Гонтар А.М., к. пед. н. Радецька С.В.
Херсонський національний технічний університет, Україна
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕКСПРЕСІЇ В НАУКОВО-ПОПУЛЯРНІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ
Серед лінгвістів існує безліч думок щодо визначення поняття «експресія». Цим питанням займалось багато вчених серед яких Н.Н.Маєвський [3], І.В. Арнольд [1], В.А. Чабаненко [4], В.І. Шаховський [5], І.Р. Гальперін [2] та ін. Особливої актуальності набула проблема споріднених лінгвістичних понять з категоріє експресії та їх функціонування у літературі різних стилів, оскільки створення експресивного забарвлення, образність мовних одиниць та вираження суб’єктивності автора розглядається з урахуванням людського фактора, когнітивних аспектів експресивності, та прагматичного потенціалу мовних одиниць. В даній роботі ми розглянемо можливі засоби вираження експресії у творах науково-популярної літератури, оскільки це питання недостатньо вивчене у порівнянні з художньою літературою. Що стосується суто наукового стилю, то наявність таких засобів у науковій літературі розглядається як відхилення від норми.
З поняттям експресивності та експресії пов’язані також поняття емоційності, образності, інтенсивності та модальності. Сьогодні ці категорії активізуються майже у всіх літературних стилях. Як ці категорії актуалізуються у науково-популярній літературі та способи їх відтворення у перекладі будуть розглянуті у даній статті.
Для кращого розуміння вищезазначених понять доцільно надати їх визначення. За визначенням В.А. Чабаненка, експресія – це підсилення виразності (процес), а експресивність – підсилена виразність (результат), така властивість мовного знака, яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу читача[4,c.7].
Експресивність виразу градуюється за допомогою інтенсифікаторів – слів, які посилюють експресивність [1, с. 130]. Засоби, які підвищують ступінь експресивності є засобами інтенсивності.
В.І. Шаховський розуміє інтенсивність як констатуючий компонент експресивності, що є семантичною категорією та проявляється як у вигляді конотації, так і денотації [ 5, c. 32].
Що стосується таких понять як емоційність та оцінка , то в переглянутих доробках їх не розділяють. Тож при написанні цієї роботи поняття емоційного, оцінювального та експресивного будуть взяті як синонімічні.
Експресивність тісно пов’язана з модальністю , оскільки категорія модальності актуалізується в прагматичному потенціалі висловлювання. Прагматичний аспект тексту І.Р. Гальперін розглядає як «функціональну направленість, тобто орієнтацію на виконання будь-якої заздалегідь запланованої цілі повідомлення [2, с. 16]».
На основі теоретичної праці В.А. Чабаненка можна зробити висновок про те, що явище експресії можна тлумачити виходячи з принципового розрізнення функціонально (мовленнєвого) та системно-структурних аспектів мови. Так експресію можна прирівняти до виразності і розглядати як властивість мови, будучи функціональною категорією, яка проявляє себе під час акту комунікації конструктивним засобом, який підвищує виражальні можливості тексту.
Основною функцією експресивності є функція впливу, тобто наслідком вживання експресивних засобів у мовленні є актуалізація категорії експресії, ці поняття є взаємопов’язаними. Деякі вчені взагалі не розділяють ці поняття, оскільки їх формальні та функціональні аспекти співпадають, тому у статті вони будуть розглядатися як синонімічні лінгвістичні явища.
Науково-популярна література розрахована на широке коло читачів і допускає проникнення в неї експресивних елементів та прояву авторської індивідуальності та суб’єктивності. В науково-популярному підстилі вони слугують для пояснення, конкретизації, досягнення доступності викладу наукової інформації ( популяризація науки – самостійна та важлива суспільна сфера діяльності, яка має свої цілі, задачі, засоби та область застосування [3, с. 11]).
На відміну від текстів науково стилю, де прийнято вживання безособових речень, у текстах науково-популярного підстилю розповідь може йти від першої особи однини та множини, що у текстах виступає засобом діалогізації :
«We shall come back to this notion later [ 6, p. 48] » – «На слід повернутись до цієї ідеї пізніше [переклад наш – А.М.] » .
Широко використовується у науково-популярній літературі такий прийом як авторські відступи, які створюють паузи у подачі інформації та вносять до тексту динамізм та емоційність: « I noted earlier that as many as half a million cells might be generated per minute, on average, for the first four months of gestation in humans [ 6, p. 2] » – « Раніше я помітив , що, в середньому, аж півмільйона клітин може утворюватися у людей за хвилину у перші чотири місяці вагітності [переклад наш – А.М. ] » .
