Романець І. В.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Дослідження передумов створення бізнес-інкубатору як   ядра технологічного парку для удосконалення соціально-економічного розвитку Вінницької області

 

Для виходу підприємств України на сучасні світові ринки повноцінним учасником виробничо-комерційного процесу необхідно забезпечити розробку та впровадження успішних інноваційних рішень, передових, перспективних техніки та технологій. Для забезпечення конкурентоздатності української економіки необхідно забезпечити її перехід на вищі технологічні уклади, для чого необхідне існування інституту новаторських ідей та ініціатив.

Суттєві та практично моментальні вигоди можуть приносити і невеликі удосконалення існуючих технологій та товарів, але поява якісно нових технологій пов’язана з принципово новими фундаментальними розробками, і, як наслідок, новими прикладними розробками. Зрозуміло, що лише появи нових ідей та технологій недостатньо для повноцінного зародження нового технологічного укладу, для цього потрібне їх практичне застосування в технологічних ланцюгах домінуючого укладу [1].

Вкрай важливу роль в побудові нової економічної системи відіграють суспільні інституції. Саме система інститутів, головними з яких є держава, права власності, законодавство, фінанси, забезпечують, за умови правильної побудови та організації роботи, стабільний та інтенсивний економічний зріст, є не менш важливими, ніж природні чи капітальні ресурси.

В умовах розбудови економіки для забезпечення динамічного зростання особливо важливу роль повинні відігравати державні органи, як на загальнодержавному рівні для створення законодавчого забезпечення, розробки і впровадження відповідних механізмів фінансового, кредитного й інформаційного забезпечення, технологій та механізмів впровадження науково-технічних розробок у виробництво, так і на регіональному, приймаючи участь в ініціюванні та створенні об’єктів інноваційної інфраструктури, таких як технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, «бізнес-янголи» [2]. Основною рушійною силою для забезпечення технологічного прориву в успішних галузях та стійкості розвинутих галузей виступають об’єкти інноваційної інфраструктури, зокрема, технопарки, науково-дослідні центри та компанії, що зацікавлені у використанні розробок в діючих технологічних ланцюгах [3].

Особливість української моделі технологічних парків полягає в тому, що практично всі вони зосереджують свою увагу на проектах загальнодержавного значення, тих, які вкладаються у рамки переліку затверджених законодавчо пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки [4], тільки на такі проекти виділяється державне фінансування та розповсюджуються податкові та митні пільги. Більшість створених в Україні технологічних парків не мають в своїй основі такого потужного незаангажованого інструменту сприяння створенню та розвитку малого та середнього наукоємного підприємництва як бізнес-інкубатор.

Бізнес-інкубатор надає послуги по розвитку бізнесу для підприємців-початківців, стартап-команд чи компаній, а також передбачає подальший супровід бізнесу та залучення інвестицій в стартап компанії. Головним завданням бізнес-інкубатора є вирішення проблем суб'єктів малого підприємництва, що виникають на етапі становлення бізнесу: організація робочого простору, отримання кваліфікованого інформаційного та консультаційного супроводу; а також допомога починаючим і перспективним командам учених і підприємців у доопрацюванні комерційної ідеї до готового продукту, отримання інвестицій, пошуку стратегічних партнерів і клієнтів.

Мета бізнес-інкубатора – пошук, відбір та комерціалізація нових технологій. Ми вважаємо, що не слід обмежувати сфер його діяльності виключно напрямками науки, що провадяться в університеті чи науково-дослідному інституті, який виступає його співзасновником, ключовим учасником чи офіційним партнером (форми участі можуть бути різноманітні).

Загалом в процесі діяльності бізнес-інкубатора очікується досягнення синергічного ефекту для вирішення різних соціально-економічних задач регіону за рахунок створення умов для симбіозу науковців, винахідників із бізнесом за допомогою державних органів влади.

Умовно всі задачі, що вирішуються бізнес-інкубатором, можна розділити на три групи:

Перша група задач пов’язана з організацією підтримки підприємців-початківців: інформаційна, консультаційна підтримка організації власної справи та ведення бізнесу; пошук фінансових та комерційних партнерів для нового бізнесу тощо.

Друга група задач пов’язана із створенням умов для успішної комерціалізації нових наукових розробок та рішень: забезпечення умов для розвитку прикладної науки; удосконалення існуючої та розробка нової техніки та технології; комерціалізація нових розробок та прикладних інноваційних рішень; допомога у доопрацюванні ідеї до стану готового продукту чи сервісу.

Третя група задач пов’язана із вирішенням соціально-економічних проблем громади: створення нових робочих місць; покращення структури зайнятості населення, збільшення зайнятості серед молоді з вищою освітою; збереження та забезпечення умов для використання та розвитку інтелектуального потенціалу громади; підготовка та підвищення кваліфікації кадрів у вузькоспеціалізованих галузях; забезпечення умов для залучення, реалізації та розвитку підприємницького потенціалу громади; підтримка розвитку малого та середнього бізнесу в сфері наукоємного підприємництва; сприяння покращенню екологічної ситуації в регіоні; забезпечення сприятливих можливостей для розвитку підприємництва в регіоні; забезпечення наповнення місцевого та загальнодержавного бюджетів за рахунок збільшення обсягу податків та зборів.

Кожен резидент бізнес-інкубатору безоплатно або на пільгових умовах отримує повний набір послуг, які дозволяють стартапу працювати як повноцінному бізнесу:

1.        Сервісні послуги: надання робочого простору; надання електронно-обчислювальної техніки та мережевого обладнання; надання телекомунікаційних послуг (Інтернет, телефонний зв'язок); надання офісної оргтехніки спільного використання; надання обладнання для презентацій; надання переговорних кімнат, конференц-залу для проведення різних семінарів, навчальних програм та презентацій; якісне повноцінне харчування; організація переговорів, тренінгів, семінарів, курсів підвищення кваліфікації; надання поштово-секретарських послуг.

