К. пед. н. Прокоп І. А., к. філос. н. Бобак М. І., Бобак Г. Р.

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет

імені І. Я. Горбачевського МОЗ України»

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

 

Процес глобалізації, високі темпи розвитку економічних зв’язків між країнами, вихід на новий рівень сучасної медичної науки і міжнародного співробітництва у сфері медичних технологій, розширення участі в проектах міжнародних організацій і співтовариств обумовлюють вивчення іноземних мов як інструменту професійної діяльності, володіння яким в сучасних умовах є важливим показником рівня кваліфікації фахівця-медика, і одночасно одним із істотних чинників забезпечення його професійної кар’єри.

Вивчення досвіду мовної підготовки студентів медичних вузів показало, що, як правило, освітній процес будується на основі ідей, представлених у педагогічних і психологічних дослідженнях: виявлення психологічних механізмів навчання іноземної мови (В. Артьомов , Б. Бєляєв, Б. Бенедиктов , І. Зимня), відносини в системі «мова – мова – діяльність» (Н. Баришніков , Г. Браун, Я. Коломинський , О. Леонтьєв, Т. Ушакова ), взаємозв’язок між когнітивними процесами і вивченням іноземної мови (І. Зимня, Л. Мілованова ).

Вагомий внесок у визначення понять «професійної компетенції» та сутності компетентнісного підходу до навчання зробили дослідники В. Безпалько, І. Бех , О.  Бондаревська , О.  Глузман О.  Дубасенюк , Л. Захарова, І.  Зязюн , Н. Лобанова, В. Луговий, Н.  Ничкало , А. Маркова, О.  Овчарук , Н. Петровська, В. Соколова. Методологічні та теоретичні аспекти формування професійної компетентності знайшли відображення у роботах, Е. Зеєра , В. Краєвського , Л. Петровської, Г. Селевко та ін.

Аналіз наведених досліджень показав, що дискурсивна компетентність є тим основним чинником, який об’єднує у функціональну систему особистісні та суб’єктні характеристики індивіда, що вивчає іноземну мову. Поняття «дискурсивна компетентність» розглядається у співвідношенні з такими категоріями, як «компетентність» і «компетенція», «комунікативна компетентність», «дискурс» тощо.

Якість формування дискурсивної компетентності майбутніх медичних працівників забезпечується лише при дотриманні комплексу педагогічних умов, які включають змістовно-цільові умови (проектування змісту іншомовної освіти на основі врахування професійних завдань); умови, які забезпечують розвиток освітньої активності (цілеспрямованість педагогічного процесу, постійна зміна характеру діяльності, опора на особистий досвід студентів, врахування їх індивідуальних особливостей, активізація сприйняття, формування активної самостійної позиції); організаційно-методичні умови (використання комплексу інтерактивних технологій навчання, суб’єктно-орієнтована організація навчальних занять); рефлексивні умови (регулярність, систематичність і своєчасність контролю, об’єктивність оцінки, рівень професійної компетентності педагога), мотиваційно-ціннісні умови (опора на індивідуальну мотивацію до вивчення іноземної мови).

Опитування студентів нашого університету показало, що переважна більшість усвідомлює значення культури ділового спілкування у професійній діяльності фахівця, а в меті навчання вбачає подолання труднощів, пов’язаних з комунікацією у професійному середовищі, як-от: недостатнє знання медичної термінології; труднощі у діловому спілкуванні з іноземними колегами; незнання тонкощів ділового спілкування; необхідність висловлювати свої думки «строгою», «сухою» мовою, використовуючи певні синтаксичні звороти.

Дискурсивна компетентність як компонент комунікативної компетентності являє собою здатність побудови цілісних, логічно пов’язаних висловлювань з використанням різних функціональних стилів в усній і письмовій мові; передбачає вибір лінгвістичних засобів залежно від типу висловлювання. Володіння дискурсивною компетентністю спеціалістом медичного профілю допомагає йому вибирати і використовувати адекватні мовні форми і засоби залежно від мети і ситуації спілкування, від соціальної ролі учасників комунікації, тобто від того, хто є партнером по спілкуванню.

