К. філософ. н. Аксьонова В. І.

Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету, Україна

Актуалізація соц І ок омунікатив но го контексту національної гідності

 

Проблема соціокультурної динаміки охоплює к омунікатив н ий контекст національної ідеї, у зв’язку з глобалізаційними процесами, загостренням національних конфліктів; становленням політичної нації. Дух нації поступово стає властивістю патріотизму цивілізованого типу, чим давно привертає до себе увагу українських філософів. Але в останні десятиріччя її актуальність зросла ще більше, бо історичний суб’єкт творчо використовує етносоціальний статус філософсько-історичних та теоретико-методологічних засад як сутність буття. Г лобалізацію буття з’ясовує, зокрема, м етодологія екологічного імперативу. Єдність людини та природоохоронних аспектів (О. Базалук, Є. Борінштейн , Ю. Добролюбська , М. Кашуба, В. Лисий, В. Плавич , Є. Сулима, О. Халапсіс ) також перевіряє дух національного буття серед реалій екологічної доби (М. Кисельов). Розгляд національної гідності, як ознака характеру історичного етносу, показує сенс духовних інтенцій, що відтворюють самобутність і буття суспільства (П. Гнатенко), бо мета « постлюдини » заторкує «парадокси духа» (В. Іллін ), в аспекті тотальної еволюції соціокультурного контексту (М. Конох , В. Попков ).

Метафізика в наш час не є лише абстрактне співвідношення між національною ідеєю як «річчю-в-собі» та її соціокультурним усвідомленням (у трансцензусі ракурсів дихотомії «свій-інший» – їхня номіналістична домінанта, яку Е. Гуссерль визначив через монадологічне поняття «інтерсуб’єктивність», включає цілісну гармонію епістемології, природи, етносу та соціуму). Так, категорійний сенс Вічно сущого в індуктивній формі вже конкретизує можливість бачити сутність «у будь-якій волосинці (речі) і кровинці, щоб був «гроб» і «перст»... і є в тій кровинці частинка, яка до життя..., що допомагає лікареві лікувати: це її «дух» і «життєдайність», її піднесення та «вставання»..., що залишається в дітях» (В. Розанов). Метафізика історії номінує свободу і гідність людини, з її трансцендентним націєгенезом властивостей «над-Я» (у вигляді спільного та відмінного). До розуміння екзистенціалів Вічносущого залучаються постаті російської й української філософії (М. Бахтін « Рабле і Гоголь»), щоб номінувати дух «сміхової культури». Тоді національне мислення на Сході та Заході розвивається за створеними у постнекласично-метафізичному відгалуженні штучними правилами інтелектуальної гри, через виявлення так званого громадського суб’єкта як об’єкту висміювання: проімперських нормативів. Гідність носія державної ідеї навіть альтернативне суспільство зумовлює поважати українську ідею, яку патріотична еліта використовує виокремивши підходи М. Гоголя, Т. Шевченка та І. Франка. Шляхетна гідність має призначення та розуміння універсального осмислення її аксіологічного сенсу. Іншою прикметою метафізичного пізнання є вибір шляхетної критики націократичного міфологізму – імітація втілення духу козакофільства корифеїв, або половинчасте висвітлення проблем націєтворення та елітоутворення .

Метафізичний вимір самоідентифікації українського етносу на рубежі ХХ–ХХІ ст. потребує ретельного вивчення культури міжнаціонального спілкування на Україні: переконує в перспективності онтологізації патріотичного осмислення власного «Я-буття», адже становище шляхетних однодумців – як творча запорука також української ідеї, що відтворює дух «шляхетного типу комунікації держави, етносу та особистості» (В. Воронкова ).

«Тут – національне буття» виявляє правомірність не стільки стереотипів « націософії », а скільки відтворення підвалин «цивілізованої козацької нації», що протистоїть націоналізму (цинізму або нігілізму), носіями якого у нашому дослідженні виступає «малоросійська еліта», яка захищає свої амбітні плани «перелицьовування минулого досвіду», завдяки націонал-егоїзму чи регіональному відчуженню, не розуміючи, що жодні шляхетні наміри не зможуть негайно подолати « малоросійсько-меншовартісне » існування.

Неодмінною умовою появи політичної нації є достатня зрілість громадського сприйняття українського націоналістичного руху, що діє часто-густо попри намірам класичного ядра духовної еліти тієї автохтонної нації, навколо етноніму якої йде становлення нової соціокультурної спільноти. Термінами «клас» чи «нація» не можна маніпулювати за логікою софістики, бо вони в загальновживаному сенсі належать різним духовним сутностям.

«Свобода громадського націєтворення » – це є основна умова відтворення поваги до якогось вільного підйому у відносинах Хазяїна (уособлення статусу носіїв шляхетності) і Раба (плебейство). Але Хазяїн не може просто спокусити свободою слова Раба (він не хоче свободи, а лише – помсти), вони до неї не готові, бо мають завойовувати не тільки права, а й обов’язки, як носії духу громадської спільноти. Свобода Духу – нове явище, яке було «вироком» так званому «адміністративному соціалізму», та кризовому антирадянському соціуму. Тому, на відміну від всіх інших, Хазяїн, уособлення духу родини, – навіть держави, не випадково, хоче створити лояльність звичайних громадян не тільки до гідності суб’єктів влади чи до будь-яких її ланок, але до вільного духу всієї соборної України, тобто громадської поваги до її конституційних засад.

Тим самим затверджується історична здатність продукувати істинне знання про предмет цивілізованого патріотизму. Об’єктивність метафізики історії проявляється в тому, що основою виступає етносоціальна реальність, на яку спрямована пізнавальна активність духу істини з метою її шляхетного розуміння. Суб’єктивність – в тому, що міфологічне знання несе на собі реальний відбиток часу екзистенції за доби відмови від духу «бунту мас», як особових якостей «батьків нації». Результати дослідження показують, що «метафізичний контекст феномену етнонаціональної гідності» має стати постійно діючим «громадським барометром» для працівників державних та громадських організацій, для визначення рівня громадянської відповідальності особистості, вдосконалення етносоціальних правил цивілізованої суспільної життєдіяльності. Така модель може бути використаною для започаткування подальших досліджень інших аспектів цієї важливої проблеми.