К. т. н. Качуровський В. Є.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК ЗАГАЛЬНОНАУКОВА МЕТОДОЛОГІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Новим прогресивним підходом, новою філософією управління інформаційними, фінансовими, матеріальними, кадровими та енергетичними потоками в регіонах є логістичний підхід, застосування якого орієнтується на мінімізацію сукупних витрат підприємств і організацій регіону при максимальному задоволенні попиту споживачів.

Автором досліджується узагальнена система теоретичних підходів, щодо поняття «регіональна логістична система» та обґрунтування основних напрямків застосування логістичного підходу в регіональному управлінні.

Концепція логістики сформувалась у наприкінці 70-х років минулого століття. Країни з розвинутою економікою першими відчули високий потенціал логістики і проголосили логістику «новою філософією управління», «невивченим континентом економіки», «третім (поряд з менеджментом та маркетингом) важелем» її оптимізації. Це стало наслідком того, що логістика ставить завдання пошуку відповіді на виклики ринку з мінімальними витратами. Отже, логістика набуває важливого значення при прийнятті рішень у різних сферах діяльності.

Більшість авторів розглядає логістику як окрему науку, що виділилася з теорії управління (менеджменту). Але при цьому робиться акцент на прагматичний бік логістики, який зводиться здебільшого до управління рухом різних потоків. Для нас найбільший інтерес представляють ті підходи, які визнають логістику теоретичним базисом для здійснення управлінських процесів з приводу планування, організації та контролю проходження матеріального, фінансового, кадрового, інформаційного та інших потоків в різних економічних системах.

Варто зауважити, що в працях багатьох науковців вказується на тісний зв'язок логістики та маркетингу. Хоча й відмічається, що вхідна інформація про попит для системи маркетингу не є прийнятною для системи логістики. Так, ефективний контроль вимагає інформації про кольори, моделі тощо. Зі зростанням тарифів транспорту загального користування скорочуються радіуси багатотоннажних поставок сировини і матеріалів та готової продукції. В результаті маркетинг став виконувати функції визначення цілей і шляхів їх досягнення, в той час як логістика – функцій організації, виконання і контролю. Отже, логістика дає можливість суб'єктам управління формувати ефективну стратегію щодо забезпечення конкурентних переваг на основі зосередження на конкретних споживачах, ринках готової продукції.

В сучасних умовах зростає актуальність формування регіональної логістики як окремого напряму логістики – науки з управління різними потоками на регіональному рівні, що формують регіональні логістичні системи (РЛС).

Регіональні логістичні системи – це складні відкриті економічні системи, які складаються із взаємодіючих між собою та зовнішнім середовищем підсистем, що забезпечують процес функціонування господарських зв’язків галузей та підприємств регіону у регіональних логістичних ланцюгах, формування яких спрямоване на досягнення соціально-економічних цілей розвитку регіону на основі оптимізації економічних потоків.

Регіональний логістичний ланцюг – це множина ланок РЛС, по якій проходять товарні, фінансові, інформаційні та інші потоки від постачальника до споживача. Відповідно вивчення динаміки і залежності один від одного потоків в економіці регіону дозволяє оптимально організовувати та реалізовувати на практиці основний ланцюг в системі «ресурси – виробництво – споживання» регіону.

З позицій загальної теорії управління, РЛС доцільно розглядати в контексті взаємодії об’єкта та суб’єкта логістичного управління. Об’єктом РЛС є сукупність матеріальних, транспортних, фінансових, трудових та інформаційних потоків регіону, що формують регіональні логістичні ланцюги.

Суб'єктом РЛС, зазвичай, виступають регіональні органи влади. Діяльність органів влади загалом має бути спрямована на стимулювання розвитку РЛС, забезпечення всіх етапів відтворювального процесу в регіоні за допомогою створення умов для взаємодії підприємств у регіональних логістичних ланцюгах.

Регіональна логістична система включає в себе дії необхідні з позицій споживача, виробника, постачальника та інших учасників логістичного процесу, що забезпечують ефективні відносини, між ними, та визначають ефективне функціонування економіки регіону.       

Розглянемо основні логістичні дії в РЛС. Безумовно, головна увага в РЛС звертається на фізичне переміщення, або потік товарів. А саме переміщення вимагає вибору та використання певних способів перевезення та відповідних видів транспорту.

Другий вид діяльності – зберігання – зв’язаний з кількістю, розміром, типом і місцеположенням і іншими питаннями, пов’язаними із запасом. Рішення, що приймаються в процесі перевезення, безпосередньо зачіпають запас. Так, повільний і менш надійний спосіб перевезення, зазвичай, вимагає великого запасу. В регіонах є можливість зменшити загальні логістичні витрати та переміщення і зберігання шляхом формування транспортно-логістичних (товаророзподільчих) центрів.

Передбачення попиту ґрунтується на знаннях регіональних ринків і обробці даних методами статистики для отримання прогнозу.

Після прогнозу, оцінки запасу та витрат на виконання замовлення може бути визначена кількість одиниць продукції, яка гарантує задоволення потреби ринку. Тому інтеграція в РЛС функцій планування виробництва є обов ’ язковою.

Основним доказом для включення закупівлі в РЛС як виду діяльності є те, що існують прямі зв'язки між витратами на перевезення і географічним місцеположенням (відстанню) сировини та компонентів, придбаних для виробничої необхідності компаніями.

Зміна в місцеположенні може змінити час, а також зв'язки між підприємствами і ринками, або між пунктами постачання і підприємствами. Такі зміни впливають на тарифи перевезення та ставки обслуговування, на обслуговування споживача, вимоги щодо розмірів запасу тощо.

Орієнтація на споживача суттєва для регіональної логістики. Тому що рішення щодо запасу, перевезення, складування торкаються якості обслуговування споживача.

Як складові регіональної логістики можуть розглядатися й інші дії (підтримання рівня запасів в регіоні, використання відходів тощо).

  В РЛС важливу роль відіграють фінансові потоки. Фінансовий потік регіону являє собою сукупність потоків доходів або витрат всіх суб’єктів регіональної економічної системи. Основними складовими в структурі регіонального фінансового потоку є фінансовий потік підприємств нефінансового сектора регіональної економіки, фінансових підприємств і організацій, фізичних осіб, місцевих бюджетів та державного бюджету.

Для управління фінансовим потоком регіону використовується система оціночних показників. Вона дає можливість досліджувати фактичний перерозподіл фінансових потоків у регіональній економіці за інституціональними секторами з відображенням динаміки фінансових потоків кожного із секторів економіки, а також прогнозувати очікувані зміни в перерозподілі регіональних фінансових потоків, що визначають поточний і перспективний стан економіки регіону.

Головною умовою формування ефективного управління регіональними фінансовими потоками є економічна самостійність регіону (в поєднанні з економічною самостійністю його підприємств). Для забезпечення економічної самостійності регіонів у них необхідно сформувати пучки (кластери) взаємопов'язаних галузей спеціалізації.

Важливим напрямом застосування логістики на регіональному рівні є її використання в управління потоковими процесами у регіональних індустріальних кластерах .

Основним мотивом використання концепції логістики в регіональному управлінні є її здатність забезпечити інтегративний підхід до діяльності підприємств і організацій регіону, зокрема в регіональних індустріальних кластерах.