К. е. н. Макаренко С. М. * , к. т. н. Олійник Н. М. **
* Херсонський державний університет, Україна;
** Херсонський національний технічний університет, Україна
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ
На сьогодні науковцями розроблено низку методик оцінки рівня розвитку регіонів, які вирізняються критеріями оцінки, набором показників тощо. Найчастіше використовуються такі методи оцінювання: параметричні – за системою локальних показників – параметри стану, нормативні, плановані, прогнозовані тощо; інтегральні – з урахуванням сумісності та взаємодоповнюваності окремих показників в отриманні загального кінцевого результату; за коефіцієнтами, за показниками питомої ваги і значущості, що враховують значущість окремих показників у загальному результаті; рейтингова оцінка (за методом суми місць або зробленого «внеску» в розвиток) [1].
Практика показує, що при проведенні аналізу соціально-економічного розвитку вкрай важливо обґрунтувати застосування конкретних показників і способів їх розрахунку. Разом з тим необхідно враховувати, що найбільшої глибини аналізу можна досягти при конструюванні ієрархічної системи індикаторів, використовуючи відповідні інтегральні показники.
Успішна оцінка неможлива без конкретизації індикаторів – орієнтуючих економічних показників, вимірників, які дозволяють певною мірою передбачити напрямок майбутнього розвитку економічних процесів [1].
На наш погляд, одним з цікавих і досить простих методів оцінювання соціально-економічного розвитку регіонів на основі інтегральних показників є метод ранжування бальної або рейтингової оцінки, що отримав широке поширення в зарубіжній і вітчизняній практиці аналітичних регіональних досліджень. На даний час в Україні зазначений метод, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року № 650 (із змінами та доповненнями) використовується при оцінці результатів діяльності Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій [3].
На першому етапі оцінка проводиться в розрізі кожного регіону за кожним напрямом шляхом порівняння досягнутого рівня показника оцінки та його динаміки за кілька років, що передують звітному періоду. На другому етапі рейтингова оцінка здійснюється на основі підрахунку відносних відхилень показників кожного регіону від найкращих значень за регіонами за відповідний період за формулою:
, (1)
де R j – сума рейтингових оцінок конкретного регіону за кожним з показників, що характеризують окремий напрямок соціально-економічного розвитку; X ij – значення i -го показника j -го регіону; X max – максимальне значення i -го показника; X min – мінімальне значення i -го показника.
Перша частина формули використовується для оцінки показників, підвищення яких має позитивне значення (наприклад, приріст виробництва, прямих іноземних інвестицій), друга частина – для оцінки показників, підвищення яких має негативний ефект (наприклад, приріст заборгованості із виплати заробітної плати).
Потім визначається середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок конкретного регіону за всіма показниками, що характеризують окремий напрям діяльності. Далі визначається середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок конкретного регіону за усіма напрямами його діяльності.
Найкращим вважається регіон, середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок якого має найнижче значення.
Так, за підсумками рейтингової оцінки результатів діяльності усіх регіонів (без урахування міст Києва та Севастополя) за І півріччя 2013 року [ 2 ] перші п`ять місць посіли відповідно Київська (1 місце), Автономна Республіка Крим (2), Рівненська (3), Одеська (4) та Миколаївська (5) області. П’ять останніх місць зайняли Луганська (21 місце), Закарпатська (22), Херсонська (23), Львівська (24) та Сумська (25) області.
Разом з тим, при апробації вказаної методики та самостійному проведенні вищевказаних розрахунків, було встановлено, що при визначенні місць регіонів ( без урахування міст Києва та Севастополя) за напрямком «Захист прав дитини» допущені помилки при визначенні загального місця кожного регіону. Так, у п’ятірку лідерів повинні були входити Дніпропетровська (1 місце проти 1), Запорізька (2 проти 2), Київська (3 проти 4), Рівненська (4 проти 5) та Харківська (5 проти 3) області. Натомість п’ятірку аутсайдерів повинні були скласти відповідно Луганська (25 проти 20), Сумська (24 проти 24), Херсонська (23 проти 21), Вінницька (22 проти 25) та Волинська (21 проти 22) області.
Незважаючи, що фактично п’ятірка лідерів і аутсайдерів не змінилися внаслідок допущених помилок за напрямком «Захист прав дитини», проте відбулася суттєва зміна лідерів та аутсайдерів відповідно до загальних інтегральних розрахунків, а саме: до п’ятірки лідерів повинні були входити Київська (1 місце проти 1), Рівненська (2 проти 3), Одеська (3 проти 4), АР Крим (4 проти 2) та Чернівецька (5 проти 6) області. Натомість п’ятірку аутсайдерів повинні були скласти відповідно Херсонська (25 проти 23), Сумська (24 проти 25), Львівська (23 проти 24), Луганська (22 проти 21) та Закарпатська (21 проти 22) області.
Проведені розрахунки підтверджують, що вказана методика включає не лише недоліки, пов’язані з визначеним механізмом розрахунків, а й недоліки із самим переліком запропонованих показників оцінки. Так, загальна кількість показників дорівнює 81 найменуванню за 10 напрямами аналізу. Разом з тим деякі із наведених показників не використовується під час розрахунку рейтингової оцінки взагалі чи по відношенню лише до м. Києва та м. Севастополя. Одночасно спостерігається тенденція, що при оцінці результатів діяльності регіонів за звітний період використовуються матеріали попередніх періодів чи оперативні дані, які суттєво викривляють результати оцінки сучасного стану справ у даній місцевості.
Також можемо констатувати той факт, що наявність широкого кола показників при проведенні оцінки може призвести до зменшення питомої ваги найбільш впливових факторів, збільшити вірогідність похибки при оцінці та прогнозуванні і направити центральні та місцеві органи влади на впровадження комплексу заходів по покращенню значень несуттєвих для регіонів показників. Враховуючи зазначене, для проведення достовірної оцінки соціально-економічного розвитку необхідно визначити вплив кожного із запропонованих показників на загальний результативний показник, за яким умовно можна виявити стан справ в країні взагалі та в окремому регіоні зокрема, та перевірити наявність мультиколінеарності між показниками. Для цього пропонуємо використати формулу для обчислення коефіцієнтів парної кореляції. Результативним показником, який найкраще характеризує рівень економічного та соціального розвитку країни, будемо вважати валовий внутрішній (регіональний) продукт в розрахунку на одну особу.
Використання зазначеної методики дозволить визначити ключеві показники, які найбільше впливають на рівень соціально-економічного розвитку країни взагалі та кожного окремого регіону зокрема, і дозволить органам влади забезпечити дієвий взаємоузгоджений розвиток економічної та соціальної сфери, підвищити якість життя населення.
Список використаних джерел:
1. Осовська Г. В. Проблеми соціально-економічного розвитку регіону / Г. В. Осовська, С. М. Рижук, А. І. Величук. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 342 с.
2. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року № 650 «Про запровадження проведення оцінки результатів діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua