Бондаренко В. І., Суворова Д. В.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

КУЛЬТУРНА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОСТІ

Глобалізація як науковий феномен, як об’єкт міждисциплінарних досліджень привертає протягом останніх років усе більшу увагу як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Інтерес до розробки проблем глобалізації виник в останні десятиріччя минулого століття і був зумовлений глибокими структурними і функціональними змінами, які охопили всі сфери життєдіяльності людини і світової спільноти в цілому. Сьогодні глобалізацію розглядають не тільки як політичний, економічний, соціальний, але й культурний феномен. Глобалізація стала модним напрямом публіцистики і мистецтва, виступає як універсальна першопричина будь-яких явищ – і позитивного, і негативного звучання.

Метою наданої роботи є розгляд культурної глобалізації, виявлення її позитивних і негативних рис та їх вплив на сучасне суспільство.

Глобальна соціальна реальність розмиває межі національних культур. В зв’язку з цим теоретики глобалізації розглядають питання о тенденції і інтенції процесу глобалізації у відношенні конкретних культур: чи призведе прогресуюча гомогенізація культур до їх сплаву в єдиному котлі «глобальної культури», чи не зникнуть деякі культури, а зміниться тільки контекст їх існування?

Останнім часом значна увага дослідників сконцентрована на вивченні культурного аспекту глобалізаційних процесів. Більшість західних соціологів і політологів трактують процес глобалізації позитивно й оптимістично, вважаючи, що він веде до консолідації, подоланні конфліктів, соціальної стабільності.

Під поняттям «культурна глобалізація» ми розуміємо активізацію культурних взаємозв’язків у світі, інтеграцію культур, що призводить до виникнення глобальної масової культури. Означену проблему досліджували Т. Адорно, Д. Белл , М. Маклюен , О. Гофман, Т. Кшишот , О. Гриценко , А. Данилюк, І. Дзюба, Н. Колосова, В. Шейко , В. Шапко та інші науковці. Вони по різному оцінюють роль масової культури в сучасному суспільстві. Наприклад, В.Шапко відзначає позитивність масової культури, вважаючи її засобом масової психотерапії, що виконує в суспільстві складні функції адаптації людей до соціокультурних змін. Натомість, чимало українських та зарубіжних науковців, культурологів, громадських діячів занепокоєні домінуванням масової культури у суспільстві та її впливам на світогляд людей, зокрема дітей та молоді.

Культурна глобалізація означає залучення великої частини людства в єдину відкриту систему суспільно-політичних, економічних і культурних зв’язків на основі модерних засобів інформатики і телекомунікацій . Культурна глобалізація – це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси стосуються всіх сфер життя суспільства – від економіки і політики до культури і мистецтва. Культурній глобалізації передбачено стати одним з найважливіших факторів, який буде визначати умови розвитку духовного життя у ХХІ столітті.

Сучасна соціокультурна глобалізація полягає передусім у формуванні нового соціокультурного поля, яке формується під впливом наступних факторів: по-перше, це зміна світосприйняття у споживача культури; по-друге, формування нових наук, що змінюють сучасну наукову парадигму; по-третє, глобалізація суспільного життя і від’ємна на неї реакція значних мас населення; по-четверте, наростання соціальної апатії у частини населення, що стало наслідком неприйняття стереотипів у розвитку культури, і виникнення почуття власної неповноцінності.

Сучасна соціокультурна глобалізація суспільства – це, на жаль і передусім, уніфікація цінностей і знецінення національно-культурної ідентифікації особистості. З огляду на таки чинники, сформувалась категорія людей, так званих «громадян світу», які не ідентифікують себе за культурно-соціальними критеріями як частину певного національного культурного об’єднання.

Сучасний етап соціокультурної глобалізації характеризується формуванням нових наук. До них можна віднести тотальну інформатизацію та комп’ютеризацію суспільства, утворення філософії постмодерністської людини та інше. Ці науки, чи то пак, елементи соціокультурного поля людини, неможливі без існування глобальних інформаційних зв’язків. Суспільство, під впливом глобалізації, поступово дисоціює на еліту і масового споживача. Крім того, серед населення поширюється негативне відношення до глобалізації як явища. Поступово наростає соціальна апатія через неприйняття стереотипів соціального і культурного розвитку.

Варто акцентувати увагу на позитивних рисах культурної глобалізації: по-перше, це зростання доступності загальнокультурних цінностей; по-друге, культурна консолідація, що, однак, може бути і негативним фактором; по-третє, подолання глобальних світових культурних протиріч і протистоянь.

На жаль культурна глобалізація має низку негативних чинників, серед яких варто виділити: де ідентифікацію особистості; уніфікацію цінностей, зростання впливу масової культури; насадження чужої для багатьох культурної ідеології; породження внутрішніх конфліктів та диференціації між різними соціальними та культурними утвореннями тощо; культурне зубожіння значних мас населення; усунення розмаїття культур, створення культури одного зразка.

На закінчення можна дійти висновку, що сучасні соціологи, філософи, антропологи, які досліджують зміст і тенденції процесу глобалізації, перш за все приділяють увагу проблематики того, як зміниться культурна ідентичність, як національні, соціальні рухи, туризм, міграція, міжетнічні та міжкультурні контакти між суспільствами призводять до формування нових транслокальних ідентичностей .