Одеський державний екологічний університет, Україна

КУЛЬТУРА ТОЛЕРАНТНОСТІ

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Здавна в історії суспільствознавства існувала тенденція пошуку механізмів гармонізації соціальних відносин. Ця тенденція розвивалась переважно в руслі гуманістичних напрямків, які на противагу принципам насильства, непримиренності, ворожнечі та заперечення компромісу пропо нували ідею толерантності у стосунках з усіма «Іншими», що відрізняються за індивідуальними чи груповими ознаками. І хоча нетерпимість неминуче супроводжувала економічні й полі тичні кризи в будь-якій країні за будь-яких часів, толерантність завжди залишалась універсальною загальнолюдською цінністю й основою для роз будови власне людських контактів на різних рівнях: у взаєминах між окремими особистостями, між різними за організацією соціальними групами, між народами і державами.

В останні десятиліття тема толерантності стала однією з найбільш актуальних і широко затребуваних в усьому світі. Вона обговорюється на різних рівнях, у різних аспектах, включає коло різних проблем, пов’язаних з відносинами людей. У суспільстві існує загальне розуміння його змісту. Толерантність розуміється як терпимість до іно-культури , іно-мислення , іно-віри , довірчість, відповідне розуміння і т. д., як співіснування в рамках відповідних відносин, у тому числі й у процесах взаємодії. У той же час стає усе більш очевидним, що реально стоячі перед суспільством задачі в зв’язку зі специфікою сформованої в країні ситуації вимагають подальшого дослідження цього складного і ще в недостатній мірі науково розробленого феномена, виявлення його характеристик, виведення їх на відповідний рівень узагальнення – усе це передбачає організацію спеціальних досліджень.

У сучасному житті розуміння толерантності неоднозначно і хитливо, по-різному його розуміння різними народами в залежності від їхнього історичного досвіду. З цієї причини поняття толерантності має досить широкий діапазон інтерпретацій і виражає різні типи відносин і настроїв. Так, в англійській мові толерантність означає «готовність і здатність без протесту сприймати особистість чи річ», у французькій мові цей термін розуміється як «повага волі іншого, його образа думки, поведінки, політичних чи релігійних поглядів». У китайській мові виявляти толерантність – значить «дозволяти, допускати, виявляти великодушність у відношенні інших». На цьому тлі найбільш широку гаму почуттів і відносин поняття «толерантність» виражає в арабській мові, де воно може вживатися в значенні «прощення, полегкість, м’якість, жаль, схильність, терпіння, розташування до інших людей», у той час як у перській мові толерантність розуміється як «терпимість, витривалість, готовність до примирення із супротивником».

Багатозначність поняття «толерантність» робить його досить абстрактним і загальним, малодоступним для строго наукового дослідження, а також для розробки педагогічних методик по формуванню толерантної свідомості. Тому, як прийнято в таких випадках, доцільно визначити відповідні показники, критерії, що дозволяють більш чітко фіксувати досліджуване явище. До числа такого роду критеріїв толерантності можуть бути віднесені наступні:

1.     Реальна рівноправність між представниками різних народів (рівний доступ до соціальних благ для всіх людей незалежно від їхньої статті, раси, національності, чи релігії чи належності до якої-небудь іншої групи);

2.     Взаємна повага, доброзичливість і терпиме відношення всіх членів того чи іншого суспільства до інших соціальних, культурних та інших груп;

3.     Рівні можливості для участі в політичному житті всіх членів суспільства;

4.     Гарантоване законом збереження і розвиток культурної самобутності і мов національних меншин;

5.     Реальна можливість слідувати традиціям для всіх культур, представлених у даному суспільстві;

6.     Свобода віросповідання за умови, що це не ущемляє права і можливості представників інших конфесій;

7.     Співробітництво і солідарність у рішенні загальних проблем;

8.     Відмова від негативних стереотипів в області міжетнічних і міжрасових відносин і у відносинах між статтями.

Представлені критерії відповідають моделі ліберального цивільного суспільства, що у сучасній історії розглядають як найбільш повне втілення толерантності [3, c. 160].

Очевидно, найближчим у моральній сфері синонімом толерантності є категорія «любові», розглядувана в ракурсі тлумачення світоглядних установок взаємин людини з людиною. В контексті до слідження взаємозалежності толерантності та любові логічно виникає нова пара понять – «егоїзм» та «альтруїзм». Феномен любові – фактичної толерантності як здатності до подолання соціального егоїзму – знайшов відображення у працях філософів- « кос містів ». Егоїзм та альтруїзм – діалектичні антиподи, прояви позиційних крайностей відносин. Толерантність же сприяє знаходженню конструктив ного вибору «золотої середини», коли «треба жити не для себе і не для інших, а з усіма і для всіх» [4, р.   963]. «Знати лише себе є зло, – писав Н. Федоров, – знати лише інших є чеснота, яка вказує на існування зла в суспільстві, але не усуває його» [2, с. 154]. Важливо уточнити: толерантність, що допомагає «врівноважувати» крайнощі орієнтаційних позицій, необхідна як у між особистісному, так і в міжгруповому спілкуванні. Проте часто «під любов’ю до одних (як, наприклад, до бідних) приховується ненависть до інших (до багатих)» [2, с. 67]. Тому особливо гостро постає питання про соціально-економічні основи толерантності.

У XX столітті людство опинилось на межі виживання. Світову спільноту приголомшили катаклізми нетерпимості, коли здорові ідеї соціального і національного відродження під гаслами побудови справедливого ладу перетворювались на свої антиподи, які штовхали світ до тоталітаризму. Нетолерантність – закономірне і природне породження кризових явищ, соціальної нестабільності, зниження життєвого рівня населення тощо. За часів революцій, війн і «загальної боротьби», звісно, не було умов для закріплення толерантності, рівноправного існування різних поглядів і позицій. Насильство і нетерпимість проявили себе не лише в репресивній практиці авторитарних режимів, а й у поширенні адміністративних методів побудови соціалізму в господарсько-економічному, соціально-політичному і духовно-моральному житті, в культурі та вихованні. Суперечність між ідеалами і засобами управління, як зазначає Л. Буєва , «не сприяла продуктивному діалогу для пошуку оптимальних рішень, взаєморозумінню, гармонізації різних інтересів та організації узгоджених дій, зважаючи на реалії буття і свідомість різних соціальних груп» [1, с. 14].

Толерантність з соціальної точки зору розуміється як поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур, форм самовираження та самовиявлення людської особистості, це активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. З психологічної точки зору, толерантність – це осмислене допущення суб’єктом будь-чого, з чим він не згоден; це добровільне стримування вчинення перепон засудженому «Іншому» при умові, що у суб’єкта є можливість вчинити йому опір, є можливість зашкодити вільному самовираженню «Іншого». Толерантність залишається моральною «межею» формування досвіду взаємодії та взаємовпливу людей. Дана цінність, як правило, не реалізу ється повною мірою в повсякденному спілкуванні, яке встановлює деяку норму терпимості. Закономірно, що роль толерантності зростає в перехідні періоди в розвит ку суспільства, коли постає необхідність досягнення суспільної злагоди. Толерантність означає своєрідну дієву установку, а не пасивність, навіть можливо, зусилля для досягнення злагоди. Досягнення толерантності вимагає особливої обережності при врахуванні позицій «Я» і «не Я».

Список використаних джерел:

1.              Буева Л. П. Утверждая гуманистическую сущность социализма / Л. П. Буева // Полит. обра зование . – 1989. – № 4. – С. 10–17.

2.              Философия любви . Ч. 2: Антология любви / сост . А. А. Ивин . – М.: Политиздат , 1990. –– 605 с.

3.              Швачко О. В. Толерантність як психолого-соціальний феномен / О. В. Швачко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 2. – С. 154–170.

4.              Della Fave L. R. The Meek shall not inherit the Earth / L. R. Della Fave // Amerikan Sociologikal Review . – 1980. – 45. – № 6. – Р. 955–971.