К. е. н. Маслій Н. Д., Валецька К. І.

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА СТРУКТУРИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО   РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

 

Ефективне управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку передбачає здійснення певної фінансової політики, критичною складовою якої є пошук достатніх обсягів фінансових ресурсів. Поряд з цим, становище у сфері фінансового забезпечення відображається не лише результуючим показником, а й структурними, кожен з яких також має кількісну і якісну характеристику. Багатоплановість та багаторівневий характер процесу формування фінансових ресурсів інноваційного розвитку обумовлюють і багаторівневість дослідження цього процесу.

Стосовно фінансових ресурсів у нашому дослідженні розуміється сукупність коштів держави, нерезидентів, підприємницьких структур, населення, що можуть бути спрямовані як на впровадження досягнень НТП, так і на саму розробку новітніх технологій, тобто включати всі складові системи інноваційного розвитку. У кінцевому результаті йдеться про стан і структуру інвестиційного ресурсу України як вирішального чинника довгострокового економічного зростання [4; 5].

У відповідь на існування феномена інновацій ринковим середовищем створено цілий ряд різнорідних форм їх фінансового забезпечення на різних етапах їх використання. Тому повинні бути проаналізовані властивості всіх елементів фінансового механізму економіки з тим, щоб дійти висновків про найкращий спосіб їх використання для цілей інноваційного розвитку.

Структура системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки безпосередньо детермінується структурою інноваційної системи економіки, типом економічного розвитку, інституційними властивостями економічної системи тощо. Джерела та механізми фінансування таких елементів інноваційної системи, як освіта, дослідницький сектор та виробництво певним чином відрізняються між собою. Неоднаковим є й механізм фінансового забезпечення новаторів та імітаторів. У процесі переходу від створення до визнання нової технології, її широкого вжитку й до завершення її життєвого циклу ці етапи можуть різнитися за термінами в часі. Поряд з цим на різних етапах життєвого циклу технологій змінюються форми їх фінансового забезпечення.

Системне узагальнення проблемної ситуації, яка дасть відповідь на питання, яким повинен бути механізм реалізації нової моделі фінансового забезпечення інноваційної економіки, неможливий без задіяння критеріїв і стимулів, що містяться у сфері фінансового ринку країни, зокрема вітчизняного ринку цінних паперів. Тут важливо враховувати, що існуюча вже сьогодні інфраструктура ринку дозволяє обслуговувати в декілька раз вищі торгівельні обороти. Тому проблема підвищення ефективності роботи вітчизняного фондового ринку полягає не стільки в запровадженні організаційних чи структуроутворюючих заходів, скільки в залученні на ринок додаткових фінансових ресурсів, в тому числі з тіньового сектору економіки, капіталів, вивезених за кордон.

В умовах дефіциту довгих та дешевих інвестиційних ресурсів на зовнішні ринки звертаються не лише підприємства реального сектору економіки України, а й комерційні банки: Укрсоцбанк, УкрСиббанк, ПриватБанк, Аваль. Таким чином, очевидно, що українські банки не лише виступають андеррайтерами, а й самі користуються можливістю залучити додаткові кошти за рахунок джерел іноземного походження [1]. З однієї сторони, цей факт можна розцінити як інтеграцію фінансової системи країни в єдину світову. При цьому підкреслити, що факти незадовільного рівня фінансового забезпечення вітчизняної економіки є не виокремленням ситуації з макроекономічного контексту, а суттю існуючого стану.

Проте НБУ постійно удосконалює механізм рефінансування комерційних банків України через розширення переліку інвестиційних активів, що можуть прийматися центральним банком в якості кредитної застави. Але цих заходів недостатньо для подальшого розвитку вітчизняної фінансової системи, а стосовно предмету нашого дослідження, – підтримки пріоритетних галузей економіки, інноваційно орієнтованих підприємств.

Оцінка фінансового потенціалу вітчизняної банківської системи за останні роки дозволяє стверджувати, що протягом тривалого періоду в банківській сфері відбувалися складні процеси трансформації, зміни вектора її економічного розвитку від фінансового зростання до зворотного.

В той же час зміни у структурі ресурсів свідчать про пошук шляхів забезпечення стійкості банківської діяльності, визначеної політикою НБУ, і разом з тим – про поступове підвищення здатності банків залучати депозити і кредити. Банківська система України відновлює необхідний рівень виконання функції основного посередника між заощадженнями населення та інвестиціями в інноваційні заходи.

Досліджуючи роль та місце банків у фінансовому забезпеченні інноваційного розвитку, слід враховувати наявність цілого ряду регіональних особливостей. Рейтинг регіонів України за часткою кредитування банками свідчить, що Київ, Харків, Дніпропетровськ посідають лідируючі позиції тоді як Івано-Франківська область стабільно займає останнє місце [2]. На територіальну розосередженість банків впливає ряд факторів, серед яких можна виділити наступні: площа території, чисельність населення, обсяг внутрішнього регіонального продукту, обсяг доходів населення, кількість діючих суб’єктів господарювання, середній рівень заробітної плати, інвестиційний рейтинг, рівень розвитку фінансових установ, рівень диверсифікації виробництва, зростання обсягів інвестицій тощо.

Проведене дослідження діяльності банків показало, що протягом 2004–2009 р.р. рівень фінансування інноваційного розвитку економіки України визначався фінансовою стійкістю банківської системи. Проте враховуючи кризові явища, в 2010–2013 фінансування через банківські установи в інноваційний розвиток значно знизилось.

В той же час можна зробити висновок, що стабільність національної банківської системи є необхідною, але недостатньою умовою для забезпечення ефективних умов інноваційного зростання, ресурсний потенціал вітчизняного фінансового ринку також є вагомим джерелом вирішення проблем інноваційного розвитку національної економіки.

 

Список використаних джерел:

1.       Власова І. Особливості фінансування інноваційної сфери в розвинутих країнах / І. Власова // Вісник КНТЕУ. – 2009. – № 1. – С. 36–46.

2.       Головінов О. М. Пріоритетні напрями розвитку і проблеми фінансування інноваційної діяльності [Електронний ресурс] / О. М. Головінов, А. І. Ковтун. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/64084.doc.htm

3.       Корінько М. Д. Інновації у діяльності суб’єктів господарювання / М. Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5 (95). – С. 149–153.

4.       Патон Б. Є. Наука – інноваціям / Б. Є. Патон // Наука та інновації. – 2008. – № 5. – С. 19–20.

5.       Рожко О. Д. Фінансово-кредитні важелі інноваційного розвитку України / О. Д. Рожко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 10. – С. 50.

6.        Фонд Ріната Ахметова виступає за державне фінансування інновацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/09/20/27292