Щоб надати викладу більшої цікавості та встановити контакт з читачем автор науково-популярного твору може використовувати прийоми постановки запитань , які також активізують розумову діяльність читача, полегшують сприйняття інформації та актуалізують категорію модальності: «I noted above that virtually all neurons are generated by about birth or certainly by six months of age. Thus, what underlies the remarkable growth of the brain in the first three to five years of life?» [ 6, p. 2] » – «Вище я зазначив, що фактично всі нейрони утворюються перед народженням, чи у шість місяців напевне. Отже, що лежить в основі надзвичайного росту мозку у перші три-пять років життя?» [ переклад наш – А.М. ].
З метою привернення уваги читача автор вдається до використання у творі перифраза – троп, який полягає у заміні назви предмета описовим зворотом, вказуючи його істотні, характерні ознаки [1, c. 104]. Вони часто містять метафори, оцінну лексику, епітети і виконують естетичну функцію: «This brilliant invention is a product of Newton’s mature years [8, p . 3] » – «Це блискуче відкриття є результатом зрілих років Ньютона [переклад наш – А.М.]». У перекладі перифраза відтворена дослівним перекладом , що надає певної образності тексту, та привертає увагу читача.
Одним з найпоширеніших прийомів, які автор використовує з метою зацікавити читача є порівняння. Саме завдяки проведення аналогії з відомими явищами та предметами автору вдається популяризувати складі наукові явища : «In the case of the foveal cones, the packing geometry is regular enough to produce moiré patterns that look like zebra stripes [8, p . 76]» – «У випадку з фовеальними кутом зору, структура елементів насадки є досить правильною аби створити муаровані візерунки, які схожі на смуги зебри [переклад наш – А.М.] » . Порівняння у науково-популярному творі сприяє розумінню предмета дослідження. При перекладі цього речення ми вдалися до дослівного перекладу .
Використання риторичних питань робить текст яскравим та емоційно-експресивним. Риторичні питання підтверджують або заперечують будь-яке твердження, за граматичним оформленням представлені питальними реченнями: « And what do I say ? [7 , p . 1 0] » – « Про що це я? [переклад наш –А.М.] » . Риторичне питання відтворене за допомогою смислової модуляції , оскільки дослівний переклад порушує природне звучання української мови.
Деколи для експресивності та зацікавлення читачів автори використовують оказіоналізми : « I have my own learned-in-the-trenches advice after a year of relandscaping our backyard… [7, p .10]» – «Після року переландшафтування нашого заднього подвір’я, я здобув земельно-скопувальний досвід …» [переклад наш – А.М.] . Оказіоналізми відтворюються у тексті перекладу способом калькування окремих компонентів слів, тобто при перекладі увага приділяється морфологічному складу слів.
Отже, інформація в науково-популярній літературі є інтелектуальною та експресивною. Саме завдяки поєднанню художнього з науковим досягається популяризація науки. У приведених прикладах автори науково-популярних текстів використовували такі стилістичні засоби як оказіоналізми, порівняння, риторичні питання, перифраз, авторські відступи, які надавали тексту експресивність, емоційність, образність та модальність. Відтворення засобів актуалізації вищезазначених категорій є невід’ємною умовою, оскільки у науково-популярних творах окрім популяризації знань за допомогою стилістичних засобів, прийомів та відходження від норм наукового стилю розкривається внутрішній світ автора та його суб’єктивна точка зору. Засоби експресії у науково-популярних творах найчастіше перекладаються дослівним перекладом (постановки питань, порівняння, епітети, перифрази), а також за допомогою смислової модуляції (риторичні питання) та калькування окремих компонентів складених слів (оказіоналізми). Важливим завданням для перекладачів є подальше вивчення засобів популяризації наукового знання та якісний переклад науково-популярної літератури, що сприяє поширенню знань серед непрофесіоналів, чи спеціалістів з інших галузей.
Список використаних джерел:
1. Арнольд И.В.Стилистика. Современный английский язык: учеб. для вузов / И.В. Арнольд. – М.: Флинта, Наука, 2002. – 311с .
2. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – М.: Наука, 1981. – 139 с.
3. Маевский Н. Н. Особенности научно-популярного стиля: автореф. дис. канд. филол. наук / Н. Н. Маевский. – Ростов-н/Д., 1979. – 25 с.
4. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії / В.А. Чабаненко. – К.: Вища школа, 1984. – 168 с.
5. Шаховский В.И. Экспрессивность и оценка – компоненты детонации / В.И. Шаховский // Образные и экспрессивные средства языка. – Ростов-н/Д.: Ростовский Государственный Педагогический Университет, 1986. – С. 32.
6. Dowling J. The great brain debate / J. Dowling. – Washington D.C.: Joseph Henry Press, 2004. – 179 p.
7. Marken B. A small thinker / B. Marken // Garden design. – Apr 2006. – P. 10.
8. Shevell S. The science of color (2nd ed.) / S. Shevell – London: OSA, 2003. – 325 p.