2.        Консультаційні послуги: юридичні послуги, в т. ч. надання допомоги в реєстрації компанії, захист інтелектуальної власності, оформлення відносин з партнерами, клієнтами, співробітниками та інвесторами; послуги маркетолога, в т. ч. допомога у виборі стратегії компанії, цільової аудиторії, оцінці ринку, попиту та проведенні маркетингових досліджень; консультації в питаннях фінансування проектів, складання та аналізу бізнес-планів, стратегії розвитку компанії, отриманні грантів і субсидій, пошуку інвестора та підготовці інвестиційної пропозиції; бухгалтерське обслуговування проекту та здача податкової звітності.

3.        Підтримка бізнесу і просування: організація взаємодії із зацікавленими компаніями і просування розроблених продуктів і послуг; організація участі компанії в різних виставках, конкурсах, грантах, навчальних програмах; організація зустрічей з потенційними інвесторами, стратегічними партнерами і клієнтами; консультації та тренінги з підготовки презентацій; надання інформації за навчальним тренінгам і семінарам; підтримка в просуванні інформації про продукт і послуги компанії в ЗМІ.

Основні джерела прибутку для бізнес-інкубатора:

–    реалізація власної частки інкубатору в статутному фонді після приросту капіталу стартап компаній;

–    платні послуги для резидентів інкубатора і зовнішніх споживачів.

Головна особливість бізнес-інкубатора, яка відрізняє його від виробничо-комерційних підприємств, полягає в тому, що результатом його діяльності є не продукція (роботи, послуги), а незалежний підприємець, адаптований до умов ринкового середовища.

В процесі функціонування бізнес-інкубатора можливі такі ризики:

-        на перших етапах (як правило, до 3- х років, а, можливо, за оцінками вчених, і до 10-ти років) – відсутність власної прибутковості бізнес-інкубатору; високі ризики при реалізації інноваційних проектів, низька частка високоприбуткових, успішних інновацій серед реалізованих проектів;

-        протягом всього терміну функціонування: нестабільність політичного становища в країні; нестабільність інноваційного законодавства; відсутність вітчизняних успішно функціонуючих венчурних і seed-фондів (фондів підтримки підприємців-початківців і стартап-компаній ); відсутність достатньої кількості перспективних проектів для забезпечення беззбитковості.

Ми вважаємо, що слід позиціонувати бізнес-інкубатор як мультифункціональний , але перевагу слід надавати таким напрямкам як: підтримка розвитку малого наукоємного підприємництва, залучення молодих учених і винахідників у сфері високих технологій та перспективних напрямків сучасної науки і техніки для вирішення прикладних завдань, що затверджується Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки и техніки [4]; вирішення регіональних та мікрорегіональних задач ( екологізація та забезпечення енерго- та ресурсоефективності місцевої промисловості); забезпечення зайнятості жінок у офіційному бізнесі.

До головних передумов створення бізнес-інкубатору у Вінницькій області можна віднести: динамічний розвиток ІТ-галузі , зростаючі потреби ринку у фахівцях галузі та у високотехнологічній продукції; сучасні пріоритети розвитку промисловості знаходяться у сфері вдосконалення технологій та забезпечення енерго- та ресурсоефективності економіки; необхідність в нових техніко-економічних і маркетингових рішеннях для підвищення ефективності ведення бізнесу.

В соціально-економічних умовах, що склалися у Вінницькій області, ми вважаємо за необхідне створити мережу бізнес-інкубаторів: бізнес-інкубаторів як обласного значення, так і мікрорегіональних центрів підтримки малого та середнього підприємництва із спільним веб-сайтом та у співпраці з обласними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями. Вінницький обласний бізнес-інкубатор з огляду на близькість розташування двох університетів дослідницького типу (Вінницький національний технічний університет та Вінницький аграрний університет) та діючі науково-дослідні інститути має орієнтуватись на інноваційні наукоємні технології, які можуть мати як регіональне, так і загальнонаціональне значення і експортний потенціал, отже сформувати передумови для розбудови в подальшому технопарку на базі бізнес-інкубатора. Мікрорегіональні (районні, міжрайонні, транскордонні) бізнес-інкубатори повинні вирішувати задачі місцевого значення, притаманні кожній території (сільськогосподарське виробництво та переробка, біоземлеробство , мала енергетика, удосконалення технологій енергозабезпечення, утилізація відходів, комплексна та вторинна переробка сировини тощо).

Отже, реалізація програми по створенню мережі бізнес-інкубаторів у Вінницькій області в контексті реалізації сучасної регіональної політики інноваційного спрямування може суттєво покращити соціально-економічне становище у відсталих районах, в області в цілому і вирішити ряд соціально-економічних проблем мікрорегіонального та обласного значення.

 

Список використаних джерел:

1.              Рыбцев В. В. Переход к шестому технологическому укладу как механизм перехода к инновационному пути развития / В. В. Рыбцев // Креативная экономика . – 2011. – № 4 (52). – С. 3–8 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.creativeconomy.ru/articles/3388/

2.              Геєц В. М. Інноваційні перспективи України [Електронний ресурс] / В. М. Геєць , В. П. Семиноженко . – Х.: Константа, 2006. – 272 с. – Режим доступу: http://www.semynozhenko.net/content/files/innov.pdf

3.              Воронов Д. Г. Источники финансирования технопарков (на примере научных парков Великобритании ) [Електронний ресурс] / Д. Г. Воронов. – Режим доступу: http // http://www.miiris.ru/library/voronov.php

4.              Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки и техніки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2519-17