Моїсеєнко В. О.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

 

Сутністю стратегічного макроекономічного планування є визначення основних пріоритетів розвитку національної економіки, головну роль у реалізації яких відіграє держава. Основними такими пріоритетами для національної економіки є модернізація виробництва, зміна структури економіки, підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів, впровадження новітніх технологій, стримування інфляції, зміцнення національної валюти, скорочення безробіття, розвиток соціальної сфери тощо. Вирішуватись ці проблеми мають за допомогою державної регуляторної політики, яка спрямовується на забезпечення умов сталого економічного зростання та вдосконалення механізмів державного управління. Під державною регуляторною політикою розуміють постійний та послідовний курс органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямований на впровадження оптимального державного управління в економічній та соціальній сферах.

Важливість ефективної регуляторної політики неможливо переоцінити, тому серед найважливіших проблем суспільного розвитку України є становлення та розвиток ефективної державної влади як необхідного компоненту трансформації суспільства на засадах ринкової економіки. Програмою економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» визначено, що для побудови сучасної, стійкої, відкритої та конкурентоспроможної економіки, формування професійної системи державного управління і, як наслідок – підвищення добробуту українських громадян, необхідним є «підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади», що й визначено п’ятим напрямком стратегічних перетворень вказаної Програми.

В Україні державна регуляторна політика функціонує на основі Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що прийнятий у 2004 році. Згідно Закону, регуляторна діяльність повинна здійснюватись на основі наступних принципів: гуманізму, демократизму, законності, науковості, необхідності, передбачуваності, справедливості, ефективності, послідовності, прозорості та простоти. Слід відмітити, що у своїх основних формалізованих положеннях регуляторна політика в Україні відповідає кращим сучасним світовим практикам державного регулювання, в той же час дотримання вимог Закону органами виконавчої влади та місцевого самоврядування залишається низьким.

Так, наприклад, одним з напрямків державної регуляції є створення державою сприятливого інвестиційного клімату та розкриття інноваційного потенціалу економіки. Ефективне державне регулювання повинно сприяти спрощенню організації та здешевленню ведення підприємницької діяльності. Однак, ці регуляції залишаються обтяжливими як щодо часу, так і щодо їх вартості, характеризуються високою корупційною складовою. Міжнародні рейтинги України, що висвітлюють легкість ведення бізнесу в країні, економічну свободу, інвестиційний клімат, поширення корупції за останній час невпинно погіршуються, що віддзеркалює оцінку якості регуляторного клімату в Україні. Це свідчить про недотримання принципу ефективності регуляторної політики. Неефективність діючої системи виконання регуляторної політики доводиться також незалежними оцінками та офіційними даними Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Так, наприклад, протягом 2010 року центральними та місцевими органами виконавчої влади розроблено та подано на погодження до Держпідприємництва та його територіальних органів 2071 проект регуляторного акта, що більш ніж удвічі перевищує кількість запланованих до розробки. Слід зазначити, що у 2010 році при розробці майже 40 % проектів регуляторних актів центральними органами виконавчої влади було порушено принцип передбачуваності регуляторної політики. А саме, розробку 642 проектів регуляторних актів на момент подання на погодження до Держпідприємництва не було передбачено планами регуляторної діяльності відповідних органів влади. На вимогу Держпідприємництва за зазначеними міністерствами та відомствами провадилось коригування відповідних планів, але 372 проекти регуляторних актів (або 23,3 %) так і не були включені до відповідних планів. Це підтверджує недотримання органами виконавчої влади при підготовці проектів регуляторних актів вимог національного законодавства.

Недотримання вимог Закону починаючи з 2004 року має хронічний характер. Проте слід відмітити, що в основному оцінка виконання вимог регуляторної політики в Україні здійснюється щодо формальних процедур оприлюднення проектів регуляторних актів та інших документів, що вимагаються законодавством. Між тим, ключовою складовою регуляторної політики в світі є кількісний аналіз впливу проекту на рішення, так званий «cost- benefit analysis » – аналіз вигод та витрат. І в цій частині Україна, незважаючи на дев’ятирічний досвід впровадження Закону про регуляторну політику, відверто відстає не лише від розвинених країн світу, але навіть й від інших країн, які розпочали регуляторну реформу набагато пізніше за Україну.

Ситуація з дотриманням вимог законодавства України про регуляторну політику в рамках адміністративної реформи (ліквідації Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та передачі функцій у сфері реалізації державної регуляторної політики до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України), на жаль, не стає більш прогнозованою та керованою внаслідок наявності ознак конфлікту інтересів у діяльності Міністерства при виконанні ним функцій у сфері реалізації державної регуляторної політики.

Неналежне виконання вимог регуляторної політики і відсутність економічно обґрунтованих кількісних розрахунків аналізу регулятивного впливу суттєво обмежує можливості реформування економіки України і є на сьогодні гальмом стратегічних перетворень.