Зіньковська В. І.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЯК ДОМІНАНТА ТВОРІВ «Я (РОМАНТИКА)» М.ХВИЛЬОВОГО ТА «КНЯЖНА» М.ІРЧАНА

Микола Хвильовий (1893) та Мирослав Ірчан (1897) народилися в одну епоху, пережили одні і ті ж ідейно-естетичні пошуки та суспільно-політичні обставини. Звичайно, їхні долі склалися по-різному: у 1933 р. М. Хвильовий вчинив самогубство – постріл, а М. Ірчана у 1937 р. розстріляли. Внутрішньо ці талановиті люди були споріднені, адже сповідували подібні духовні, моральні та естетичні погляди.

Революція була ідолом, якому поклонялися і приносили жертви. Сталося так, що фізична смерть перестала задовольняти «гегемонів революції», тому відбувається значно глибше підкорення людського єства, яке виявляється на психологічному, естетичному, етичному та моральному рівнях. Оскільки революційна романтика сповідувала тиранію та деспотизм, то початок ХХ ст. увійшов в історію української літератури як період повного краху гармонійності та стабільності людського начала у стадію роздвоєння власної психіки, а відтак і душі шляхом жорстоких, звірячих вбивств.

Поклоніння богині-революції описано у таких творах, як «Я (Романтика)» М. Хвильового та «Княжна» М. Ірчана у всій її психологічній ситуації. Головні герої цих текстів перебувають у боротьбі з власним «Я».

Оповідь у творах ведеться від першої особи, тобто «я» героя, очевидно, є тотожним «я» автора. Розповідь набуває форми сповіді, у якій письменники через призму своїх героїв переживають розчарування у нібито благородних цілях революції, викривають її звірячий інстинкт. Хоча герої віддають перевагу «загірній комуні», але, показуючи, якою ціною досягається «благородна» мета, розуміємо, що внутрішньо пусті люди не здатні принести оновлення у прапервісні закони природи.

Сюжетно-композиційна структура творів відрізняється. У М.Хвильового сюжетна лінія розмита й нечітка, але це лише підсилює психологічну напруженість новели. У М. Ірчана, навпаки, сюжет чіткий і лаконічний, але наскрізь насичений психологічним струменем.

В обох випадках письменники описують притаманний тогочасній епосі стан душевного роздвоєння. Спостерігаємо внутрішню деградацію героїв шляхом кривавих вбивств мільйонів невинних, а також власної людяності, що втілювалася в образах: для героя М. Хвильового – це його Матір (Любов), у М. Ірчана – це хворість – любов дивитися на жіночу красу. Як бачимо, почуття людяності для героя «Я (Романтика)» мало моральне підґрунтя, а тому й відчутно біблійний мотив. У «Княжній» герой ототожнював це почуття з чисто платонічною любов’ю до краси жіночої природи, тобто естетичного світовідчуття.

«Я» героя М. Хвильового розкриває свою сутність поступово, у силу появи інших персонажів: твір розпочинається із зустрічі з матір’ю, далі з’являються Андрюша (взаємовіддзеркалення головного героя), доктор Тагабат і дегенерат. Усі персонажі: дегенерат (сторож), доктор Тагабат (звір), Андрюша (вагання), Мати (любов) – це ніби відбиття внутрішнього полілогу самого героя. Це своєрідний аналітичний погляд на психологію чекіста в різні, зафіксовані оповідачем моменти.

Природа і суспільство, безперечно, підсилюють психологізм новели «Я (Романтика)» М.Хвильового в образах передгроззя та боїв, а також домінування опису нічних пейзажів і згадкою про контрастуючий «перламутровий ранок» [2, с. 216], зображенню доріг, що «біжать у могилах» [2, с. 217] і «мовчазного степу» [2, с. 217].

У «Княжній» М. Ірчана «я» головного героя вивільняється завдяки несвідомим галюцинативним станам сну-візії. Підсилювальними лагами психологічного стану героя є містицизм і таємничість території, де відбуваються події, а також незвичайний інтер’єр княжого замку (кімната-домовина, жовті троянди, білий череп), але найпотужнішим із них виявляється музика – баркарола на честь княжни, яка повністю звільняє головного героя від зовнішньої оболонки, залишаючи його сам на сам.

Хоча в новелі М. Ірчан виводить й інші образи (лікаря Шибая і Владислава Узіка, Довбана), але вони не мають значного впливу, лише Савченко, знаний як Ледяник, і образ княжни викликають переміну в душі героя.

Образ Ледяника і доктора Тагабата споріднені, вони обидва «переконані революціонери», ті, на кого рівняються головні герої новел, обравши їх за наставників, мріють стати такими ж.

Хоча М. Ірчан значно локалізував просторово-часові межі, але в обох творах дія відбувається в княжому замку під час революції.

Революція в оповіданнях зображена як жорстокий механізм, який підкорює людські душі, вбиваючи в них людське. Так, революція вимагає знищити останній доказ людськості, аби остаточно стати своїм. Щоб стати таким, як омріяний Ледяник («Княжна»), треба раз і назавжди покінчити з тим «далеким, давнім і знайомим» [1, с. 49], що бентежить його в цій дівчині. Тому герой стріляє («череп був розтрощений надвоє» [1, с. 52]). Стріляє, як і революціонер-фанатик із новели М. Хвильового, у власну матір, власну долю, чи власну душу.

Отже, головні герої новел, ці віддані пси революції, зреклися, розстріляли власну душу, повіривши в оманливі мрії далекої комуни, якій несила справдитися. Твори наскрізь психологічно наповнені внутрішньою боротьбою на тлі реальної суспільно-політичної ситуації.

Проводячи паралелі між новелами «Я (Романтика)» М. Хвильового і «Княжна» М. Ірчана, доречно відзначити вагомість проблематики: людина і суспільство, людина і природа, боротьба внутрішнього «я» героя із зовнішнім «я», роздвоєння психіки. Ці твори – не iдеологiчні новели. Письменників хвилює людська сутність, тема людської чесності та вiдповiдальностi, родинні почуття, моральність та духовність.

Список використаних джерел:

1. Ірчан М. Вибрані твори: в 2 т. / М. Ірчан; упоряд., передм. та прим. Л. М. Новиченка. – К.: Держлітвидав, 1958. – Т. ІІ. – 464 с.

2. Хвильовий М. Г. Сині етюди: новели, оповідання, етюди / М. Г. Хвильовий ; упоряд. та передм. І. Ф. Драча; прим. та комент. П. І. Майдаченка. – К.: Рад. письменник, 1989. – 423 с.