Ячнюк Ю. Б.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, Україна

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ГАНДБОЛІСТІВ

Сучасний розвиток гандболу вимагає більш ефективної підготовки, спрямованої на різнобічний фізичний розвиток, засвоєння та удосконалення техніко-тактичних прийомів гри з одночасним розвитком ігрової розумової діяльності, специфічної діяльності під час змагань при ігрової діяльності в нападі та захисті.

Ігрова діяльність гандболістів характеризується багатством змісту і різноманітністю дій спортсменів. Комплексний та різнобічний характер вправ у гандболі вимагає високої фізичної підготовленості спортсменів, а конкретно – розвитку таких рухових якостей, як загальної та спеціальної витривалості, сили, швидкості, спритності. Для ефективного управління їх розвитком важливий комплексний динамічний контроль на різних етапах підготовки спортсменів.

У змісті спортивного тренування прийнято розрізняти фізичну, технічну, тактичну, психологічну підготовку, спортивний результат забезпечується єдністю їх прояву, тим більше, що в кожному випадку змагальної діяльності ці види підготовленості спортсмена виступають у тісному взаємозв’язку. Виключно висока напруженість змагальної боротьби, пов’язана із збільшеною щільністю спортивних досягнень учасників найбільших змагань, незмірно підвищила вимоги до якості і стабільності фізичної підготовки. Фізична підготовка на даному етапі розвитку спорту досягла такого рівня, що подальше підвищення її ефективності стає досить складним завданням. Провідне значення фізичної підготовленості спортсменів пов’язано з використанням у тренувальному процесі значних фізичних навантажень, для виконання яких необхідний високий рівень функціональних можливостей.

Центральне місце фізичної підготовленості визначається також тим, що інші сторони підготовленості спортсменів (технічна, тактична, психологічна) реалізуються одночасно і в значній мірі залежить від рівня розвитку рухових здібностей, фізичного розвитку та функціональних можливостей організму спортсмена, що визначає зміст фізичної підготовки. Враховуючи взаємозв’язок всіх сторін підготовленості спортсмена, можна зазначити, що від рівня фізичної підготовленості залежить успішне освоєння різноманітних рухових навичок, що лежить в основі технічної майстерності. Всебічна фізична підготовка створює основу для ефективної реалізації й тактичних завдань.

Фізична підготовленість визначає загальну працездатність. При високому рівні фізичної підготовленості спортсмен набуває здатність виконувати великий обсяг роботи, підвищується ефективність і швидкість відновлення після великих фізичних навантажень, а також в інтервалах між ними.

Загальна фізична підготовка і спеціальна фізична підготовка представляють не два різних явища, а дві різні сторони одного і того ж явища – процесу всебічної фізичної підготовки спортсменів. Вони органічно взаємопов’язані в силу загальних закономірностей спортивного тренування, в якій вони використовуються, загальних закономірностей всебічного фізичного виховання спортсменів і загальних механізмів адаптаційних процесів.

Якщо загальна фізична підготовка орієнтована на гармонійний розвиток рухових якостей, фізичного розвитку і створення функціонального потенціалу, то спеціальна фізична підготовка спрямована на розвиток рухових якостей строго відповідно до вимог, що визначаються специфікою гандболу і особливостями змагальної діяльності гандболіста.

Загальна фізична підготовка створює передумови для вирішення завдань спеціальної фізичної підготовки і зумовлює в єдності з іншими сторонами підготовки загальне підвищення функціональних можливостей організму спортсмена, всебічний розвиток її рухових якостей та набуття навичок, необхідних як у спорті, так і в життєвій практиці.

Спеціальна фізична підготовка спрямована на розвиток рухових якостей строго відповідно до вимог, що визначаються специфікою гандболу, та особливостями змагальної діяльності.

Фізичні вправи, які використовуються в загальній фізичній підготовці, повинні засвоюватися спортсменом лише в тій мірі, яка необхідна для прогресу в обраному ним виді спорту.

Відмінності загальної фізичної підготовки і спеціальної фізичної підготовки полягає в тому, що спеціальні вправи розвивають лише певні групи м’язів, а вправи з системи загальної фізичної підготовки різноманітніше.

Засоби та методи їх використання впливають на весь м’язовий апарат, сприяючи не лише гармонійному розвитку спортсмена, але й ефективному використанню м’язової системи у випадках напруженої змагальної діяльності.

На відміну від спеціальної фізичної підготовки загальна фізична підготовка пов’язана з процесом спеціалізації не прямо, а опосередковано: вона не озброює спортсмена навичками в обраному виді спорту, і не розвиває здібностей, специфічних для даного виду спорту. Її призначення полягає в іншому – вона створює базу спортивної спеціалізації шляхом оволодіння різноманітними руховими навичками які подібні до рухових навичок обраного виду спорту, так і відмінними від них і цим забезпечує такий фізичний розвиток, який необхідний в якості умови спортивної спеціалізації.

При підборі методів і засобів удосконалення спеціальної фізичної підготовки спортсменів необхідно виходити з інтенсивності та обсягу змагальної діяльності гандболістів. Найбільше навантаження у грі гандболісти долають при переходах від захисту до нападу і при відході для захисту своїх воріт. Під час таких переходів гравець переміщується ривками 25–35 м, долаючи в середньому відстань до 4430 м за одну гру, більшу частину прискорень (60%) виконує з максимальною швидкістю по прямій, змінюючи швидкість і напрям бігу, поєднуючи біг з веденням, передачею і кидками м’яча.

У нападі проти організованого захисту гравці переміщуються ривками по 5–16 м, застосовуючи біг ривками в середньому і максимальному темпі, долаючи в одній грі до 890 м . прискорення поєднуються з веденням, передачею, виконанням стрибків з фінтами на кидок чи передачу м’яча. Один гравець в середньому виконує 92 передачі в опорному та безопорному положеннях, по 16–18 разів виконує загрозу з імітацією на кидок і 5–6 разів кидки у ворота.

Не менш складною у прояві фізичного навантаження є ігрова діяльність захисників. Так, крайні захисники виконують протягом гри майже 34 оборонних дії, півсередні – до 52, центральні – до 57, а висунутий вперед гравець (система 5:1) – до 75. У захисті гравці короткими виходами на 3–5 м переміщуються різноманітними способами у поєднанні із зупинками, поворотами, стрибками, поштовхами руки, блокуванням гравця і польоту м’яча – в загальному обсязі до 1020 м .

За 60 хв. гандболісти високої кваліфікації виконують таке за обсягом рухове навантаження: біг – 24%, стрибки 5%, передачі – 24%, кидки – 12%, фінти – 6%, ведення – 11%, блокування 18%.

Зміст ігрової діяльності зумовлює підбір засобів і методів навчально-тренувальних занять гандболістів із поступовим ускладненням спеціальних фізичних вправ за обсягом та інтенсивністю. Тому без визначення і врахування особливостей прояву фізичних здібностей в умовах сучасної гри неможливо ефективно управляти тренувальним процесом при підготовці гандбольних команд усіх рівнів.

Обсяг спеціальних вправ на розвиток окремих фізичних якостей повинен відповідати вимогам, які ставлять до фізичних можливостей техніка і тактика гри. Поєднання якостей, має бути таким, щоб вони були взаємопов’язані та доповнювали одне одного (швидкість, стрибучість, сила і точність кидка, спритність, координація та висока працездатність у грі в захисті та нападі). З цією метою на заняттях необхідно здебільшого застосовувати вправи, які розвивають комплексно фізичні якості, що найчастіше зустрічаються в ігрових моментах з урахуванням ігрового амплуа. Комплекси вправ для спеціальної фізичної підготовки повинні підбиратись з урахуванням індивідуальних здібностей гандболістів, конкретних прийомів гри, а також за характером і структурою рухів бути ідентичними техніці й тактиці.