Крицак О. О.

Івано-Франківський національний технічний університет   нафти і газу, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК

З МЕТОЮ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ

 

Розвиток сучасних економічних та міжнародних відносин, прискорення темпу життя, а також інтенсифікація прагматичної орієнтації на отримання професійних та академічних знань молодими людьми детермінували актуальність розвитку, вдосконалення та оптимізацію методів викладання іноземних мов. Значна кількість молоді зацікавлена в опануванні основами навичок спілкування кількома іноземними мовами. Вивчаючи іноземні мови, студенти оволодівають не лише новими засобами спілкування, але й дізнаються про культурні цінності країни, мову якої вивчають. У процесі навчання студенти опановують різні техніки спілкування, оволодівають мовним етикетом, стратегією та технікою діалогічного спілкування, вчаться вирішувати різні комунікативні завдання, бути мовними партнерами, що буде корисними у їхній майбутній професійній діяльності.

Одним з головних завдань викладання мови є розвиток самостійної роботи студентів, орієнтованої на активне, творче засвоєння матеріалу, вміння логічно мислити, оперативно приймати самостійні рішення. Рівень володіння вищезгаданими вміннями найчіткіше реалізується у граматиці, тому вивчення граматичних аспектів є основним в опануванні іноземної мови. Проте засвоєння граматики будь-якої мови викликає чимало труднощів, які ускладнюються граматичними термінами, правилами та багатьма винятками.

Граматика має велике значення для формуванні практичних навичок іноземної мови. Вона має велике значення у процесі вивчення рідної та іноземної мов, а також і в системі освіти різних країн світу.

У минулому столітті лінгвісти наполягали на ліквідації граматики та всіх підручників з граматики. Провівши деякі спостережень сучасні європейські педагоги зазначають, що загальноосвітні і розвивальні цілі в навчанні не будуть досягненні, оскільки студенти при вивченні граматики іноземних мов не розуміють практичного значення граматичних явищ та понять.

Про рівень освіченості свідчить грамотність та правильність висловлювань, тому слід звернути увагу на те, що досконале володіння мовою неможливе без граматичної компетенції. Отже, без знань граматики неможливе досконале спілкування ні в усній, ні в письмовій формі. Вивчення іноземної мови є важливою передумовою для особистих, культурних, професійних та економічних контактів та впливає на розвиток особи. Оволодіння іншомовним спілкуванням передбачає формування певного рівня комунікативної компетенції.

Отже, навчання граматики іноземної мови є необхідною складовою частиною практичної мети навчання іноземних мов, яка може бути сформульована як «опанування комунікативною компетенцією на рівні, достатньому для іншомовного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні , говорінні, читанні та письмі у типових ситуаціях. У зв’язку з цим суттєве значення має питання відбору граматичного матеріалу, достатнього для реалізації комунікативних цілей навчання в межах, передбачених програмою. Саме тому викладання граматики повинно отримати комунікативне спрямування, оскільки основним завданням оволодіння мовою є здатність спілкуватися нею. Тобто, вивчаючи як рідну, так і іноземну мови, засвоєння правил слід поєднувати з комунікацією. Комунікативний підхід є ефективним і популярним методичним прийомом у вивченні іноземних мов.

Навчати граматики іноземної мови – значить сформувати граматичні навички мовлення. До поняттєвого визначення граматичної навички долучилося багато вчених-методистів. Є. І. Пассов , можливо, найповніше сформулював визначення граматичної навички, як здатність виконувати адекватну мовленнєвому завданню синтезовану дію з виклику граматичної моделі, яка виконується в мовних параметрах і забезпечує ситуативне використання даної моделі як однієї з умов мовленнєвої діяльності.

Слід наголосити, що, переглядаючи методичну літературу з навчання граматики англійської мови, беручи до уваги важливість формування граматичних навичок у рамках відповідної комунікативної компетенції, можна зробити висновок, що граматичну основу англійської мови складають такі три елементи: чітко фіксований порядок слів як у словосполученні, так і в реченні; використання певних службових слів та артиклів; вживання закінчень, суфіксів та префіксів. Опора на правила забезпечує сказане вище та безпомилкове мовлення.

