Ведмеденко Д. В.

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, Україна

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧИТЕЛЯ В   УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

 

У наш час вимоги, які ставляться до будь-якої форми суспільної діяльності, незмінно пов'язують з культурою, тому що її високий рівень – необхідна умова ефективності будь-якої праці, а тим більш педагогічної. Тому зростання педагогічної майстерності вчителя, рівня його культури, мислення, світогляду зажди було й буде актуальною проблемою.

Сучасна соціально-економічна ситуація характеризується тим, що багато областей людської діяльності, у тому числі й освіта, стрімко розвиваються за рахунок упровадження різноманітних інновацій. Людині в цій ситуації треба бути не тільки виконавцем у їх здійсненні, але й безпосереднім творцем інноваційних процесів.

Таким чином, перед сучасною школою постає проблема формування вчителя – новатора як носія інноваційної культури. Ми спробували розглянути специфіку трансформації інноваційної культури вчителя в умовах інформаційного суспільства через огляд самого поняття "інноваційна культура".

Винятково важливим бачиться те, що нині поняття «інноваційна культура» починає розглядатися на рівні особистості. Дослідження попередніх десятиліть засвідчують зацікавленість вчених інноваційною культурою, як формою організаційної культури, яка забезпечує пріоритетні напрямки освіти ХХІ століття, завдяки інноваційному вирішенню завдань.

Поняття "інноваційна культура вчителя" до цього часу є не достатньо вивченим. Воно розглядалося такими науковцями, як: Кларін М.В., Колеснікова Л.Ф., Турченко В.М., Борисова Л.Г., Ніколаєв А.І., Фокін В.М., Постряков А.А. та ін.

Інноваційна культура – це знання, уміння й досвід цілеспрямованої підготовки комплексного впровадження та освоєння нового в різних галузях людської життєдіяльності при збереженні в інноваційній системі динамічної єдності старого, сучасного й нового; іншими словами, – це вільне творіння нового з дотриманням принципу спадкоємності.

Інноваційна культура особистості багато в чому залежить і від рівня розвитку її творчих здібностей. Тут потрібно відзначити, що існують як мінімум три основні підходи до проблеми творчих здібностей.

Перший підхід. У рамках цього підходу вважається, що головну роль у детермінації творчої активності відіграють мотиви, цінності, особисті риси.

Другий підхід. Творча здібність (креативність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту. У більш "м'якому варіанті" ця теорія свідчить, що між рівнем інтелекту й рівнем креативності є незначна кореляція.

Третій підхід. Високий рівень розвитку інтелекту припускає високий рівень творчих – здібностей.

Підвищення інноваційної культури особистості передбачає формування умінь і навичок подолання всякого роду перешкод, які можуть виникнути на шляху продуктивного інноваційного мислення.

Серед таких перешкод потрібно назвати наступні: конформізм – бажання бути схожим на інших людей; людина боїться виказати незвичайні ідеї через боязнь виглядати смішно або не дуже розумно; цензура (перш за все і особливо – внутрішня, або занадто висока самокритичність); люди, які бояться власних ідей, як правило, не бувають новаторами; необхідна якась рівновага між обдарованістю й самокритичністю, бо дуже прискіплива самооцінка може призвести до творчого тупика; страх; боязнь невдачі також сковує уяву й ініціативу; ригідність; утрудненість в зміні способів діяльності в нестандартних умовах; прагнення знайти розв'язання нової задачі негайно; надмірно висока мотивація часто сприяє ухваленню неадекватних, помилкових рішень.

Висновки. Таким чином, стає зрозумілим, що одним із пріоритетних напрямків розвитку інформаційного суспільства є трансформація інноваційної культури особистості.

Така особистість інноваційного типу повинна мати усвідомлення необхідності соціальних змін, бути готовою до ефективного життя в умовах перетворень та зміни сталих соціальних стереотипів, переорієнтації системи мотивації, стимулів.

Отже, інноваційна культура вчителя – це професійне явище, початковою базою якого є загальнокультурні (соціокультурні) якості особистості: духовність, громадянськість, ерудиція. Вони залежать від розвитку особистісних якостей педагога, рівня розвитку його творчих здібностей.
На основі теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що феномен "культура" багатозначний і характеризується складністю та багатовимірністю . Серед великої кількості визначень поняття "культура" можна виділити такі основні положення: суть культури – гуманістична, людинотворча , яка полягає в конкретизації загальнолюдських цінностей щодо кожної людини; продуктом й одночасно творцем культури є людина; головне джерело культури – діяльність людини; культура вбирає в себе способи й результати діяльності людини.

Перш за все інноваційну культуру слід було б представити як явище професійне, оскільки саме професіонали, в якій би галузі вони не діяли, вносять нове в різні сфери суспільного життя – сфери праці, побуту, відпочинку, пізнання й спілкування.

Головне завдання, яке – стоїть перед системою управління освітою, створення комплексу соціально-економічних й організаційно-педагогічних умов, що дозволяють розкрити величезний потенціал соціальної енергії кожного конкретного педагога, а отже, і творчий потенціал саморозвитку кожного вихованця, школяра.