Знанецький В. Ю.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АУДІЮВАННЯ

ЯК ВИДУ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ

 

Вивчення будь-якої іноземної мови передбачає формування навичок і умінь мовного спілкування, що, в свою чергу, полегшує сприйняття тексту на іноземній мові і створення власних висловлювань, адекватних сенсу почутого. На думку більшості учених-методистів цього можна досягти шляхом використання такого спеціального компонента учбового зайняття як аудіювання .

За останні роки аудіювання набуває усе більш важливого значення у процесі формування комунікативних умінь. Це, передусім, обумовлено прямими контактами з носіями мови, що має на увазі безпосередню комунікацію з ними. Отже, здатність розуміти іноземну мову на слух є важливим учбовим і професійно-орієнтованим умінням для студентів. Його значення особливо зростає в зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу і переходом до інформаційного суспільства, в якому сприйняття і розуміння усної мови на слух є одним з основних способів отримання інформації. Взагалі, аудіювання , як вид мовної діяльності, використовується в будь-якому усному спілкуванні, що підпорядковано виробничим, громадським або особистим потребам. Без оволодіння цим видом мовної діяльності неможливо вивчити і користуватися мовою на тому рівні, що потребує сучасний етап розвитку суспільства.

Аудіювання є окремим видом комунікативної діяльності зі своїми завданнями, що відображають потреби людини або характер її діяльності. Наприклад, при перегляді фільму, телепередачі, користуванні інтернетом , прослуховуванні радіопередач тощо. Достатнє оволодіння аудіюванням як видом мовної діяльності має неабиякий вплив на процес формування комунікативних умінь. Звідси очевидна важливість і актуальність проблеми навчання аудіюванню .

Досвід багатьох викладачів свідчить, що аудіювання є не лише одним з найбільш важливих, але й одним з найбільш складних аспектів викладання іноземної мови, оскільки він не позбавлений своїх проблем і багато в чому досягнення успіху тут залежить не лише від викладача, але і від індивідуальних особливостей студента. Однією з цих особливостей є передусім недостатня підготовленість студентів до повного і точного розуміння і сприйняття носія мови. У студентів мають бути сформовані основні уміння аудіювання , тобто уміння визначити тему повідомлення, зрозуміти суть тексту, основну ідею, відрізнити істотне від несуттєвого, утримати в пам’яті важливу інформацію, прогнозувати думку повідомлення, визначати логічні зв’язки між фактами, розуміти мову викладача в нормальному темпі після одноразового пред’явлення. Завдання ж викладача – навчити усім цим умінням.

Основним засобом навчання аудіюванню є аудіотекст . Однією з основних вимог до аудіотекстів є автентичність, тобто це мають бути тексти, що продукуються носіями мови, спочатку записані для носіїв мови і не призначені для учбових цілей. Правомірність цього положення підтверджується в документах Ради Європи з освіти, де підкреслюється, що головне завдання аудіовправ – навчити сприймати іноземну мову, причому, як в ситуаціях прямого контакту, так і при опосередкованому спілкуванні (у аудіозаписі ).

Матеріал для аудіювання може включати:

-       діалогічне спілкування, слухання усних висловлювань;

-       аудіювання монологічного мовлення як на електронних носіях, так і в живому вигляді;

-       аудіювання діалогічної мови в записі;

-       перегляд і аудіювання радіо- і телепередач, відеороликів;

-       перегляд фільмів на іноземній мові.

  Відповідно до різноманітності цих матеріалів існують різноманітні труднощі в їхньому сприйнятті. Труднощі аудіювання можуть бути пов’язані з:

-       умовою сприйняття;

-       сприйняттям мовної форми;

-       змістом аудіотексту ;

-       формою пред’явлення аудіо тексту.

  Говорячи про труднощі умов сприйняття, ми маємо на увазі джерело аудіювання ; короткочасність і одноразовість пред’явлення інформації; темп і індивідуальні особливості мови; тривалість, гучність і чистоту звучання матеріалу, об’єктивні шумові перешкоди при аудіюванні .

  Мовні форми також можуть представляти певну складність для сприйняття. Важко сприймаються довгі речення, власні і географічні назви, ідіоми. Дуже довгі тексти призводять до того, що увага слухачів розсіюється і вони взагалі перестають стежити за інформацією. Тексти можуть містити незнайомий або досить складний матеріал, що також призводить до погіршення розуміння фактів, логіки викладання, загальної ідеї і відношення автора до висловлюваного. Студенти краще сприймають монологічні висловлювання, фабульні тексти. Якщо тексти містять інформацію, що належить іншій культурі, котра є малознайомою для слухачів, це може призвести до нерозуміння фактів, а звідси і логіки або загальної ідеї тексту.

  З вище зазначеного можна зробити висновок, що формування комунікативних умінь у викладанні іноземної мови повинно включати не лише оволодіння умінням аудіювання , але також й ознайомлення з культурою країни, мова котрої вивчається, розуміння ситуативних варіантів вираження явищ, знання правил і соціальних норм поведінки носіїв мови.

  Навчання аудіюванню має бути комплексним, включати усі компоненти навчального процесу: лінгвістичний (мовний матеріал, лінгвокраїнознавчі і соціокультурні знання), психологічний (психологічні механізми і особливості їх використання в процесі аудіювання , комунікативні навички і уміння) та методологічний (комплекс учбових умінь, які в сукупності з мовними складають стратегію розуміння аудіотексту ).