К. мед. н. Ринжук Л. В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

УЛЬТРАЗВУКОВИЙ ПРЕНАТАЛЬНИЙ СКРИНІНГ: ДОСКОНАЛА ОРГАНІЗАЦІЯ – ЗАПОРУКА УСПІХУ

Скринінгові дослідження – це дослідження, які проводяться в певних групах населення без залежності від наявності чи відсутності скарг чи клінічних ознак патології, що вивчається.

В перекладі з англійської дієслово « to screen » означає «просіювати, сортувати». Суть терміну відображає основний зміст методу. По-перше, скринінг – це масове дослідження. За правилами, встановленими ВООЗ, не можна говорити про скринінг , якщо в ньому бере участь менше 85% досліджуваної групи населення. По-друге, скринінгове дослідження спрямоване не на діагностику захворювання, а на «сортування» пацієнтів, тобто на виділення «групи ризику», яка є загрозливою по розвитку патології, що вивчається.

Слід зазначити, що ехографія і, тим більше, пренатальна ультразвукова діагностика – це самостійна галузь медицини. З одного боку, акушер-гінеколог, що взяв у руки датчик, a priori не є спеціалістом в галузі пренатальної діагностики. Він потребує тривалої, а, основне, спеціалізованої підготовки. З іншого боку, серйозних успіхів у пренатальній галузі може досягти тільки лікар, який гарно розбирається в акушерстві і освоїв ультразвукову діагностику в якості другої спеціальності.

Відсутність єдиної школи пренатальної діагностики призводить до протиріч у трактовці отриманих ультразвукових даних навіть у однієї і тієї ж пацієнтки. Це згубно впливає на точність та об’єктивність діагнозу, і, відповідно, на тактику ведення вагітності, є основною причиною постановки хибних діагнозів, котрі нерідко ведуть за собою необґрунтоване та неефективне лікування, а інколи – і помилкове переривання вагітності за медичним показами.

Внутрішньоутробний розвиток плода – процес динамічний, тому ехографічне дослідження необхідно проводити в терміни, в які можливо отримати максимальну інформацію про анатомію плода. Не дивлячись на очевидність цього ствердження, терміни проведення та кількість необхідних скринінгових ультразвукових досліджень під час вагітності дотепер залишаються невирішеними питаннями.

Дані літератури та власний досвід практичної роботи стверджують необхідність проведення триразового обстеження в 10–14, 20–24 та 30–34 тижні вагітності. Вперше ця схема, яка отримала умовну назву «10–20–30», була впроваджена у Германії і в 1996 році затверджена у якості національної програми.

Основна мета скринінгового ультразвукового дослідження в 10–14 тижнів вагітності – формування групи ризику хромосомної патології у плода та окремих вроджених вад розвитку (ВВР) на основі оцінки товщини комірцевої зони. Чіткий зв’язок між зростанням цього ехографічного маркера та хромосомними абераціями, а також деякими формами вад розвитку, дозволяє вже у ранні терміни легко виділяти із загального потоку вагітних тих пацієнток, котрі потребують пренатального каріотипування та детального динамічного контролю. Крім того, окремі великі (грубі) ВВР також можуть бути діагностовані в ці терміни вагітності.

Основна мета другого ультразвукового дослідження, що проводиться у ІІ триместрі вагітності, полягає в детальній оцінці анатомії плода для діагностики найбільшої кількості ВВР, що підлягають виявленню на допологовому етапі. Вибір термінів проведення другого скринінгу є принципово важливим завданням. З одного боку, термін дослідження визначається оптимальною візуалізацією внутрішніх органів плода з метою точної діагностики ВВР. З іншого боку, він регламентується можливістю переривання вагітності за медичними показами в тих випадках, коли виявляються ВВР, не сумісні з життям. Переконливо доведено, що оптимальними термінами проведення другого ультразвукового скринінгу є інтервал від 20 до 22 тижнів вагітності, оскільки саме в ці терміни чітка візуалізація всіх структур плода можлива у 90% випадків.

Мета третього скринінгового ультразвукового дослідження – виявлення ВВР з пізньою маніфестацією, діагностика ЗВУР, а також функціональна оцінка стану плода. Слід підкреслити, що затримка розвитку, що виникає в ІІІ триместрі вагітності, в переважній більшості випадків пов’язана з функціональними порушеннями в матково-плацентарно-плодовому комплексі, тому потребує проведення адекватної оцінки кровотоку з допомогою допплерографії , а також виявлення ознак дистресу плода з допомогою кардіотокографії . Обстеження в терміни 30–34 тижні дозволяє найбільш легко вирішити поставлені завдання.

Таким чином, найбільш оптимальною схемою ультразвукового скринінгу під час вагітності слід вважати триразове обстеження в І, ІІ та ІІІ триместрах вагітності в 10–14, 20–22 та 30–34 тижні. Дотримання цих інтервалів безумовно дозволить суттєво покращити неінвазивну діагностику вродженої та спадкової патології у плода. Триразовий скринінг на сьогодні має стати догмою, обов’язкоою до виконання для всіх медичних закладів, що проводять ультразвукові дослідження під час вагітності.