К. е. н. Красняк О. П.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ІНТЕГРАЦІЇ ТА НАПРЯМКИ ПОГЛИБЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 

Одним з основних завдань розвитку агропромислового комплексу будь-якої країни є забезпечення стабільного постачання населення високоякісними предметами споживання, зокрема основними продуктами харчування, у відповідності до науково – обґрунтованих норм формування потужного експортного потенціалу цих продуктів на основі раціонального використання природного ресурсного потенціалу з урахуванням попиту і пропозиції на них, що складається на вітчизняному, світовому, регіональних ринках продовольчих товарів та інших факторів.

Цілями інтеграції виступають:

-       економія на масштабах, яка є закономірним наслідком спеціалізації виробництва та, як результат, збільшення його обсягів, підвищення ефективності та зменшення витрат на одиницю продукції;

-       розширення фізичних обсягів ринків, можливостей збуту товарів та підвищення потенціалу виробничої діяльності підприємств;

-       безперешкодний вільний рух товарів, що дозволяє знижувати непродуктивні трансакційні витрати, які зумовлюються виходом економічної діяльності за межі національних територій;

-       створення для країн та суб’єктів підприємницької діяльності додаткових конкурентних переваг у регіональному та світовому масштабах, особливо зважаючи на загострення змагань щодо темпів економічного розвитку, боротьбу за сфери економічного та політичного впливу між окремими країнами та міждержавними утвореннями;

-       створення сприятливих умов соціально-політичного розвитку, забезпечення національних інтересів, гарантування безпеки для країн в геостратегічному контексті;

-       сприяння структурній перебудові економіки, що є особливо важливим для країн з перехідною економікою;

-       підвищення рівня добробуту населення через приєднання до більшого та ефективнішого ринкового простору. Міжнародну економічну інтеграцію можна розглядати і як відносини, і як процес. Економічна інтеграція як відносини представляє свободу поведінки суб’єктів економічної діяльності, не утиснення їхніх інтересів на світовому, регіональних та національних ринках, відсутність дискримінації іноземних партнерів на ринках будь-якої з інтегрованих національних економік. Тобто держави повинні керуватись у своїй міжнародній економічній діяльності концепцією відкритої економіки, принципом фритредерства (вільної торгівлі).

Агропромислова інтеграція є об’єктивно закономірним процесом, і є синтезом сільського господарства і промисловості, що ґрунтується на сукупності виробничих взаємовідносин. Успішне функціонування агарного ринку потребує активізації процесу пошуку найбільш раціональних форм інтеграції виробників сільськогосподарської сировини і переробних підприємств.

Протягом останнього часу сільськогосподарські підприємства України працюють в складних економічних умовах, що викликані порушенням паритету цін між продукцією сільського господарства та інших галузей, недостатнім забезпеченням висококваліфікованими спеціалістами, недосконалістю податкового законодавства та державної аграрної політики. Більшість науковців вбачає виходом із кризи – інтеграцію, яка повинна базуватися на об’єднанні системи економічних інтересів кожного її суб’єкта та групи як єдиного економічного механізму. Таким чином, за рахунок об’єднання інтересів підприємств-учасників забезпечується реалізація повного циклу розширеного виробництва як у сфері власного виробництва так і в сфері створення і регенерації платоспроможного попиту. Об’єктивна необхідність інтегрування – знизити ризик, що викликаний самим агропромисловим виробництвом, його кліматичними умовами, територіальним розміщенням, стійкістю ринку та конкурентоспроможністю продукції.

Економічною передумовою сільськогосподарської інтеграції є корінні зміни у сфері матеріального виробництва. Це знаходить своє відображення в індустріалізації, концентрації, спеціалізації і інтенсифікації виробництва.

Сучасний стан агропромислової інтеграції характеризується специфічними умовами. З одного боку, сільське господарство самостійно вже не може забезпечувати умови власного відтворення, тому що розвиток цієї галузі залежить від промисловості, яка постачає виробникам засоби праці. З іншого – роль самого сільського господарства для переробних підприємств є дуже значною, адже вироблена ним продукція надходить як сировина в різні галузі промисловості. На сьогодні ще не повністю переробні підприємства розуміють свою залежність від виробників сировини, тому вертикальна інтеграція не набуває подальшого розвитку, хоча її переваги є беззаперечними. Загострюється проблема узгодження інтересів сільськогосподарських товаровиробників і суб’єктів підприємницької діяльності.

Аграрна реформа, яка поставила собі за мету здійснення структурної перебудови, реконструкції відносин власності і форм господарювання в аграрному секторі країни, передбачає відродження принципів інтеграції. Саме через інтеграцію повинні втілюватись в економіку втрачені елементи підприємництва і ринкових механізмів. Тобто, майбутнє за крупно масштабним виробництвам, пріоритетність якого визначається спеціалізацією, концентрацією виробництва, інтеграцією з партнерами ринку. Серед факторів, що формують взаємовигідні економічні відносини товаровиробників з переробними, обслуговуючими, торговельними та іншими структурами провідне місце належить саме інтеграційним процесам, що дасть можливість усуненню розбалансованості між сільським господарством і промисловістю, а звідси поєднання виробництва, зберігання, переробки та реалізації готової продукції та її якості, поглиблення спеціалізації господарства, зменшення ризику в умовах конкурентної боротьби.

До загального економічного інтересу, участі в одержанні високого кінцевого результату об’єктивно спрямовуються зусилля кожної господарської системи, що зумовлюється правомірним розподілом очікуваних наслідків. Тільки спільна, чітко скоординована на кінцевий результат робота різних за функціональними видами діяльності підприємств і організацій може забезпечити високу економічну ефективність виробництва кінцевого продукту.

Розвиток інтеграційних процесів є досить радикальним шляхом виходу агропромислового виробництва з кризового стану, формування ринкового середовища в аграрній сфері, поєднання економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників і підприємств промислової переробки.

Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що інтеграція виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки належить до важливих соціально-економічних процесів, спрямованих на розвиток продуктивних сил суспільства і є важливим чинником підвищення ефективності аграрного сектора економіки України. В основі розвитку інтеграційних процесів знаходяться економічні інтереси учасників у спільній діяльності. Об’єднання матеріальних, грошових, трудових ресурсів завжди сприяло нарощування синергетичного ефекту.