Логістична система – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається з підсистем і має розвинуті внутрішньо-системні зв’язки та зв’язки з зовнішнім середовищем. Метою функціонування логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці і в потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами. Реалізація мети логістичної системи можлива у випадку виконання в її межах відповідних логістичних функцій, які притаманні відповідним її елементам.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні функціональні зв’язки і відносини. Внутрішньо-системні зв’язки міцніші, ніж зв’язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, тому що відображають характер та напряму руху фінансових, матеріальних, інформаційних потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга. Крім елементів, логістична система як і будь-яка система має свої властивості. В теорії систем існує чотири властивості якими повинен володіти об’єкт, щоб він вважався системою: цілісність; наявність зв’язків між елементами системи та зовнішнім середовищем; організація у вигляді зменшення ентропії системи в порівняні з ентропією елементів цієї системи; наявність інтеграційних якостей у системі, які не властиві жодному з її елементів [6]. Окрім зазначених властивостей багато науковців основними властивостями системи вважають: ієрархічність, складність, структурованість. Однак слід зазначити, що особливості управління фінансовими потоками в логістичній системі як різновиду економічної системи визначають її специфічні властивості:

-       унікальність – невизначеність та непередбачуваність поведінка в певних умовах під впливом зовнішнього середовища;

-       рухливість – мінливість параметрів логістичної системи в результаті впливу зовнішнього середовища;

-       інноваційність – притаманність логістичній системі внутрішнього середовища яке сприятиме постійному вдосконаленню логістичної системи і підвищенню її інноваційної властивості;

-       адаптивність – здатність системи змінювати свою структуру та прилаштовуватися під впливом зовнішнього середовища до нових завдань;

-       оптимальність – прийняття оптимальних рішень в межах логістичної системи, що дозволяють зберегти стійкість та поліпшити можливість вибору оптимального рішення;

-       еквіфінальність – здатність логістичної системи досягати необхідного стану незалежно від початкових умов, що визначено виключно параметрами даної системи;

-       каузальність – наявність у логістичної системи причинно-наслідкових зв’язків між елементами підсистем та системи в цілому.

Поряд з властивостями, сучасні науковці [3–5] звертають увагу на існуванні двох рівнів логістики: 1) мікрологістика , що досліджує проблеми управління фінансовими, інформаційними та матеріальними потоками на внутрішньозаводському рівні, та 2) макрологістика , що розглядає глобальні проблеми управління фінансовими, інформаційними та матеріальними потоками. А тому макрологістичні системи включають управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб’єктів господарювання, необмежених у територіальному розташуванні, мікрологістичні системи охоплюють внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об’єднаних на корпоративних засадах системи. З такою позицією доцільно погодитись так як уся логістична діяльність промислових підприємств визначається інформаційною взаємодією основних підсистем на мікрорівні та обумовлена взаємозв’язками на макрорівні.

Окремі українські дослідники зазначають [3], що якщо в межах логістичної системи інтегруються функції постачання, виробництва, збуту, розподілу і транспортування, споживання та ринку, система має назву макрологістичної , але при цьому можна уявити сфери і функції мікрологістики . Вони полягають у наступному: 1) виробництво-планування виробничих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства, контроль за якістю праці; 2) переробка вантажів, що транспортуються, 3) управління запасами, переміщення, зв’язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів; 4) вивчення ринку, організація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення; споживання-проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Однак, в умовах постійного зростання інформаційного потоку, складності обліку та контролю фінансових операцій, диференційованості логістичних каналів руху потоків товарно-матеріальних ресурсів, розвитку концепції управління якістю специфіка ресурсопотоків промислового підприємства вимагає його розгляду з позиції формування ним логістичної системи та вироблення єдиного систематизованого підходу до управління її фінансовими потоками.

У цьому напряму важливим є розгляд логістичної системи промислового підприємства з точки зору функціональних підсистем, архітектура яких має відображати підсистеми на макро- , мікрорівнях та специфічні властивості, що притаманні лише логістичним системам. Разом з цим, взаємодія фінансових, інформаційних, матеріальних потоків має враховувати те, що найважливішими підсистемами макросередовища є підсистеми постачання та збуту, в межах яких відбувається генерування фінансових потоків, що рухаються по всій логістичній системі промислового підприємства.

