Смирнова Т. А., Голей Ю. М.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ

НА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

 

Інноваційна діяльність є одним із найважливіших факторів, що безпосередньо впливають на розвиток як окремих підприємств так і країни у цілому. В сучасних економічних умовах розвиток виробництва повинен базуватися цілком на різноманітних нововведеннях, так як конкурентоспроможність на світовому ринку все більше залежить від продукції, в основі якої лежать нові знання. На жаль, продукція українських підприємств не завжди може конкурувати із західними аналогами, тому що їй притаманна слабка інноваційна діяльність.

Високих результатів підприємства можуть досягти лише за систематичного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Завершальною ланкою і результатом інноваційного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте, конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології.

Основними етапами інноваційного процесу на підприємстві повинні бути:

-        генерація ідей щодо способів задоволення нових суспільних потреб;

-        розроблення задуму та попереднє оцінювання його ринкової привабливості;

-        аналіз інституційних умов реалізації задуму і супроводжувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостями підприємства;

-        конструкторське та технологічне розроблення нового товару;

-        планування та організація процесу виробництва нового товару;

-        комерційна реалізація новинки.

Ці етапи є сутністю інноваційної діяльності на підприємстві і обов’язкові для кожного суб’єкта ринку.

Метою державної інноваційної політики є формування у країні таких умов для діяльності господарюючих суб’єктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології та розширювати на цій основі свої ринки збуту.

В Україні інноваційна активність промислових підприємств знаходиться на рівні, який не досягає навіть мінімального значення серед європейських країн. Питома вага підприємств, що активно впроваджують інновації коливається у межах 11–18 % протягом 2005–2012 років, що є надзвичайно низьким показником у порівнянні із аналогічним показником у високорозвинених країнах – 60–70 %. Низька інноваційна активність промислових підприємств обумовлює невелику частку інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції.

Основним джерелом, яке забезпечує збільшення обсягу фінансових ресурсів інноваційної діяльності, є власні кошти підприємств, чого явно недостатньо. У 2012 р. близько 90 % підприємств здійснювали інновації за рахунок власних коштів, обсяг яких становив майже три чверті загального обсягу витрат.

Особливий дефіцит в Україні становлять стратегічні інвестори (промислові компанії), які зацікавлені в розвитку високотехнологічного виробництва і впровадженню передових форм організації виробництва, у розширенні експортного потенціалу країни. Важливим показником результативності вкладання фінансових коштів є обсяги інноваційної продукції.

За результатами дослідження виявлені фактори, які перешкоджають впровадженню інновацій на промислових підприємствах:

1.     Основні виробничі фонди знаходяться в незадовільному стані. Показники ефективності використання основних виробничих фондів знаходяться на досить низькому рівні. Неможливо випускати конкурентоспроможну продукцію на застарілому обладнанні.

  2. За останні роки відбувається погіршення показників ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства, наприклад – матеріалоємність продукції збільшується, а матеріаловіддача , навпаки, знижується. Матеріальні витрати займають найбільшу питому вагу у витратах підприємства.

3.     Відсутність мотивації персоналу щодо розробок інновацій.

4.     Недостатня зацікавленість менеджерів середньої та нижчої ланки в питанні впровадження інноваційних ідей робітників.

5.     Інноваційний менеджмент та культура виробництва на підприємствах також потребує удосконалення і спеціалізованого керівництва.

Для надання відчутного поштовху розвитку інноваційної політики в країні доцільно розробити і затвердити Верховною Радою стратегію інноваційного розвитку економіки України, так як така сфера економіки повинна бути під постійним державним контролем. Наступним кроком повинні бути виявлені національні пріоритети держави, галузі та регіональні програми, які мають сприяти соціально-економічному розвитку. Також, повинні впроваджуватися комплекси заходів, які б стимулювали як внутрішні ресурси держави так і іноземні інвестиції перш за все в інноваційну сферу.

Також, збільшення показників, пов’язаних з рівнем інноваційної продукції в Україні можливе за рахунок збереження та розвитку науково-технічного потенціалу країни, запровадження різноманітних ефективних механізмів стимулювання інвестицій у наукову та інноваційну сферу від банків і промислових підприємств, патентування за кордоном і збереження прав на інтелектуальну власність вітчизняними виробниками та вченими.

Отже, Україна повинна встигати за швидкоплинними тенденціями ринку та максимально пристосовуватися до потреб зовнішнього середовища шляхом постійної розробки та удосконалення різноманітних технологій виробництва. Таким чином Україна зможе вводити на ринок конкурентоздатну інноваційну продукцію.