Малиновська Н. Я.

Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника, Україна

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЯК СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

У статті розглянуті визначення понять «компетентність» і «самостійна робота», а також принципи організації самостійної роботи студентів. Особливий акцент ставиться на взаємозв ’ язок таких якостей особистості як компетентність і самостійність. Правильно організована самостійна робота веде до формування і розвитку професійної компетентності майбутнього спеціаліста.

Ключові слова: компетентність; компетенції; самостійність; самостійна діяльність; самостійна робота.

Умови ринкової економіки висувають нові вимоги до підготовки фахівців, у зв’язку з цим випускник вищого навчального закладу повинен відрізнятися високим професіоналізмом, готовністю до безперервної самоосвіти, умінням самостійно ставити і вирішувати проблеми, критичністю й гнучкістю мислення. Проблема підготовки конкурентоспроможного фахівця потребує перегляду цілей, завдань, змісту і методів роботи вищих навчальних закладів для формування професійних компетенцій у студентів.

Аналіз попередніх досліджень свідчить про те, що проблемам формування професійних компетенцій значна увага приділялася науковцями: В. Байденко , Н. Бібік , В. Болотовим , Є. Зеєром , І. Зимньою, В. Іщенко, Д. Махотіним , Дж. Равеном , О. Овчарук , О. Пометун , B. Сєріковим , Ю. Татуром , Ю. Фромовим , А. Хуторським, В. Шадріковим та ін. Вчені по-різному тлумачать терміни «компетентність/ компетенції ». Враховуючи актуальність формування самоосвітньої компетенції , дослідженню зазначеної проблеми присвячені роботи C. Архангельського, О. Дзене , О. Долженко , А. Усової , Н. Нікандрова , Т. Шамової та ін.

Найважливішою якістю кваліфікованого фахівця, є компетентність – якість особистості, яка проявляється сукупністю компетенцій . Компетенції можна визначити як здатність (і готовність) до певної діяльності із застосуванням знань, умінь, навичок. У поняття компетенції входять також соціальна адаптація та досвід професійної або навчальної діяльності. У сукупності ці компоненти формують здатність самостійно синтезувати і кваліфіковано вирішувати складні завдання. Таким чином, компетентність виражає значення традиційної тріади « знання–уміння–навички », інтегруючи їх у єдиний комплекс. Крім того, компетентність визначається як поглиблене знання предмета або освоєне уміння.

Радою Європи визначено п ’ ять основних ключових компетенцій :

· політичні та соціальні компетенції ;

· компетенції , пов’язані з життям у багатокультурному суспільстві;

· компетенції , пов’язані з володінням усній та письмовій комунікацією;

· компетенції , пов’язані зі зростанням інформації суспільства;

· здатність вчитися протягом усього життя.

Перераховані вище компетенції , а також наявність таких особистісних якостей , як самопізнання, самоконтроль, здатність до самооцінки своєї діяльності, і становитимуть загальну характеристику компетентності майбутнього фахівця.

Традиційне навчання у ВНЗ вже не справляється з нагальним завданням професійної освіти – підготовкою фахівця, здатного самостійно засвоїти нову інформацію, результативно використовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі пізнання і т.п. Сьогодні система освіти і підготовки спеціаліста повинні бути націлені на формування активного суб’єкта діяльності ( навчальної , трудової , професійної ), здатного до самоосвіти, до самостійного отримання знань ( інформації ), знаючого сфери використання та застосування отриманих даних з метою особистого розвитку та самовдосконалення.

Таким чином засобом формування загальнокультурних та професійних компетенцій може виступати самостійна робота. Будь-який вид занять, що створює умови для зародження самостійної думки, пізнавальної активності студента, пов’язаний з самостійною роботою. У широкому сенсі під самостійною роботою слід розуміти сукупність всієї самостійної діяльності студентів як в навчальній аудиторії, так і поза нею, у контакті з викладачем і в його відсутності.

Отже, самостійна робота – вид навчальної діяльності студентів відповідно до самостійно визначеної мети, внутрішньо мотивована, яка виконується студентами з використанням розумових і фізичних зусиль як під час аудиторних занять, так і в позааудиторних час, за завданням і під контролем викладача, але без його особистої участі і завершується досягненням певних результатів, які підлягають самоконтролю і контролю і які сприяють формуванню професійних компетенцій майбутніх фахівців.

Існують такі види самостійної роботи студентів за цільовим призначенням:

· вивчення нового матеріалу: читання та конспектування літературних джерел інформації; перегляд відеозаписів; прослуховування лекцій магнітних записів; інші види занять;

· поглиблене вивчення матеріалу: підготовка до контрольних, практичних, лабораторних робіт, колоквіумів, семінарів; виконання типових задач; інші види занять;

· вивчення матеріалу з використанням елементів творчості: проведення лабораторних робіт з елементами творчості; розв’язання нестандартних задач; виконання розрахунково-графічних робіт і курсових проектів; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять;

· вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок в умовах виробництва: навчальні практикуми, робота на філіях кафедр чи підприємств;

· усі види практик; дипломне проектування; інші види занять.

Організація самостійної роботи студентів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни (підручник, навчальний посібник, конспект лекцій, практикум тощо). Сучасні підходи до організації навчального процесу з позицій компетентнісного підходу актуалізують необхідність планомірної , методологічно вивіреної роботи з формування у студентів компетенцій при орієнтації на самостійну роботу студента. Сьогодні самостійну роботу можна організувати на базі комп’ютерних та інформаційних технологій і здійснювати її реалізацію наступними шляхами: електронний посібник, комп’ютерні навчальні програми, контролюючі програми, демонстративні програми, комп’ютерне моделювання, що підвищує інтерес та якість самоосвіти студентів.

Отже, самостійна робота, як складовий компонент процесу навчання, має розвивати у студента здатність використовувати знання, вміння та навички для пошуку, обробки й використання інформації в конкретній ситуації та для вирішення конкретних професійних проблем. Самостійна робота є певною реакцією сучасної системи освіти на інформаційний вибух, необхідність інтеграції декларативних («знаю що») і процесуальних («знаю як») знань і компетенцій . Тому самостійність та самостійна робота є невід’ємною складовою професійної компетентності фахівця, основи якої закладаються в процесі безпосереднього навчання у вищому навчальному закладі.