К. філол. н. Дем’янова Ю. О.

Запорізький педагогічний коледж, Україна

ПРИЙОМИ Формування суб ’ єктної позиції

майбутніх учителів іноземної мови

 

Проблема становлення суб’єктної позиції студента-майбутнього вчителя іноземної мови (ІМ) є на сьогодні відкритою як в теоретико-методологічному, так і в практичному аспектах. У сучасних умовах, коли авторитарно-дисциплінарний підхід давно відійшов на задній план, а концепція модерної освіти набула особистісно-орієнтованого спрямування, усе частіше випливають такі поняття, як «суб’єкт навчання», «суб’єкт-суб’єктна взаємодія», «суб’єктна позиція». В одне слово, йдеться про «переосмислення міри свободи студента у виборі засобів навчання, стилю, стратегій оволодіння іноземною мовою; підвищення відповідальності студента за процес і результати власного навчання» [4, с. 265]. Виходячи зі специфіки навчання іноземної мови, варто наголосити, що в центрі уваги педагога завжди перебуває не власне навчальна діяльність з іноземної мови, а особистість студента як суб’єкта цієї діяльності [2, с. 43].

У цьому контексті ми розглядаємо поняття «суб’єктна позиція студента» як систему ставлень до навчально-виховного процесу, ключовими характеристиками самого студента стають активність, відкритість, цілеспрямованість, самодетермінованість , самостійність, відповідальність за прийняття рішень, креативність, професійна спрямованість [1–4]. Педагогічними умовами ефективного становлення суб’єктної позиції студента є реалізація особистісно-орієнтованого, суб’єктно-діяльнісного , акмеологічного підходів, здійснення педагогічної підтримки ( фасилітації ), насичення навчального заняття з іноземної мови професійно-значущим змістом, організація змісту навчання з опорою на використання аутентичних підручників та посібників, наближення процесу навчання до реальних умов спілкування іноземною мовою, спонукання студентів до порівняння, зіставлення та протиставлення фактів, явищ, створення позитивної емоційної атмосфери під час занять, оцінювання не лише кінцевого результату, а й процесу діяльності студента тощо.

Усе сказане передбачає впровадження активних, проблемних методів, форм, засобів навчання на заняттях іноземної мови, що стимулюють розвиток комунікативних умінь і навичок студентів, їх креативність, рефлексивність , автономну, перетворювальну діяльність. При цьому відповідальність за керівництво навчально-виховним процесом покладається на викладача. Саме він створює педагогічні ситуації, де студенти отримують простір для розвитку власної ініціативи, самооцінки, позитивних зрушень у навчально-пізнавальній діяльності, завдяки чому розвиваються їхні здібності, реалізується особистісний потенціал [1, с. 5]. Саме від педагога, його установок, загальної й педагогічної культури, особистісних рис значною мірою залежить ефективність організації навчального процесу [4, с. 266].

З метою зміцнення суб ’ єктної позиції студента в процесі оволодіння іноземної мовою в педагогічних закладах освіти пропонується використовувати такі технології:

1.           Європейський мовний портфель.

2.           Інтернет, аудіовізуальні технічні засоби.

3.           Проблемні форми і методи навчання (дослідницькі, пошукові).

4.           Дискусії, колективне обговорення актуальних проблем.

5.           Обговорення побаченого в групах і парах на основі тематичного відео.

6.           Складання та драматизацію діалогів за запропонованою мовленнєвою ситуацією.

7.           Проектну робота, (прилюдний захист проекту з його подальшим обговоренням).

8.           Рольові ігри (можливість спільної мовленнєвої діяльності).

9.           Ділові ігри, ігрове моделювання педагогічного процесу з ІМ.

10.      Відеоконференції , вебінари з актуальних питань.

11.      Рефлексивні технології, самооцінювання .

12.      Інсценування творів оригінальної літератури.

13.      Виховні заходи з ІМ у позанавчальний час.

14.      Елементи автономного навчання. Тандем-метод.

Практика доводить, що на перших-других курсах доцільно використовувати активні методи навчання на заняттях іноземної мови для оволодіння студентами навчальними стратегіями. На старших курсах студенти-майбутні вчителі вже мають сформувати здатність самостійно здійснювати свою навчальну діяльність, свідомо нею керувати, забезпечувати її рефлексію та корекцію, накопичувати індивідуальний досвід, відповідально та незалежно приймати кваліфіковані рішення щодо навчання в різних освітніх контекстах.

Таким чином, формування суб ’ єктної позиції студента в процесі вивчення іноземної мови передбачає вирішення як практичних завдань, що стосуються розвитку його комунікативної компетенції, так і завдань особистісного розвитку, що впливають на здатність самостійно/автономно керувати своєю навчальною діяльністю в конкретній ситуації й у контексті подальшої мовної освіти. Такий підхід дозволяє вибудовувати власну навчальну траєкторію, виходячи з реальних потреб особистості, її індивідуального навчального стилю, а також можливостей того навчального середовища, у якому вона перебуває.

 

Список використаних джерел:

1.             Легун О. М. Розвиток у педагогів орієнтації на суб ’ єкт-суб ’ єктну взаємодію у процесі післядипломної освіти: автореф. дис. канд. психол . наук: спец. 19.00.07 [Електронний ресурс] / О. М. Легун . –   К., 2005. – 20 с. – Режим доступу: http://www.disser.com.ua/contents/8717.html

2.             Носачева Е. А. Основы развития профессиональной автономии будущего преподавателя иностранных языков как субъекта учебной деятельности / Е. А. Носачева // Известия РГПУ им . А. И. Герцена. – 2009. – № 100. – С. 37–47.

3.             Ольховая Т. А. Становление субъектности студента университета как предмет педагогического исследования / Т. А. Ольховая // Личность в современном обществе : сб . матер . Межрег . науч.-практ . конф . – Челябинск : Фрегат, 2006. – С. 64–70.

4.            Шмирко О. Організація суб ’ єкт-суб ’ єктної педагогічної взаємодії як умова формування особистості майбутнього вчителя іноземної мови / О. Шмирко // Вісник Львівського університету. Сер. «Педагогічна». – 2009. – Вип. 25, Ч. 2. – С. 265–271.