К. пед. н. Волошко Л. Б. ^* , Вишар Є. В. ^**

^* Полтавська державна аграрна академія, Україна; ^** Професійно-технічне училище № 4, м . Полтава, Україна

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВНЗ

Аналіз літературних джерел показав відсутність однозначного визначення змісту поняття « здоров’язберігаючі технології». Найчастіше їх описують у контексті загальноосвітніх середніх шкіл. Ми вважаємо, що здоров’язберігаюча педагогіка повинна розвиватися також в умовах ВНЗ, при цьому слід розмежовувати здоров’язберігаючі освітні (педагогічні) технології та здоров’язберігаючі неосвітні технології (медичні, психологічні).

Здоров’язберігаючу освітню технологію необхідно розглядати як якісну характеристику будь-якої педагогічної технології, як сукупність принципів, методів, прийомів педагогічної роботи, що доповнюють традиційні педагогічні технології навчання та виховання студентів ознаками здоров’язбереження особистості.

Кількість факторів, що негативно впливають на здоров’я студентів, значна: матеріальні умови життя, незадовільна екологія, але найбільший внесок у погіршенні здоров’я студентів вносять хронічні психоемоційні стреси. Причини, що їх викликають, різноманітні, серед них: низька навчальна мотивація, невміння керувати вільним часом, навчальна та/ або особистісна неуспішність, інформаційне перевантаження, депривація природної потреби у фізичному русі, радості, любові та повазі; негативний вплив віртуальних контактів у соціальних мережах. Усі ці причини можуть мати спільне походження, пов’язане з характером управління навчально-професійною діяльністю студентів, недосконалого інформаційно-методичного забезпечення навчального процесу. Хронічні навчальні стреси у процесі первинної професіоналізації студентів, у свою чергу, ведуть до розвитку хронічних захворювань, зниження імунітету, невротизації, порушення сну тощо.

Науковці вважають доведеним, що провідною причиною погіршення здоров’я студентів є хронічні психоемоційні перевантаження, стреси при блокуванні природних механізмів саморегуляції ( самокомпенсації стресів): рухової активності, емоційного самовираження, адекватної самооцінки, свободи вибору режиму діяльності (інтенсивності, темпу, послідовності), відсутності чітких перспектив подальшого працевлаштування та кар’єрного росту.

Розглянемо основні напрямки роботи ВНЗ щодо здоров’язбереження студентської молоді. Першим напрямком здоров’язберігаючої роботи ВНЗ повинні стати гігієнічні заходи з оптимізації режиму робочого дня студентів, їхнього харчування, якості навчальних аудиторій та інтер’єрів, колористики приміщень, забезпечення оптимальної рухової активності (наявність спортивних секцій, клубів, відповідних спортивних баз). Але результати гігієнічної роботи стануть значно вагомішими, якщо у ВНЗ паралельно будуть вирішуватися питання забезпечення психологічної безпеки та комфортності освітнього середовища студента. Важливо, щоб кожна реалізована педагогічна технологія, методика гарантовано забезпечувала інформаційно-психологічну безпеку та розвиток особистості майбутнього фахівця. Тому другим напрямком роботи є забезпечення інформаційно-психологічної безпеки навчального процесу, що забезпечується: характером відносин суб’єктів освітнього процесу, його відповідністю нормативним вимогам певного напряму підготовки та спеціальності; оволодінням студентами варіативними способами організації розумової праці, саморефлексією, тайм-менеджментом; побудовою індивідуальної освітньої траєкторії.

Третім напрямком здоров’язбереження є пошук та апробація нових педагогічних прийомів викладання, адекватних психологічним особливостям студентського віку, індивідуально-типологічним когнітивним особливостям студентів. Слід зауважити, що прямий переніс знань вікової психології, кібернетики, екології, соціології в педагогіку може бути неефективним, лише породжуючи еклектичність нового рівня педагогічного знання. Однак, у науковій літературі ми зустрічаємо опис різних комбінації технологій навчання з прийомами та методами: нейропсихології ( використання сертифікованих методів психотерапевтичного впливу, розвиток міжаналізаторних зв’язків), екологічної психопедагогіки (використання психологічних релізерів ), евристики (оздоровча дія творчістю), психології праці, тощо.

Четвертим напрямком розвитку здоров’язберігаючої педагогіки у ВНЗ має стати вирішення завдання збереження здоров’я студентів через навчання здоровому образу життя, культурі здоров’я. Незважаючи на велику кількість наукових публікацій з цієї проблеми, процес формування цінності здоров’я та мотивації здорового способу життя залишається недостатньо вивченим. У цьому зв’язку, безумовно, цінними є розробки еколого-педагогічних тренінгів, тренінгів психологічної безпеки, навчальних програм з психологічної екології особистості. На жаль, у цьому напрямку ще мало дослідженими залишаються питання ергономіки розумової праці, тайм-менеджменту (оптимізації розходів часу), культури навчання студента як суб’єкта навчального процесу.

П’ятим напрямком здоров’язбереження у ВНЗ повинен стати пошук педагогічних засобів формування культури навчально-професійної діяльності студента, його якості, ергономічності, раціональності, що повністю виключає можливість інформаційних перевантажень, низької навчальної мотивації.

У випадку дотримання усіх напрямків діяльності у ВНЗ здоров’я особистості доцільно характеризувати як педагогічну категорію, головний освітній продукт. Швидких результатів покращення здоров’я студентів через реалізацію зазначених напрямків діяльності очікувати не слід, тому що оптимізація емоційної, когнітивної сфери особистості впливає на стан нервової, імунної та ендокринної системи опосередковано, а часовий фактор отримання здоров’язберігаючого ефекту визначається об’єктивними характеристиками протікання фізіологічних процесів

Педагогічним результатом здоров’язбереження у ВНЗ ми вважаємо позитивну динаміку особистісних ресурсів студентів: нервово-психічної саморегуляції, свідомого проектування власної навчально-професійної діяльності на основі цінності здоров’я; профілактику розвитку психогенних захворювань.