Оволодіти граматикою – це означає навчитись застосувати відповідні правила на практиці. Вивчення правил повинно починатися із запам’ятовування певної так званої формули, наприклад : для утворення множини іменників, крім певних винятків, котрі слід вивчити напам’ять, використовується закінчення s/ es (s, ss , ch , tch , sh , x, o) та інші. Далі слід закріплювати правила – формули шляхом повторення однотипних фраз. Однотипність фраз, які часто повторюються у мовленні, викликає певну системність у роботі мозку. Коли мозок сприймає сигнал однієї якості, то нервові імпульси проходять швидше і фіксуються міцніше. Регулярність надходження до мозку однотипних фраз, їх «неперервність » у часі є необхідною умовою формування навичок. При цьому слід наголосити на важливості створення різноманітних мовленнєвих ситуацій, які передбачають збереження уваги студентів при оволодінні певною граматичною формою та подальше успішне засвоєння матеріалу. Різноманітність «обставин » автоматизації передбачає можливість вживати засвоєний матеріал у різних ситуаціях.

У процесі викладання було виявлено, що найефективніше засвоєння відбувається на основі проведення аналогій або протиставлень, наприклад, засвоєння правила – формули утворення множини іменників та утворення часу Present Simple (якщо дію виконує третя особа однини). Опираючись на вищезгаданий приклад, варто вивчати так звану формулу утворення множини іменників, проводячи паралель, що закінчення – s/-es також додається й до основи дієслова, якщо дію виконує третя особа однини (тобто he , she , it ) у Present Simple . Слід наголосити, що -es додається тільки тоді, коли іменник або дієслово закінчується на s; ss ; sh ; tch ; ch ; x ; o, крім цього, зберігаються ті самі правила щодо вимови та певних змін у правописі. Механічне засвоєння правил – формул та автоматизація вживання отриманих навиків може бути достатньою тільки при вивченні частин мови.

Оскільки мова – це матеріальне відображення наших думок, то кожна нація характеризується своєю психологією поведінки та сприйняттям довкілля, отже по-іншому висловлює свої думки. Найпростішим прикладом цього є різниця в побудові англійського та українського речень. Структура англійського речення відрізняється від українського необхідністю вживання двох головних членів речення, (виняток – спонукальні речення чи вигуки). На відміну від української мови, утворення питальних речень неможливе без вживання допоміжних дієслів (виняток – питання до підмета).

Найбільша проблема при вивченні англійської мови полягає в засвоєнні часових форм дієслів. Студенти трактують часові форми англійської мови за аналогією з українською, тобто з точки зору вживання теперішньої, минулої та майбутньої дій. Отже, основним при поясненні часових форм є наголошення на відмінностях у часових категоріях вищезгаданих мов. Наприклад: майбутній час в англійській мові може виражати не тільки Future Simple , Future Continuous , Future Perfect , але також і Present Simple та Present Continuous . Вивчення часових форм варто проводити опираючись на засвоєні формули та поєднуючи, наприклад, Present Simple and Present Continuous (постійна – тимчасова дія), Past Simple and Present Perfect (факт – результат), Present Perfect and Present Continuous , Present Perfect Continuous (результат – дія триває – початок дії в минулому і триває до моменту мовлення), роблячи наголос на певних чітко виражених відмінностях при вживанні того чи іншого часу.

Оптимальний результат у навчальному процесі буде досягнуто тільки поєднуючи, механічне запам’ятовування правил – формул та усвідомлене використання відповідних часових форм у певних ситуаціях. Процес вивчення правил – формул буде оптимальним, якщо їх поєднувати в певні групи, проводячи паралелі. Ефективність запропонованих принципів базується на врахуванні особливостей викладання англійської мови у ВНЗ зважаючи на здібності студентів до вивчення точних, а не гуманітарних наук.