Перша підсистема відповідає за логістичний зв’язок з об’єктами макросередовища та характеризується безпосереднім взаємозв’язком промислового підприємства з представниками логістичної інфраструктури в процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. В межах даної підсистеми управління фінансовими потоками повинна бути направлена на оптимізацію економічних ресурсів промислового підприємства, включати інструменти інформаційної та фінансової логістики по взаємодії обох середовищ.

Друга підсистема відповідає за сукупність операцій з управління зовнішніми та внутрішніми логістичними потоками та об’єднує всі види потенціалів підприємства, процедури збору, обробки аналізу, збереження та розподілу логістичної інформації. Крім цього, в межах даної підсистеми функціонування промислового підприємства у вигляді логістичної системи має бути спрямоване на дотримання критеріїв ефективності, економічності за витратами, достатності за обсягами, надійності та своєчасності за джерелами інформації та оперативності в передачі. В мажах цієї підсистеми управління фінансовими потоками доцільно здійснювати за підтримки єдиної автоматизованої системи управління.

Третя підсистема передбачає здійснення прямого впливу на внутрішні ресурси промислового підприємства. Тому в даному випадку важливим є здійснення інформаційного обміну з іншими підсистемами та елементами зовнішнього середовища. В межах даної підсистеми доцільним є планування руху фінансових потоків на основі визначення потреб у ресурсах.

Четверта підсистема інтерпретує дані, що надходять від інших підсистем мікросередовища та елементів зовнішнього середовища підприємства. В межах даної підсистеми вони обробляються та розподіляються у формі документів, регістрів, звітності різного роду, які призначені для внутрішнього та зовнішнього користування.

Рух фінансових, інформаційних, матеріальних потоків по перерахованих підсистемах логістичної системи промислового підприємства забезпечується на основі здійснення логістичних операцій, які є діями або подіями, що утворюють тісні взаємозв’язки між зазначеними підсистемами. При цьому утворюються зони, в яких концентрація зазначених потоків досягає максимуму. Це точки перетину логістичних потоків. Найбільш ефективними управлінські дії є саме в точках перетину, де одне управлінське рішення може вирішувати зміну параметрів одночасно декількох логістичних потоків. Тому поєднання запропонованого складу підсистем логістичної системи промислового підприємства на макро- та мікрорівнях дозволить визначити зазначені точки перетину логістичних потоків та забезпечить прийняття ефективних управлінських рішень у напряму управління фінансовими потоками.

Таким чином, розробка концепції управління фінансовими потоками в логістичних системах промислових підприємств має базуватися на специфічних властивостях логістичної системи, враховувати управлінські функції логістики, відображати відповідні функціональні підсистеми логістичної системи.

Список використаних джерел:

1.              Азаренкова Г. М. Моделі та методи аналізу фінансових потоків / Г. М. Азаренкова . – Х . : Гриф, 2005. – 119 с.

2.              Єрмошкіна О. В. Управління фінансовими потоками промислових підприємств: теорія, практика, перспективи: монографія / О. В. Єрмошкіна . – Донецьк: Національний гірничий університет, 2009. – 479 с.

3.              Кальченко А. Г. Логістика: підручник / А. Г. Кальченко. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 284 с.

4.              Логистика : учеб . пособ. / Б. А. Аникин и др.; под ред. Б. А. Аникина , Т. А. Родкиной . – М.: ТК Велби ; Проспект, 2008. – 408 с.

5.              Логістика: навч . посіб . / [ О. М Тридід , Г. М. Азаренкова , С. В. Мішина , І. І. Борисенко ] . – К.: Знанння , 2008. – 566 с.

6.              Спицнадель В. Н. Основы системного анализа : учеб . пособ. / В. Н. Спицнадель . – СПб .: Бизнесс-пресса , 2000. – 326 с.

7.              Бондаренко О. С. Формування логістичних систем на промислових підприємствах / О. С. Бондаренко // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: зб. наук. праць; Луцький національний університет. – Луцьк, 2010. – Вип. 7 (26). – Ч. 4. – С. 82–91.