К. т. н. Джур О. Є., Данілова К. О.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

Інвестиційні та інноваційні пріоритети діяльності економічних суб’єктів Промисловості

 

Україна продовжує свій шлях розвитку у напрямку побудови сильної та сучасної європейської демократичної держави з потужною економікою для забезпечення гідного життя кожного громадянина. Даний стратегічний напрямок керівні органи держави закріпили в різних нормативних актах України, таких як Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 рр.) «Шляхом європейської інтеграції», Державна цільова економічна програма «Стратегія розвитку інноваційної інфраструктури України на 2009–2013 рр., Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Саме Й. Шумпетер перший вчений, що ввів у науковий обіг поняття «інновація» у своїй праці [1] обґрунтовано доказав, що ця категорія є основою економічного розвитку, яка на мікрорівні забезпечує отримання прибутку і реалізується завдяки активній участі в інноваційному процесі, а на макрорівні впливає на загальний економічний ріст. Законодавства більшості країн світу приділили достатньо уваги юридичному тлумаченню цього поняття та процесів і об’єктів, що його супроводжують. Так, згідно українського законодавства, «інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери». Інноваційна діяльність розглядається як різновид інвестиційної діяльності і «спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг» [2].

Пріоритетність тих чи інших напрямків суб’єктів соціально-економічної системи України на даному етапі розвитку нашої держави вимагає вирішення завдання конкурентоспроможності як на макро так і на мікрорівні для запобігання впливу на національну економіку негативних зовнішніх чинників, побудову стійкої, відкритої економіки, здатної забезпечити гідне життя сучасним українцям. Промисловий сектор традиційно є локомотивом економіки України, де накопичений значний трудовий потенціал і найкраще може бути реалізована підприємницька ініціатива. І це дійсно так, оскільки у 2012 р. створенням і використанням передових технологій та об’єктів права інтелектуальної власності, а також використанням раціоналізаторських пропозицій займалися 2283 підприємства і організації України, майже 2/3 яких – промислові підприємства [3]. Структура розподілу використаних передових технологій у 2012 р. за видами технологій та терміном впровадження свідчить, що найбільша кількість передових технологій була використана в сфері зв’язку та управління (4217), далі – в сфері виробництва, обробки та складання (3789), проектуванні та інжинірингу (2093), в сфері охорона здоров’я (1258). Недостатньо висока кількість використаних передових технологій в сфері апаратури автоматизованого спостереження і/чи контролю (839), в сфері виробничих інформаційних систем (317), автоматизованого транспортування матеріалів і деталей, здійснення автоматизованих вантажно-розвантажувальних операцій (268), в сфері інтегрованого управління та контролю (217), нанотехнологій (54) свідчить про недостатній рівень застосування передових технологій, які характеризують високотехнологічність економіки в цілому. Подібні тенденції негативно впливають на ефективність роботи системи управління підприємств та на їх кінцеві показники діяльності, умови праці персоналу підприємств, ефективність ведення конкурентної боротьби, можливість створювати конкурентні підприємницькі структури із закордонними контрагентами.

Аналіз операційних витрат з реалізованої продукції промисловості (робіт, послуг) свідчить про значну частину в них матеріальних витрат (64 %), невисокий рівень амортизації (3,4 %), витрат на оплату праці (8,1), відрахувань на соціальні заходи (3,2 %), інші операційні витрати (7,5 %). Подібна структура також вказує на не конкурентоспроможність заробітної плати працівників промисловості України і відповідно на їх рівень життя, зношеність основних виробничих фондів промислових підприємств та недостатність і не значимість амортизаційних відрахувань, як внутрішнього джерела прибутку для подальшого розвитку.

Інноваційна економіка робить ставку не на виробництво інновацій, а на їх впровадження у виробництво. Це звужує проблему до темпів науково-технічного прогресу виробництва. Досвід багатьох країн показує, що нам сьогодні необхідно свідомо будувати відразу вищий щабель інноваційної економіки – економіку знань. У сучасних умовах інноваційний тип розвитку економіки України стає головною вимогою і необхідністю.

Серед головних інноваційно-інвестиційних пріоритетів діяльності сучасних економічних суб’єктів промисловості слід віднести залучення інвестицій для поліпшення технологій, обладнання, засобів та принципів управління; державна програма що передбачає ліберальні правила підтримки оновлення виробництва, створення підприємницьких структур як національного так і багатонаціонального характеру, що будуть ефективно реалізовувати перспективні інноваційні проекти.

 

Список використаних джерел:

1.              Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер : пер. с англ. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.

2.              Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1088.5.0

3.              Створення та використання передових технологій та об’єктів права інтелектуальної власності на підприємствах України у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua