К. т. н. Джур О. Є., Сидоренко Д. О.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

СТРАТЕГІЯ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

Історія ХХ ст. – початку ХХІ ст. надала економічній науці та окремим суспільствам багато прикладів успішних компаній, що активно розвивалися в динамічному навколишньому середовищі. Сучасні українські машинобудівні підприємства вирішують не тільки завдання ефективного функціонування та розвитку а й намагаються доказати свою корисність для суспільства.

Стратегія передбачає постановку цілей та розробку відповідної політики по їх досягненню. Оскільки стратегії сучасних підприємств часто змінюються у зв’язку із заходами по підвищенню конкурентоспроможності товарів та послуг, що виробляються, то її формулювання підпорядковується концепції «знати – могти – бажати – вміти – процвітати. За іншим визначенням стратегія – це сукупність основних напрямів діяльності і способів їх здійснення Так, Пітер Друкер зауважував, що існує вісім ключових сфер підприємства, для яких необхідно встановлювати цілі: ринкове положення; інновації; продуктивність; матеріальні і фінансові ресурси; прибутковість; робота і навчання менеджерів; робота рядового персоналу і відношення з ним; відповідальність перед суспільством [1].

Аналіз тенденцій, що склався на сучасному етапі розвитку економіки допоможе сформулювати заходи та принципи політики щодо формулювання ефективних стратегій машинобудівних підприємств.

Машинобудівний комплекс України забезпечує технічне оснащення, комплексну механізацію та автоматизацію процесів виробництва. В ньому зосереджено майже 15 % вартості основних засобів та понад 21 % загальної кількості найманих працівників промисловості (без малих підприємств). Машинобудівні підприємства виготовляють на сьогодні близько 3,5 тис. найменувань машин та обладнання, у тому числі близько 2 тис. модернізованих та понад 500 нових моделей машин та обладнання для агропромислового комплексу. Технічні засоби, що виготовляються або можуть виготовлятися, дають змогу механізувати до 85 % робіт у сільському господарстві. Експорт продукції машинобудування становить 53 % обсягу реалізованої продукції галузі. Продукція експортується до 74 країн світу. При цьому експорт до країн СНД становить 90,8 % загального обсягу експорту, в тому числі до Російської Федерації – 68,2 % загального обсягу експорту (75,1 % експорту до країн СНД).

Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств в України по роках склала: 2005 р. – 5,5 %, 2006 р. – 5,8 %, 2007 р. – 5,8 %, 2008 р. – 4,9 %, 2009 р. – 1,8 %, 2010 р. – 3,6 %, 2011 р. – 4,8 %. Крім того, кількість найманих працівників в промисловості скоротилася із 3913,3 тис. осіб у 2005р. до 3014,5 тис. осіб у 2011 р. Дані свідчить про недостатню ефективність промисловості в Україні та відсутність привабливості даного сектора економіки, як основи стабільного місця зайнятості для населення.

Крім того, розподіл обсягу реалізованої промислової продукції машинобудування в 2011 р. в загальній структурі за видами діяльності складає лише 11,6 % (добувна промисловість – 11 %, металургійне виробництво готових металевих виробів – 18,1 %, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 22 %) [2].

При аналізі внутрішньої структури операційних витрат з реалізованої продукції машинобудування виявлено збільшення величини матеріальних витрат до 70 %, скорочення амортизації до 2,5 %, скорочення витрат на оплату праці до 12,9 %, відрахувань на соціальне страхування до 4,7 %, інших операційних витрат до 9,9 % в 2011р. у порівнянні з минулим періодом [2].

Дані факти свідчать про недостатній розвиток машинобудування та конкурентоспроможності продукції машинобудування на зовнішньому ринку, про невдалий менеджмент на самих підприємствах та на державному рівні.

Стратегічне управління – це насамперед керування розвитком організації. Вибір стратегії передбачає вивчення альтернативних напрямків розвитку організації, їх оцінку і вибір кращої стратегічної альтернативи для реалізації. Реалізація стратегії здійснюється через розробку програм, бюджетів і процедур, які можна розглядати як середньострокові і короткострокові плани реалізації стратегії. Визначальним критерієм розвитку країни є наукова сфера і відповідно – високотехнологічний сектор економіки, тобто впровадження низького рівня матеріаломісткості та енергоємності виробництва, підвищення конкурентоспроможності інноваційних підприємств країни. Зважаючи на те, що найбільша кількість підприємств, які використовували передові технології знаходиться у Харківській області (22,5 % від загальної кількості), Донецькій (7,5 %), Запорізькій (6,9 %), Одеській (6,7 %), Житомирській (6,4 %) та Луганській (5,4 %) областях можна сказати, що не в повному обсязі використовується потенціал Дніпропетровської області [2].

Отже, можна сказати, що серед специфічних принципів, що повинні бути враховані в розробці стратегії машинобудівних підприємств повинні бути враховані всі складові мікросередовища підприємства як цілого, забезпечення інтересів мікро- та макроекономічного середовища та ресурсів, унікальність, справжню майстерність, створення продукту, що забезпечує цілісну програму розширення свідомості людей від розумової діяльності до корисного використання людиною та суспільством. Серед заходів, що повинні бути враховані в розробці стратегії машинобудівних підприємств слід відзначити необхідність оптимізації господарського управління ресурсами та їх структури на підприємстві, необхідність дієвого та обґрунтованого управління та допомоги на мезо- та макрорівні. Стратегію сучасного машинобудівного підприємства можна сформулювати як цілісну програму, комплекс дій на інтеграцію індивідуума та суспільства, мікро- та макросередовища, що здійснюють баланс в економіці.

 

Список використаних джерел:

1.              Друкер Питер Фердинанд. Практика менеджмента. – М.: Вильямс, 2007. – 400 с.

2.              Статистичний щорічник України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua