасити зобов’язання в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. В основі визначення справедливої вартості лежить припущення про безперервність діяльності компанії,у якої відсутні наміри або необхідність ліквідуватися, суттєво скорочувати масштаби своєї діяльності або здійснювати операції на невигідних умовах. Тобто справедлива вартість ( fair value ) не є тією сумою, яку компанія отримала б або виплатила при вимушеній операції, примусовій ліквідації або продажу за низькими цінами. Також справедлива вартість відображає кредитну якість інструменту.

Справедлива вартість для більшості фінансових активів є більш прийнятним методом оцінки, ніж амортизована вартість. Короткострокова кредиторська та дебіторська заборгованість (за умови, що за її користування не встановлено ставку відсотка) при початковому визнанні оцінюється за собівартістю, якщо вплив дисконтування майбутніх грошових потоків, що очікується отримати від таких фінансових інструментів, є несуттєвим.

Порядок обліку фінансових інструментів встановлюють такі міжнародні стандарти.

МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання і оцінка». Встановлює принципи визнання, оцінки та припинення визнання фінансових активів та зобов’язань, регулює питання знецінення фінансових активів та облікові принципи хеджування фінансових інструментів.

МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання». Доповнює МСБО 39, МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» (після набрання чинності) в частині встановлення принципів, відповідно до яких фінансові інструменти подаються в складі зобов’язань чи капіталу, та обставин, за яких слід згортати фінансові активи та зобов’язання.

МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». Доповнює МСБО 39, МСФЗ 9 та МСБО 32 в частині вимог до розкриття компаніями у своїй фінансовій звітності інформації, яка дозволяє користувачам звітності оцінити: а) наскільки суттєвим є вплив фінансових інструментів на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства; б) характер і розмір ризиків, яким компанія піддається протягом періоду і на кінець звітного періоду у зв’язку з фінансовими інструментами, і те, яким чином компанія управляє цими ризиками.

МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Стандарт було випущено з метою вдосконалення принципів обліку фінансових інструментів в цілому з огляду на непрості світові економічні умови, чисельні кризові явища в світовій економіці. Перегляд положень, що регулюють фінансові інструменти, був ініційований РМСБО з метою полегшення розуміння, застосування та інтерпретації вимог діючого стандарту, як відповідь на чисельні зауваження та звернення зацікавлених сторін щодо складності розуміння і інтерпретації положень стандарту. Стандарт встановлює принципи фінансової звітності про фінансові активи та фінансові зобов’язання та застосовується для всіх статей, на які поширюється сфера застосування МСБО 39.

Частки у капіталі інших підприємств, які призводять до суттєвого впливу або контролю над об’єктом інвестування, також вважаються фінансовими інструментами (в термінах МСФЗ носять назву «дольові інструменти»), але підпадають під дію таких стандартів: МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»; МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах».