Доброрез О. Г.

Кримська республіканська дирекція АБ « Укргазбанку »,

м. Сімферополь, Україна

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ СПІВРОБІТНИЦТВА

БАНКІВ ТА СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

У ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ

 

Кредитування з найдавніших часів є ризиковим видом діяльності. Кредитний ризик, що породжується даною діяльністю, та методи його мінімізації цікавлять як практиків, так і теоретиків. Про це свідчить велика кількість наукових публікацій, що з’явились останнім часом. Дослідження кредитних ризиків і методів управління ними знайшли своє відображення у наукових працях багатьох вітчизняних і закордонних науковців та практиків, зокрема: І.  Балабанова , А.  Бєлякова , І. Бланка, О.  Васюренка , Н. Версаль, І. Вишнякова, В. Вітлінського , І. Волошина, В. Галасюка , В. Гейця , І. Гуцала, М. Дмитренка, О. Євтуха , В. Єдронова , А. Єпіфанова, І. Івченко, С.  Кабушкіна , О. Кириченка, В.  Кочеткова , А. Мороза, Е.  Морсмана , О.  Пернарівського , Л. Примостки, М.  Савлука , І. Сала, Дж.  Сінкі , В.  Севрук , З.  Щибиволока .

Під кредитним ризиком, традиційно розуміють ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать до сплати за користування кредитом у терміни, визначені у кредитній угоді. Сучасна банківська практика сформувала різні системи запобіжних заходів щодо зменшення впливу кредитного ризику, серед яких є й страхування, що реалізується як через самострахування (формування та використання резерву банку на можливі втрати за кредитними операціями), так і пряме страхування (формування страхового фонду за участю страхових компаній).

У процесі управління кредитним ризиком застосовують такі види страхових послуг: страхування ризику неповернення кредиту; страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту банку (або іншому кредитору); страхування невчасної сплати позичальником відсотків за кредит; страхування споживчого кредиту; страхування комерційного кредиту (страхування векселів); страхування депозитів фізичних осіб; страхування депозитів юридичних осіб.

Зазначимо, що запроваджено Правила співробітництва банків та страховиків, які спрямовані на встановлення прозорих, недискримінаційних правил поведінки банків, страховиків, інших заінтересованих осіб в процесі надання банком кредитів, укладання та подальшого виконання позичальником та страховиком договорів страхування, за якими банк є вигодонабувачем , та визначає правила та механізми налагодження ефективної співпраці між банками та страховиками (Антимонопольний Комітет України надав дозвіл на узгоджені дії у вигляді укладання у редакції, доданій до заяви від 14 квітня 2011 року № 8-01/151-УД, строком на п’ять років). Слід зауважити, що п равила враховують загальні вимоги законодавства у сфері кредитування, страхування та захисту економічної конкуренції, а саме: законів України «Про страхування» від 07.03.1996 р., з наступними змінами та доповненнями, «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., з наступними змінам та доповненнями, «Про захист економічної конкуренції» 11.01.2001 р., з наступними змінами та доповненнями, «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р., з наступними змінами та доповненнями, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до правил б анки та страховики зобов’язуються уникати будь-яких узгоджених та координуючих дій (офіційна чи неофіційна домовленість, угода, рішення тощо), що обмежують конкуренцію між банками або між страховиками на відповідних ринках і за Законом України «Про захист економічної конкуренції» (стаття 6) кваліфікуються як антиконкурентні узгоджені дії, зокрема, щодо:

-         усунення з ринку або обмеження доступу на ринок кредитування та ринки послуг, які одержує особа, яка має намір отримати кредит або вже уклала кредитну угоду з банком, (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання (банків чи страховиків);

-         застосування різних умов до рівнозначних угод між банками та страховиками, які відповідають вимогам банку, що ставить окремих із них у невигідне становище в конкуренції;

-         укладення угод за умови прийняття страховиками додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

-         суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших страховиків на ринку без об’єктивно виправданих на те причин [1].

Серед вимоги до поведінки банків можна виокремити:

-         інформування банком страховиків (відкрите інформування страхових компаній про вимоги банку до страховиків, в т. ч. до Договорів страхування, які приймаються банком в якості забезпечення за кредитом та/або укладення яких є умовою надання (подальшого обслуговування) кредиту);

-         інформування банком позичальників (про можливість страхування в будь-якій страховій компанії, яка перевірена банком, відповідає вимогам банку та договори страхування якої відповідають цим вимогам та про перелік таких страхових компаній);

-         встановлення банком вимог до страховиків, серед яких, зокрема: кількісні (абсолютні) показники, зокрема, можуть стосуватись: а) певного розміру статутного фонду; б) певного обсягу зібраних страхових платежів (у абсолютних та відносних показниках) в цілому, за певний період або за видами страхування; в) певного розміру страхових резервів або власних коштів; г) досвіду здійснення страхової діяльності; д) наявності регіональних структурних підрозділів, філій, відділень, представництв, інших структурних підрозділів, в місцях розміщення структурних підрозділів банку.

В свою чергу, страховик при взаємодії з банком має дотримуватись наступних умов:

-         надавати банку вчасно і в повному обсязі достовірну інформацію;

-         дотримуватись умов відповідності страховика вимогам банку;

-         дотримуватись вимог договору про надання послуг страхового агента та інших договорів, укладених ним з банком, зокрема, сплачувати агентську винагороду згідно з укладеними договорами;

-         не стимулювати працівників банку за сприяння страховику в укладенні договорів страхування, окрім узгоджених з банком мотиваційних програм при виконанні банком функцій страхового агента;

-         укладати із страхувальником договори страхування, які відповідають умовам (типовим формам договорів), погодженим із банком;

-         здійснювати контроль за працівниками та посередниками страховика щодо дотримання вимог законодавства, умов співпраці з банком.

Необхідність дотримання цих правил визнають як банки, так і страхові компанії, про що свідчить приєднання до них досить потужних інституцій. Серед банків-учасників слід виокремити: ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ПАТ «БАНК ФОРУМ», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» в частині окремих бізнес-ліній, а саме: роздрібний бізнес, мікробізнес, ПАТ « УкрСиббанк », ПАТ АКБ «Укрсоцбанк», АТ «ФОРТУНА-БАНК». Страхові компанії – учасники Правил співробітництва банків та страховиків, пов’язаного з кредитуванням: ПуАТ СК «АХА Страхування», ПрАТ « АСКО-Донбас Північний», ПрАТ СК «БРОКБІЗНЕС», ПрАТ «Компанія страхування життя «БРОКБІЗНЕС», ПрАТ СК «БУСІН», ПрАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО», ПрАТ СК «Гарант-Система», ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», ЗАТ СК « Інгосстрах », ПрАТ Страховий дім «Європейський світ», ПрАТ СК « Кардіф », НАСК «ОРАНТА», ПрАТ СК «ПЗУ Україна», ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя», АТ «ПРОСТО-страхування», ПАТ СК «СКАЙД», ВАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ПрАТ СК «Універсальна», ПрАТ СК «УНІКА», ПрАТ СК «УНІКА Життя».

 

Список використаних джерел:

1.              Правила співробітництва банків та страховиків [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.uainsur.com/zakonodavstvo/pravila-spivpraci-bankiv/