Навчання професійному дискурсу є успішним якщо враховуються не лише лінгвістичні, але й дидактичні чинники. Останні передбачають таку організацію навчальної діяльності, що дає змогу максимально оптимізувати розумову активність студентів шляхом використання різних форм роботи залежно від навчальних завдань, забезпечує активну участь кожного студента у навчальному процесі та надає йому можливість використовувати особистий досвід, брати на себе відповідальність за планування, реалізацію планів і результати навчання, висловлювати власні думки щодо поставленої проблеми і давати оцінку. У цьому аспекті мова йде про умови, які забезпечують розвиток освітньої активності, а саме: опора студентів на особистий досвід, врахування їх індивідуальних особливостей, активізація сприйняття, формування активної самостійної позиції.

З метою формування дискурсивної компетентності як здатності до іншомовного професійного спілкуванню доцільно: а) знайомити студентів з міжкультурними особливостями вербальної та невербальної поведінки в конкретних ділових ситуаціях (у рольових і ділових іграх; в проблемних комунікативних ситуаціях; при аналізі автентичних мовних аудіо- і відеоматеріалів); б) формувати дискурсивні стратегії на основі професійних концептів, властивих діловій культурі та етиці країни, мову якої вивчають (на основі стереотипних ситуацій спілкування), розширюючи світогляд студентів і залучаючи їх до розуміння іншої ментальності; в) практикувати мовні вміння в типових ситуаціях ділового спілкування (наприклад, встановлення особистих контактів, написання ділових листів, бесіди по телефону, проведення зустрічей, переговорів і т. д., що вимагають знання стратегій комунікативного розгортання ситуацій на когнітивному і емоційному рівні; е) формувати професійну інтерактивну компетенцію через пізнання світу професійного спілкування та його правил, розвитку способів ідентифікації та породження мовних моделей у різноманітних ситуаціях ділового співробітництва.

Зміст навчальних занять має сприяти розвитку інтелектуального потенціалу студента, забезпечувати розвиток його мислення (наприклад, наочно-дійового, наочно-образного та абстрактного мислення ); формувати уміння приймати оптимальне рішення або варіативні рішення в складній ситуації; розвивати навички обробляти інформацію (наприклад, на основі використання систем обробки даних, інформаційно-пошукових систем, баз даних). Зміст навчального матеріалу має відповідати вимозі забезпечення інтерактивного діалогу.

Формування навичок «вільного» іншомовного професійного спілкування вимагає постійної зміни характеру діяльності студентів впродовж практичного заняття з іноземної мови. У цьому аспекті вагомим є використання комплексу інтерактивних технологій навчання (мозковий штурм, дискусія, прес-конференція, суперечка-діалог, навчальні дебати), які спрямовані на організацію продуктивної роботи в групі, співпрацю студентів і викладача, узгодження інтересів та ін.

Для виявлення рівня сформованості дискурсивної компетентності викладачам іноземної мови варто використовувати як традиційні, так і інноваційні засоби навчання ( портфоліо , презентації, проблемні комунікативні ситуації, рольові ігри, мовленнєве моделювання професійного спілкування тощо), які забезпечують регулярність, систематичність та своєчасність контролю знань студентів, об’єктивність і повноту оцінки результатів навчання.

Реалізація проаналізованих у статті педагогічних умов формування дискурсивної компетенції майбутнього медичного працівника в практиці фахової освіти полягає в цілісному вивченні цілей, відборі змісту, організації освітнього процесу з урахуванням специфіки іншомовної професійної комунікації, виборі освітніх технологій, спрямованих на формування діалогу, узгодженості дій учасників освітнього процесу, об’єктивній і всебічній оцінці результатів.