К. е. н. Радіонова О. М.

Харківський національний університет міського господарства

імені О. М. Бекетова , Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ

СФЕРИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

 

В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, відбувається ринкова економічна трансформація. Її змістом є перетворення командно-адміністративної системи на сучасну ринкову (змішану) систему, яка базується на сполученні різних механізмів координації поведінки економічних агентів: ринкового механізму, державного та корпоративного регулювання.

. П ерехідна економіка України за своїм типом є реформаторсько-еволюційною («реформа» від лат. reformo – перетворення, зміна, перебудова чого-небудь, що проводиться переважно законодавчим шляхом) .

Ринкова трансформація соціально-економічної системи прямо впливає на трансформаційні процеси у сфері зайнятості. Розвиваючи далі цю гіпотезу, будемо враховувати декілька принципово важливих методологічних моментів.

По-перше, з огляду на масштаби соціально-економічних перетворень слід розрізняти внутрішньосистемну і міжсистемну трансформацію економіки і відповідно зайнятості.

Внутрішньосистемна трансформація економіки охоплює перетворення, які спрямовані на модернізацію, вдосконалення існуючих господарських відносин і форм, але не виходять за межі певної економічної системи. Внутрішньосистемна трансформація зайнятості тоді означає адаптацію існуючих видів, форм і способів включення працездатного населення до сукупної робочої сили до змінюваних умов економічного розвитку без заміни самої системи зайнятості.

Міжсистемна трансформація економіки передбачає перетворення, які приводять до становлення нового господарського устрою суспільства на якісно новій основі і неможлива без радикальної заміни конституючих елементів існуючої системи, передусім прав власності й координуючого механізму. Міжсистемні зміни у зайнятості відповідно завбачають перехід до нової системи соціально-трудових відносин, де основним регулятором стає не державне управління, а ринок праці і конкуренція, та кардинальну реструктуризацію зайнятості. Не випадково Д. Чистилін пов’язує міжсистемні перетворення з украй нерівноважним станом економіки та суспільства, визначаючи процес трансформації як кризу, насамперед інституціональну, а потім – економічну.

По-друге, процеси трансформації зайнятості відбуваються під впливом певних чинників – екзогенних та ендогенних.

До внутрішніх (ендогенних) ми відносимо: зміни у відносинах власності, розподілі капіталу, правовій системі, культурі та інші, що спричинили формування національного ринку робочої сили, створення інституту найму праці, заснованого на приватній власності, розвиток підприємництва і самозайнятості населення, появу |появлялося| офіційно визнаного безробіття. Для трудових стосунків характерною стає нестабільність і нестійкість, іманентно властива ринку.

Зовнішніми чинниками трансформації зайнятості є: глобалізація, інтеграція, діяльність міжнародних організацій тощо. На розвиток трудових відносин значний вплив справляє діяльність Міжнародної організації праці (МОП). Глобалізація та технічний прогрес сприяють зростанню мобільності робочої сили, виникненню нових форм зайнятості (дистанційної, телероботи ), підвищенню попиту на висококваліфіковану робочу силу, особливо з боку транснаціональних компаній, які швидко посилюють свій вплив на світову економіку та формують світогосподарські зв’язки і моделі економічного розвитку.

По-третє, трансформація системи зайнятості може здійснюватися через адаптаційні або біфуркаційні механізми.

Адаптаційні трансформаційні механізми передбачають такий характер змін у системі зайнятості, який дозволяє зберегти її цілісність, пристосуватися до впливу зовнішнього середовища без утрати принципових відмінних ознак. Оскільки природа системи зайнятості різко не змінюється, можна певним чином передбачити шляхи її подальшого розвитку. Основним інструментом змін у системі зайнятості є її реформування за участю держави.

Біфуркаційні механізми передбачають утрату принципових відмінних ознак і перехід системи зайнятості в нову якість. Такі механізми значно прискорюють процес розвитку економічної системи, породжують максимальну варіативність станів, невизначеність, необоротність та передбачуваність майбутнього. На думку сучасних дослідників, біфуркаційні механізми є більш ефективними порівняно з адаптаційними, тому що створюють майже ідеальні умови для розвитку суспільства та дають змогу різко прискорювати його темпи.

По-четверте, трансформаційні процеси у сфері зайнятості розгортаються у всіх її підсистемах і на всіх рівнях, тобто стосуються національної, регіональної та міської економіки. Вони можуть мати певну специфіку і різні темпи здійснення в регіонах, відбивати різні підходи до управління рухом робочої сили на мікрорівні (у фірмах), однак загальний (загальнонаціональний) вектор розвитку зберігається.

Сучасна трансформація зайнятості поєднує структурні, функціональні та організаційні перетворення своїх підсистем і компонентів, а саме: видів, сфер і форм зайнятості.

Активну роль у всіх економічних процесах відіграє держава. Від обгрунтованості та послідовності реформ, які вона здійснює, безпосередньо залежать темпи та глибина ринкової економічної трансформації.